17. Енергопостачання міста:структура і тенденція розвитку.

Енергетика сучасного міста – це складна багаторівнева система, яка призначена для забезпечення комфортного проживання жителів міста і нормального функціонування промислового виробництва, підприємств і закладів.

Структура і тенденції розвитку енергопостачання. Енергію у вільній формі не можна накопичувати і зберігати тривалий час, тому процеси виробництва і споживання енергії новині співпадати в часі або йти один за одним. Це впливає на характер виробничих, технічних і економічних зв’язків енергетика з іншими галузями матеріального виробництва, на структуру і форми розвитку енергетики і систем енергопостачання.

Структура енергопостачання включає такі ланки: · первинні джерела енергії: не відновлювані (викопні корисні копалини) і відновлювані (енергія вітру, сонця, геотермальна енергія); · перетворення перинних джерел енергії; · вторинна енергія: паливо (вугілля, торф, деревина, бензин), електроенергія, теплова енергія: · транспортування і розподіл вторинної енергії; · перетворення вторинної енергії; · корисна енергія (тепло, енергія, освітлення); · споживання енергії. Таким чином, виходячи із завдань енергопостачання, будь-яка система енергопостачання базується на певних енергетичних ресурсах і включає в себе три основні елементи: · джерело енергії (енергогенератор); · мережі (розподільчі і транспортні); · споживачі (енергоприймачі). Основні тенденції розвитку енергетики міст. Основними видами продукції енергетичного виробництва є електрична і теплова енергія, які споживаються на останньому етапі їх використання.

Основні тенденції розвитку енергетики міст. Основними видами продукції енергетичного виробництва є електрична і теплова енергія, які споживаються на останньому етапі їх використання.

Розвиток енергетики міст на сучасному етапі характеризують такі тенденції: · збільшення витрат енергоресурсів на потреби міського господарства; · зростання темпів споживання електроенергії по відношенню до темпів використання теплоенергетичних ресурсів в цілому; · зменшення безпосереднього використання палива за рахунок збільшення ролі перетворених видів енергії у задоволені енергетичних потреб міста; · покращення екологічних показників виробництва енергії і енергоспоживання; · підвищення рівня газифікації і збільшення ролі природного газу у паливно-енергетичному балансі міста; · зростання використання енергії у великих містах, яке виражається у підвищенні енергетичного навантаження на 1 км2 території міста і загальних витрат на одного жителя; · поєднання переважно централізованого електропостачання з децентралізованим теплопостачанням; · подальший розвиток газопостачання міст внаслідок вдосконалення структури і схеми розподільчих мереж, покращення їх параметрів і модернізації роботи міського господарства.

18. Екологічний моніторинг міського середовища

Екологічний моніторинг — це система спостережень, збору, обробки, передачі, збереження й аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування її змін і розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень.

У межах міської території ведуться спостереження за:

якістю атмосферного повітря і джерелами його забруднення;

• рівнем впливу шкідливих фізичних і біологічних факторів;

• гідрологічними і гідрохімічними характеристиками воднихоб’єктів;

• якістю води джерел централізованого і нецентралізованого питного водопостачання;M

• за скиданням стічних вод у міську каналізацію і поверхневі водні об’єкти, впливом скидання стічних вод на стан водних об’єктів;

• рівнем ґрунтових вод;

• станом зелених насаджень у місті й у зеленій зоні навколо міської риси;

• санітарним станом дворів, вулиць, площ і інших міських територій.

Контроль за змістом токсичних речовин у відпрацьованих газах автотранспорту й інших транспортних засобів здійснюють спеціально створені організації, що мають відповідну ліцензію. Організаційну і правову допомогу цим організаціям робить державтоінспекція.

Спостереження за джерелами шкідливих фізичних і біологічних впливів здійснюють міські і районні санепідемстанції з використанням маршрутних посад. Виміряються рівні шуму, радіації, напруженість електромагнітних полів, інтенсивність вібрації й інших видів фізичних впливів. Результати вимірів порівнюються з нормативами припустимих рівнів впливу фізичних факторів.

Контроль впливу біологічних факторів на міське середовище, що зв’язано в основному з роботою підприємство з виробництва білково-вітамінних препаратів, лікарських засобів, дріжджів і інших продуктів біотехнологій, здійснюють міські і районні санепідемстанції. Контролюється дотримання нормативів граничних викидів в атмосферне повітря біологічно активних речовин і штамів мікроорганізмів.

У межах міської території всі стічні води, а також поверхневий стік (поталі, дощові і змивні води) повинні спрямовуватися в міську каналізаційну мережу і після очищення приділятися в поверхневі водні об’єкти за міську рису.

Контроль за скиданням виробничих стічних вод у каналізацію веде міська служба водовідведенням відповідно до встановлених лімітів. Ця ж служба в порядку самоконтролю визначає ефективність роботи загальміських очисних споруджень і дотримання встановлених ПДК очищених стічних вод.

Промислові підприємства ведуть самоконтроль за роботою власних локальних очисних споруджень і визначають склад стічних вод, що скидаються ними в міську каналізацію або у водні об’єкти.

Екологічні інспекції, санепідемстанції в порядку державного контролю здійснюють перевірки роботи очисних споруджень, складу стічних вод, що скидаються у водні об’єкти, і визначають вплив скидань на стан водних об’єктів - приймачів стічних вод.

Спостереження за виникненням і рівнем підтоплення міської території організує місцева служба комунального господарства. Вона ж організує роботи з запобігання і ліквідації наслідків цього явища.

Спостереження за станом зелених насаджень у містах, ступенем ушкодження й у результаті фітозахворювань також організує міська комунальна служба.

У зелених зонах навколо міст спостереження за ступенем ушкодження насаджень токсичними викидами, у результаті фітозахворювань, під впливом рекреаційного навантаження, через зміну гідрологічного режиму, посухи здійснює служба лісової охорони. Вона ж здійснює комплекс протипожежних заходів у зеленій зоні, включаючи систему спостереження й оповіщення.

Контроль за санітарним станом міської території здійснюють міські і районні санепідемстанції.

Система спостережень за станом навколишнього природного середовища, що функціонує в нормально поточному режимі, має назву загальний (стандартний) моніторинг. Одержувана від нього інформація дає можливість на основі оцінки і прогнозування стану навколишнього природного середовища регулярно розробляти пропозиції для прийняття управлінських рішень.

При виникненні аварій із серйозними екологічними наслідками, у місцях підвищеного екологічного ризику й в інших подібних випадках вводиться в дію оперативний (кризовий) екологічний моніторинг. У районі виникнення кризової ситуації організуються спостереження на цільовій мережі пунктів за визначеними показниками з максимально можливою частотою. Одержувана інформація забезпечує можливість оперативного реагування і прийняття рішень з метою обмеження і ліквідації наслідків кризових ситуацій і створення безпечних умов для життя і здоров’я населення.