5. Вимоги до оформлення пояснювальної записки

Дипломна робота є звітною частиною роботи студента в сфері науки та техніки і повинна мати структуру та бути оформлена за правилами згідно ДСТУ 2.105-95. Дипломна робота повинна бути написана державною мовою.

Основні вимоги.

Текстова частина виконується на одному боці аркушів білого паперу формату А4 (297*210мм) з рамкою і основними надписами за формами 2 та 2а, що вказані в додатку Е.

Позначення текстової частини в рамці таке:

ХХХХ.ХХ.ХХХХ.ХХХХ.ХХ.ХХХ.ХХ 1 2 3 4 5

1 – шифр інституту та кафедри - 2633

2 – назва навчального документа – ДР або ДП;

3 – шифр та номер групи;

4 – номер студента з журналу академічної групи;

5 – 00.000 номер документа згідно відомості дипломної роботи (проекту);

6 – шифр документа – пояснювальна записка до дипломної роботи - ПЗ.

На першому аркуші змісту виконується велика текстова рамка, а усіх послідуючих – маленька. Заповнення основного напису виконується відповідно до ДЕСТ 2.104-68 або УДК 62(084.1 1):006.354.

Машинописний текст, що виконується за допомогою ЕОМ, повинен відповідати слідуючим вимогам:

Текстовий документ – стандартний текстовий файл, який створюеться в текстовому редакторі MSWORD.

Параметри сторінки слідуючі: поля – зліва – 2,5, праворуч - 1,5, зверху та знизу - 2; орієнтація сторінки – книжкова.

Абзацний відступ винний бути однаковим у продовж всього тексту.

Шрифт – Times New Roman; розмір – 14 пунктів.

Вирівнювання - по ширині. Відступ - ліворуч - 0, праворуч - 0, червоний рядок - відступ на 1,27 - 1,5 інтервалу; міжрядковий інттервал – полуторний.

Перенос слів у тексті не виконуються.

Сторінки текстової частини нумеруються арабськими цифрами, додержуються наскрізної нумерації впроводж усього тексту. Номер сторінки проставляється в правому нижньому куті основного надпису. Титульний аркуш, технічне завдання, завдання до розділу «Охорони праці», анотація та перелік умовних скорочень (якщо є) включаються до загальної нумерації сторінок, але номер на них не проставляється. Нумерація розпочинається з першої сторінки змісту.

Заголовки розділів пишуться прописними літерами та розміщаються по центру сторінки. Назви розділів записуються великими літерами та виділяються напівжирним написанням. Розділи повинні мати порядкові номери в межах всього документу. Переноси слів у заголовках не допускаються. Крапка наприкінці заголовка не ставиться. Якщо назва розділу складається з двох речень, то їх розділяють крапкою. Кожен розділ необхідно починати з нового листа. Відстань між заголовками і наступним текстом, а також між заголовками розділу та підрозділу дорівнює 2 інтервали. Розділи слід нумерувати арабськими цифрами (1; 2 тощо). Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах розділу, наприклад 1.1, 1.2 тощо. В кінці номера підрозділу крапка не ставиться. Розділи, як і підрозділи, можуть складатися з одного або декількох пунктів. Написання назви підрозділів виконується з абзацного відступу.

Не допускається розміщувати назву підрозділу в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщений тільки один рядок тексту.

Заголовки розділів та підрозділів повинні складатися з мінімальної кількості слів, та чітко відображати їх зміст.

Основні вимоги до стильового наповнення текстової частини.

Основні поняття, що використовуються у тексті роботи, в основному написі і при першій згадці у документі повинні бути однаковими.

Найменування, що приводяться в тексті документа і на ілюстраціях, повинні бути однаковими.

Текст документа повинен бути коротким, чітким і не допускати різних тлумачень.

При викладі обов'язкових вимог в дипломній роботі повинні застосовуватися слова "повинен", "слідує", "необхідне", "дозволяється тільки". При розгляді інших положень слід застосовувати слова - "можуть бути", "як правило", "при необхідності", "можливо", "у випадку" і т.д.

При цьому допускається використовувати оповідну форму викладу тексту документа, наприклад "застосовують", "указують" і т.п.

У документах повинні застосовуватися науково-технічні терміни, позначення і визначення, встановлені відповідними стандартами, а при їх відсутності - загальноприйняті в науково-технічній літературі.

Якщо в документі прийнята специфічна термінологія, то після анотації повинен бути розміщено перелік нестандартних термінів, умовних позначень та скорочень з відповідними роз'ясненнями. Перелік не включають до змісту дипломної роботи (проекту).

У тексті не допускається:

- застосовувати обороти розмовної мови, техницизмы, профессионализмы;

- застосовувати для одного і того ж поняття різні науково-технічні терміни, близькі по значенню (синоніми), а також іноземні слова і терміни за наявності рівнозначних слів і термінів в українській мові;

- застосовувати довільні словотворення;

- застосовувати скорочення слів, окрім встановлених правилами орфографії, відповідними державними стандартами, а також тих що приведені у списку скорочень в даному документі;

- скорочувати позначення одиниць фізичних величин, якщо вони уживаються без цифр, за винятком одиниць фізичних величин в головках і боковиках таблиць, і в розшифровках буквених позначень, що входять у формули і малюнки.

У тексті роботи, за винятком формул, таблиць і малюнків, не допускається:

- застосовувати математичний знак мінус (-) перед негативними значеннями величин (слід писати слово "мінус");

- застосовувати знак "" для позначення діаметру (слід писати слово "діаметр"). При вказівці розміру або граничних відхилень діаметру на кресленнях, поміщених в тексті документа, перед розмірним числом слід писати знак "";

- застосовувати без числових значень математичні знаки, наприклад > (більше) < (менше) = (рівно), (більше або рівно), (менше або рівно), (не рівно), а також знаки № (номер) % (відсоток);

Перелік скорочень слів, що допускаються, встановлений в ДЕСТ 2.316.

Якщо в документі прийнята особлива система скорочення слів або найменувань, то в ньому повинен бути приведений перелік прийнятих скорочень, який поміщають разом з переліком термінів.

Умовні буквені позначення, зображення або знаки повинні відповідати прийнятим в чинному законодавстві і державних стандартах.

Необхідні пояснення до тексту можуть оформлятися виносками. Виноска позначається цифрою з дужкою, що винесена на рівень верхнього обріза шрифту. Якщо виноска відноситься до окремого слова, знак виноски міститься безпосередньо коло цього слова, якщо ж до речення в цілому, то наприкінці речення. Текст виноски розташовується наприкінці сторінки.

Оформлення ілюстративного матеріалу.

Кількість ілюстрацій повинна бути достатньою для пояснення змісту тексту. Ілюстрації можуть бути розташовані як по тексту роботи (як можливо ближче до відповідних частин тексту), так і в кінці нього. Ілюстрації повинні бути виконані відповідно до вимог стандартів ЕСЬКД і СПДС. Ілюстрації, якщо їх більш однієї, нумеруються арабськими цифрами в межах кожного розділу. Посилання на ілюстрації дають по типові: “рис.1.2” або “(рис.1.12)“. Посилання на раніше згадані ілюстрації дають зі скороченим словом “дивися”, наприклад, “див. рис. 3.12“. Ілюстрації можуть мати тематичний заголовок та текст під малюнком. Тематичний заголовок розміщується над ілюстрацією, а пояснювальний текст  під нею.

Ілюстрації кожного додатку позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатку. Наприклад - Рисунок А.3.

Якщо в тексті документа є ілюстрація, на якій зображені складові частини виробу, то на цій ілюстрації повинні бути вказані номери позицій цих складових частин в межах даної ілюстрації, які розташовують в зростаючому порядку, за винятком позицій, що повторюються

Для схем розташування елементів конструкцій і архітектурно-будівельних креслень будівель (споруд) указують марки елементів.

На електричних схемах, що приводяться в документі, біля кожного елементу указують його позиційне позначення, встановлене відповідними стандартами, і при, необхідності, номінальне значення величини.

Оформлення формул.

У формулах як символи слід застосовувати позначення, встановлені відповідними державними стандартами. Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять у формулу, якщо вони не пояснені раніше в тексті, повинні бути приведені безпосередньо під формулою. Пояснення кожного символу слід давати з нового рядка в тій послідовності, в якій символи приведені у формулі. Перший рядок пояснення повинен починатися із слова "де" без двокрапки після нього.

Формули, наступні одна за одною і не розділені текстом, розділяють комі.

Переносити формули на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, причому знак на початку наступного рядка повторюють. При перенесенні формули на знаку множення застосовують знак "".

Формули, за винятком формул, що поміщаються в додатку, повинні нумеруватися крізною нумерацією в межах розділу арабськими цифрами, які записують на рівні формули справа в круглих дужках. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули, розділеного крапкою, наприклад (3.1).

Посилання в тексті на порядкові номери формул дають в дужках, наприклад ... у формулі (3.1).

Формули, що поміщаються в додатках, повинні нумеруватися окремою нумерацією арабськими цифрами в межах кожного додатку з додаванням перед кожною цифрою позначення додатку, наприклад формула (В.1).

Порядок викладу в документах математичних рівнянь такий же, як і формул.

Оформлення таблиць.

Таблиці застосовують для кращої наочності і зручності порівняння будь-яких показників. Назва таблиці повинна відображати її зміст, бути точною та короткою.

Таблиці розміщаються безпосередньо після тексту в якому є посилання на неї або на наступній сторінці. Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами в межах розділу, за винятком таблиць наведених у додатках. Таблиця має свій заголовок, який варто виконувати з великої літери і розміщати праворуч на сторінці. Слово „таблиця__” указується тільки один раз, над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть „продовження таблиці__” з зазначенням номера таблиці в основному тексті і літери та номера в додатках. При продовженні таблиці на кожній новій сторінці голівку таблиці повторюють. Виноски до таблиць розташовуються безпосередньо під таблицею.

Оформлення списку літератури.

Список літератури розпочинається з нової сторінки і містить тільки ті книги, журнали, підручники, посилання на web-сайты та т.п., на які є посилання в тексті дипломної роботи. Посилання в тексті виконуються в квадратних дужках, у яких указується номер, під яким джерело значиться в списку літератури. Розміщати джерела можна або за абеткою, або в порядку посилання на джерела в тексті роботи. Оформлення списку використаних літературних джерел виконується відповідно до бібліографічних правил і обов'язково на мові-оригіналі. Приклад оформлення списку літератури наведений у додатку Ж.

Оформлення додатків.

Матеріал, що доповнює текст роботи, допускається розміщувати в додатках. Додатками можуть бути, наприклад, графічний матеріал, таблиці великого формату, розрахунки, описи апаратури і приладів, описи алгоритмів та лістінги програм і т.д.

Додаток оформляють як продовження роботи на аркушах формату А4 без основного напису. Додатки можуть бути обов'язковими і інформаційними.

У тексті документа на всі додатки повинні бути дані посилання. Ступінь обов'язковості додатків при посиланнях не указується. Додатки розташовують в порядку посилань на них в тексті документа.

Кожний додаток слід починати з нової сторінки з вказівкою нагорі посередині сторінки слова "ДОДАТОК" і його позначення.

Додаток повинен мати заголовок, який записують симетрично щодо тексту з прописної букви окремим рядком.

Додатки позначають заголовними буквами української абетки, починаючи з А, за винятком Г, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь,. Після слова "Додаток" слідує буква, що позначає його послідовність, наприклад ДОДАТОК Б.

Допускається позначення додатків буквами латинського алфавіту, за винятком букв I і О.

У разі повного використовування букв української та латинського абеток допускається позначати додатки арабськими цифрами.

Якщо в документі один додаток, воно позначається "Додаток А".

Текст кожного додатку, при необхідності, може бути поділений на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, які нумерують в межах кожного додатку. Перед номером ставиться позначення цього додатку.

Додатки повинні мати загальну з рештою частини документа крізну нумерацію сторінок.

Всі додатки повинні бути перераховані в змісті документа (за наявності) з вказівкою їх заголовків та номерів сторінок.

Оформлення програмного продукту.

Основними програмними документами є: текст програми й її опис.

Текст програми повинен добре читатися, за рахунок правильного використання коментарів.

В описі програми повинні бути присутні наступні пункти:

• загальні положення (необхідне програмне забезпечення, мови програмування, на яких написаний програмний продукт);

• функціональне призначення;

• опис логічної структури;

• використовувані технічні засоби;

• вхідні і вихідні дані;

• інструкція з використання.