Основные положения

ЛВС работают под управлением сетевого системного программного обеспечения (ССПО).

ССПО состоит из двух частей.

1. Внутреннее ССПО, зашитое в сетевую карту и определяющее топологию ЛВС, вид доступа и т.п. Так, карта EtherNet определяет, что ЛВС EtherNet - шина-моноканал с соперничеством.

2. Внешнее ССПО, поставляемое в виде дистрибутива фирмами иопределяющее вид и структурный состав рабочей среды ЛВС. Так, фирма Novel поставляет распространенное ССПО Novel NetWare для создания ЛВС с выделенным сервером. Windows имеет ССПО для создания одноранговых сетей.

Сетевые операционные системы

NOS, Network Operating System (Сетевая операционная система) в сети с сервером запускатся с сервера и обеспечивает функционирование сети. Обычно это Novell NetWare (около 60%), Unix, Windows NT Server. В одноранговой сети NOS запускается на каждом ПК, это в частности W95, NetWare Lite.

Наименование ресурсов ЛВС

UNC, Universal Naming Convention (Универсальное соглашение о наименованиях).

Адрес ресурса в форме UNC - в виде \\NAME_PC\NAME_D, где NAME_PC - регистрационное имя ПК в сети, NAME_D - имя диска (A,B,C,...). Например: \\PC10\C, где PC10 - сетевое имя сервера, С - имя разделяемого диска сервера. При разделении каталога:

\\PC10\C\MY_DOC, где MY_DOC - имя каталога. ?????

Загальна характеристика та класифікація бездротових мереж.

Залежно від технологій та передавальних середовищ, які використовують, можна визначити такі класи безпроводових мереж:

• мережі на радіомодемах;

• мережі на стільникових модемах;

• інфрачервоні системи;

• системи VSAT;

• системи з використанням низькоорбітальних супутників;

• системи з технологією SST;

• радіорелейні системи;

• системи лазерного зв'язку.

Федеральна комісія з електрозв'язку США (FCC) визначила такі категорії PCS (Personal Communication Services) та відповідні смуги частот:

• вузькосмугові PCS (діапазон 900-901, 930-931, 940-941 МГц) для швидкісних пейджерних мереж, двонаправленого передавання повідомлень, передавання повідомлень мовлення;

• широкосмугові PCS (120, 1850-2200 МГц), стільниковий зв'язок-цифрове передавання мовлення та даних;

• неліцензовані PCS (40 МГц, від 1890 до 1930 МГц)- безпроводові ЛМ та АТС організацій у найближчому радіусі дії - у межах одного будинку або групи будівель. Неліцензовані PCS забезпечують передавання даних зі швидкістю до 10 Мбіт/с.

Мережі на радіомодемах.

Для передавання даних використовують смуги частот радіо- та ультрахвильового діапазону. Кожен радіомодем має антену та передавач для напрямленого передавання сигналів.

Найпопулярнішими технологіями бездротового передавання цього класу є:

• радіо Ethernet (IEEE 802.11);

• HIPERLAN;

• Bluetooth.

ІЕЕЕ 802.11 - це родина технологій бездротового передавання у радіодіапазоні. Сьогодні найпопулярніша технологія стандарту ІЕЕЕ 802.11b; вона дає змогу передавати дані зі швидкістю 11 Мбіт/с на відстань від кількох до десятків кілометрів. Висхідна швидкість залежить від рівня завад, обладнання. На базі ІЕЕЕ 802.11b будують бездротові локальні мережі Wireless LAN (WLAN).

Група стандартів ІЕЕЕ 802.11 фактично визнає фізичний та канальний рівні протоколів передавання. Стандарти відрізняються реалізаціями фізичних рівнів передавання, забезпечують різні швидкості.

• ІЕЕЕ 802.11 - це попередня версія стандарту, відома як радіоEthernet (Wireless Ethernet): сьогодні вже застаріла.

• IEEE 802.11b забезпечує максимальну швидкість передавання 11 Мбіт/с та використовує 14 каналів у діапазоні 2,4 ГГц.

• ІЕЕЕ 802.11а забезпечує швидкість передавання 54 Мбіт/с. Працює у діапазоні 5 ГГц. Має 12 каналів передавання. У ній використовують два піддіапазони передавання 5,15-5.25, 5.25-5.35 ГГц.

• IEEE 802.11g - забезпечує швидкість передавання 22 Мбіт/с. Працює у діапазоні 2.4 ГГц. Повністю сумісний із ІЕЕЕ 802.11b, однак пропонує три нові кодування, які дають змогу збільшити швидкість.

Організація Wireless Ethrnet Compatibility Alliance (WECA) сертифікує обладнання на відповідність ІЕЕЕ 802.11b і ставить на ньому позначку Wi-Fi compatible (Wireless Fidelity).

Технологія ІЕЕЕ 802.11.

Рис. 6.2.1. Топологія WLAN.

РадіоEthernet може працювати і у двопунктових сполученнях, однак найчас-тіше у мережі наявні один або декілька пунктів доступу (Access points). рис. 6.2.1.

Станції обладнані адаптерами ІЕЕЕ 802.11, передають дані через пункт(и) доступу. Отже, мережа має зіркову топологію. Пунктом доступу здебільшого є призначена станція, яка може бути сервером служб DHCP, NAT, DNS та обладнана потужною антеною. Така конфігурація є типовою для бездротових локальних мереж.

Подібними до пунктів доступу є домашні шлюзи (residential gateways), які вирізняються простотою адміністрування та призначені для вирішення проблеми доступу в мережах "останньої милі".

Реалізація взаємодії робочих станцій з мережею:

• сканування. Кожен адаптер постійно сканує ефір у пошуку сигналів від пунктів доступу. Сканування буває активним і пасивним. Обов'язковим є пасивне сканування, під час якого станція переглядає окремі канали в пошуку найсильнішого сигналу з пунктів доступу. Кожен пункт доступу періодично передає сигнал (кадр) присутності. В цьому кадрі є ідентифікатор пункту, доступні швидкості передавання. Під час активного сканування адаптер сам ініціює сканування, передаючи кадр вимоги на передавання. Пункти доступу відповідають кадрами присутності, і надалі процес відбувається так, як і в разі пасивного сканування. Перевагою активного сканування є те, що станція не очікує, доки пункт доступу передасть кадр присутності;

• автентифікація. Пункт доступу розпізнає станції. У цьому разі можна використовувати два підходи: автентифікація відкритих систем та зі спільними ключами. Автентифікація відкритих систем є обов'язковою, її проводять за два кроки. Процес ініціює станція, яка передає запит до пункту доступу. Цей пункт перевіряє запит і підтверджує або відхиляє його. Автентифікація з відкритими ключами ліпше захищена, але й складніша;

• узгодження. Станція після успішної автентифікації повинна обрати пункт доступу, з яким буде працювати. Вона узгоджує з обраним пунктом доступу швидкість передавання; надсилає запит з зазначенням можливих швидкостей передавання. Пункт доступу відповідає кадром підтвердження, у якому наводить додаткову інформацію про себе. Після узгодження з пунктом доступу починається сеанс передавання.