10. Облік інших витрат операційної діяльності

Крім прямих витрат, адміністративних і збутових у процесі господарської діяльності підприємств можуть бути й інші витра­ти, які відносяться до операційної діяльності, під якою розуміють діяльність, передбачену статутом з виробництва продукції, робіт та послуг. Такі витрати пов'язані з господарською діяльністю і вони забираються по дебету рахунку 94 «Інші витрати господар­ської діяльності». Враховуючи різнорідність витрат та нео­бхідність розкриття цієї статті, в додатках до фінансової звітності до рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності» відкри­ваються субрахунки:

• 941 «Витрати на дослідження і розробки» (збираються ви­трати на дослідження та розробки нових нематеріальних активів відповідно до стандарту 8 «Нематеріальні активи»;

• 942 «Собівартість реалізованої валюти» (вартість реалізова­ної валюти та витрати, пов'язані з продажем);

168

• 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів» (облікова вартість та витрати на реалізацію сировини, матеріалів, палива, запчастин, відходів тощо);

• 944 «Сумнівні та безнадійні борги» (сума списаної без­надійної дебіторської заборгованості та відрахування в резерв сумнівних боргів);

• 945 «Втрати від операційної курсової різниці» (сума втрат від зміни курсу валют за всіма операціями, які здійснювалися в іноземній валюті і пов'язані з операційною діяльністю);

• 946 «Витрати на знецінення запасів» (сума витрат від знецінення (уцінки) запасів відповідно до вимог стандарту 9 «Запаси»);

• 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» (списання сум нестач коштів та матеріальних цінностей, втрат від їх псування, виявленого в момент придбання, переробки, зберігання і ре­алізації, якщо не встановлені винні особи);

• 948 «Визнані пені, штрафи, неустойки» (сума визнаних підприємством чи судовими органами економічних санкцій за порушення законодавства і невиконання умов договорів з поста­чальниками і покупцями);

• 949 «Інші витрати» (витрати на утримання установ охорони здоров'я (медикаменти, оплата праці та відрахування на соціальні заходи, вартість медтехніки, утримання медичних пунктів, витра­ти на утримання гуртожитків, які не покриті доходами; витрати на утримання мобілізаційного резерву та другого відділу; витра­ти на підготовку і перепідготовку кадрів; витрати на підвищення іміджу підприємства (свої видання, інформація про підприємство у засобах масової інформації, участь у виставках тощо; інші ви­трати, які підприємство має з операційної діяльності).

В дебет субрахунку 944 відносяться списання безнадійної де­біторської заборгованості, якщо резерв сумнівних боргів не нара­ховується; списання боргів покупців з тих же причин, або нара­хування резерву сумнівних боргів.

Інші витрати операційної діяльності списуються з кредита ра­хунка 94 на фінансові результати записом:

Д 79 «Фінансові результати»;

К 94 «Інші витрати операційної діяльності».

Стандартом обліку 16 «Витрати» передбачено розкриття у примітках до фінансової звітності змісту статті «Інші операційні витрати», що вимагає належної організації аналітичного обліку в розрізі окремих субрахунків, а всередині них— за окремими операціями з тим, щоб полегшити складання таких приміток.

169

11. Фактори, що впливають на збут продукції

Збут продукції та отримання доходів в умовах конкуренції стають центральними проблемами функціонування підприємства.

На збут продукції впливають такі ключові фактори еко­номічної ситуації, як міжнародні, політичні, соціальні, технічні, юридичні, галузеві, демографічні та особливості зовнішнього ото­чення підприємства, а також структура, рівень економічної куль­тури, зв'язки з підрозділами підприємства, маркетингова стра­тегія та інші внутрішні фактори управління.

Для збутової діяльності необхідно збирати різноманітну інформацію щодо зовнішніх та внутрішніх факторів розвитку ри­нку та попиту на продукцію. Відділ збуту вимагає інформації про ринки збуту, рентабельність продукції, результати від реалізації продукції, фінансові та інші ресурси для виробництва, маркетин­гові витрати, науково-дослідні та експериментальні розробки, можливості підприємства з диверсифікації чи фокусування виро­бництва, технічний рівень виробництва тощо.

Внутрішня інформація для відділу збуту надходить із різних функціональних підрозділів підприємства — бухгалтерії, служби маркетингу, науково-дослідних служб, фінансового відділу, ана­літичних служб тощо.

Бухгалтерський облік повинен забезпечити дані не лише про обсяг продукції (робіт, послуг) та доходи від її реалізації, а й про асортимент продукції, сегменти ринку, масштаби продажу, ціни, продуктивність праці, якість продукції, собівартість, витрати на збут, витрати на маркетингові дослідження, канали збуту й ви­трати на їх функціонування та інші показники, необхідні для управління процесом збуту.

У цьому розділі увага звертається на методологію обліку го­тової продукції, її відвантаження та визнання доходу від збуту, що стосується питань формування собівартості продукції за ви­робами, центрами витрат, визначення маржинального доходу аналізу відхилень тощо, то вони деталізуються у системі управлінського обліку.

12. Готова продукція та її оцінка

Визначення готової продукції наводиться у стандарті бухгал­терського обліку 9 «Запаси» та інструкції до плану рахунків №291 від ЗОЛ 1.1999 р.

170

Готовою називають продукцію, яка виготовлена на під­приємстві, призначена для продажу, повністю закінчена оброб­кою, пройшла випробування, приймання, укомплектування і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договорами або іншими нормативно-правовими актами (умова­ми, стандартами).

Готова продукція оприбутковується на склад з виробничих підрозділів на основі первинних документів — накладних, актів, відомостей випуску продукції та документів, що засвідчують якість (свідоцтво про якість, сертифікат відповідності державній системі сертифікації).

Оскільки собівартість готової продукції визначається після закінчення місяця або кварталу, а на склад вона надходить протя­гом поточного місяця (кварталу), то виникає необхідність вста­новлення умовної облікової ціни — планової (з виявленням відхилення між плановою і фактичною собівартістю після того, як буде складена калькуляція фактичної собівартості продукції) або продажної (з виявленням відхилення між продажною і фак­тичною собівартістю продукції).

У балансі готова продукція оцінюється за фактичною собівартістю, а в поточному обліку протягом місяця бухгалтер оприбутковує за умовними цінами — плановими чи продажними. Отже, виникають розбіжності в оцінці готової продукції. Щоб позбутися таких розбіжностей, треба визначити відхилення між фактичною та умовною вартістю продукції після складання каль­куляцій та скласти виправні проводки (дебет рахунка 26 і кредит рахунка 23 у випадку, якщо фактична собівартість готової проду­кції перевищує умовну вартість, або сторнувати такий запис, як­що фактична собівартість виявиться меншою від умовної вар­тості).

Первинні документи на передачу готової продукції (накладні, відомості випуску продукції, акти) з виробничих підрозділів на склад виписуються у двох примірниках. Один з примірників, підписаний завідувачем складу, повертається в цех, який здав продукцію, а другий — залишається на складі.

Працівник складу записує дані про надходження продукції з первинного документа у картки або книги складського обліку. Записи в картки здійснюються в такому ж порядку, як у картки складського обліку на матеріальні цінності (вказується дата, но­мер документа, від кого надійшло, кому видано, робиться запис в графу надійшло чи відпущено, виводиться залишок після кожно­го запису).

171

Після запису в картки складського обліку первинні документи здаються завідувачем складу в бухгалтерію. На підставі отрима­них бухгалтерією документів з оприбуткування готової продукції складається нагромаджувальна відомість випуску.

Записи в нагромаджувальній відомості здійснюються щоденно з відображенням дати, номера документа й кількості випущених з виробництва окремих видів продукції.

У кінці місяця підраховуються підсумки з надходження гото­вої продукції в розрізі кожного найменування і проставляються планові чи відпускні ціни. Шляхом множення кількості виробів на ціни знаходиться планова (або відпускна) собівартість проду­кції. Після того, як бухгалтерія визначить фактичну собівартість продукції, дані про собівартість кожного виробу переносяться у нагромаджувальну відомість. Порівнюючи дані про планову і фа­ктичну собівартість оприбуткованої продукції, знаходять відхи­лення.

Оприбуткування готової продукції за плановою собівартістю відображається записом:

Д 26 «Готова продукція»;

К 23 «Виробництво».

Виготовлені власними силами запаси оформляються записами:

Д 20 «Виробничі запаси»;

Д 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»;

Д 25 «Напівфабрикати»;

Д 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва»;

К 23 «Виробництво».

Оприбуткування інших необоротних матеріальних активів, виготовлених власними силами, оформляється записом:

Д 11 «Інші необоротні нематеріальні активи»;

К 23 «Виробництво».

Собівартість послуг із переробки давальницької сировини, а також собівартість виконаних робіт чи наданих послуг оформля­ється проводкою:

Д 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг»;

К 23 «Виробництво».

Оскільки в балансі треба відобразити готову продукцію за фа­ктичною собівартістю, то на суму відхилень від планової собівар­тості складається запис методом додаткової проводки (якщо фак­тична собівартість виявиться вищою від планової):

Д 26 «Готова продукція» чи інших рахунків (11, 20, 22, 25, 27, 903);

К 23 «Виробництво»,

172

або методом червоного сторно (якщо фактична собівартість ви­явиться нижчою від планових). У наведеному прикладі (табл. 7.1) на відхилення в сумі 20 260 грн зроблено запис:

Д 26 «Готова продукція»;

К 23 «Виробництво».

Для порівняння даних складського обліку готової продукції з даними бухгалтерського обліку складається книга залишків готової продукції, в яку переносяться дані з карток чи книг складського обліку. У книзі залишків бухгалтерія проставляє облікові (планові) ціни і визначає залишки за кожним видом, сортом готової продукції у сумовому виразі. Методом дода­вання сум залишків за всією номенклатурою продукції визна­чається загальна сума залишків продукції. Відповідність знай­деної суми даним синтетичного обліку до рахунка 26 «Готова продукція» свідчить про правильність ведення обліку на складі та в бухгалтерії. Деякі підприємства ведуть оборотні відомості руху матеріалів, у яких подається перелік видів і сортів готової продукції, одиниця виміру, облікова ціна, залишок на початок місяця (кількість, сума), надходження (кількість, сума), від­вантаження (кількість, сума), залишок на кінець місяця (кількість, сума).

Списання собівартості наданих послуг і виконаних робіт офо­рмляється записом:

Д 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг»;

К 23 «Виробництво».

Готова продукція, крім продажу покупцям, може витрачатися на інші цілі, а також оприбутковуватися внаслідок повернення покупцями чи інших операцій, що оформляється такими заЦиса-ми (табл. 7.1):

Синтетичний облік готової продукції ведеться в журналі 5 або 5А, де у розділі III наводиться кореспонденція:

Д 90 «Собівартість реалізації»;

К 23 «Виробництво», 25 «Напівфабрикати», 26 «Готова про­дукція».

У цьому ж розділі наводяться дані про загальну суму оприбу­ткованої готової продукції:

Д 26 «Готова продукція»;

К 23 «Виробництво».

Аналітичний облік руху готової продукції за окремими група­ми ведеться у відомості аналітичного обліку 5.1.

173

Таблиця 7.1