4. Облік витрат на підготовку і освоєння нової продукції

Науково-технічний прогрес вимагає створення на промисло­вих підприємствах наукових та дослідно-експериментальних підрозділів, завданням яких є розробка конструктивної і техно­логічної документації з розробки нових видів продукції. Такі підрозділи вимагають витрат на:

• підготовку та освоєння нових виробництв і видів продукції;

• проектування та конструювання нових видів продукції;

• розробку технологічної документації з виготовлення проду­кції;

• проектування і створення інструментального оснащення (штампів, модулів, матриць, пристосувань);

• перепланування, переналагодження устаткування;

• розробку кошторисів, калькуляцій, норм і нормативів;

• створення та випробування дослідних партій виробів;

• доведення документації до переходу на серійне чи масове виробництво;

• визначення потреб ринку у новій продукції;

Витрати на підготовку й освоєння нових видів продукції зби­раються за дебетом рахунка 39 «Витрати майбутніх періодів» з кредита рахунків 20 «Виробничі запаси», 23 «Виробництво», 66 «Розрахунки з оплати праці», 65 «Розрахунки за страхуван­ням», 13 «Знос необоротних активів», 68 «Розрахунки за іншими операціями» на суму витрат, пов'язаних із науковими та дослідно-експериментальними роботами. Для цього на підприємствах відкривається спеціальний експериментальний цех (відділ).

Протягом певного періоду витрати концентруються на рахун­ку 39 «Витрати майбутніх періодів», поки нові види продукції не будуть випускатися в масовому чи серійному порядку. З моменту масового виробництва зібрані витрати повинні протягом одного чи двох років поступово списуватися на основне виробництво (на нову продукцію).

Списання витрат майбутніх періодів проводиться двома спо­собами:

1. Рівномірне списання з розрахунку 1/12 чи 1/24 частини ви­трат кожного місяця.

2. На основі нормативних ставок на вироби, які розраховують­ся способом ділення витрат майбутніх періодів на плановий ви­пуск продукції за період списання.

154

На суму списання витрат майбутніх періодів, що припадає на даний місяць, складається запис:

Д 23 «Виробництво» (на статтю калькуляції витрати на підготовку й освоєння виробництва);

К 39 «Витрати майбутніх періодів».

Аналітичний облік за рахунком 39 «Витрати майбутніх пері­одів» ведеться у відомості № 15 за окремими позиціями в розрізі видів діяльності та освоюваних нових виробів. Дані про списання цих витрат відображаються на основі розрахунків і довідок бух­галтера в журналі 5.

5. Облік витрат допоміжних виробництв

Виробничий процес може відбуватися не тільки внаслідок споживання факторів виробництва (необоротних активів, пред­метів праці та живої праці), а й при протіканні без затримок про­цесів господарської діяльності (інвестування, постачання, збут), що передбачає зв'язки з іншими підприємствами по лінії поста­чання та збуту продукції. Значний вплив на виробничий процес мають допоміжні виробництва, які забезпечують основні цехи електроенергією, парою, холодом, стиснутим повітрям, тарою, інструментом, надають послуги з ремонту та ін.

Продукція, роботи й послуги допоміжних виробництв у більшості випадків споживаються всередині підприємства, хоча при їх великих потужностях доцільно відпускати продукцію, ро­боти і послуги стороннім споживачам, що значно знижує собівартість основної продукції.

Продукція, роботи й послуги передаються споживачам (цехам, дільницям, бригадам, змінам, відділам) за плановими цінами або фактичною собівартістю минулого місяця.

Бухгалтерський облік допоміжних виробництв повинен забез­печити, як мінімум, такі дані: ,

• обсяг виробництва продукції, робіт чи послуг;

• визначення фактичних витрат на виробництво;

• надання послуг споживачам у натуральному вираженні;

• розрахунок фактичної собівартості продукції для спожи­вачів;

• розрахунок техніко-економічних показників роботи вироб­ництва;

• розрахунок ефективності роботи.

155

Допоміжні виробництва виділяються в окремі структурні підрозділи за технологічним принципом — за продукцією чи по­слугами, які вони випускають чи надають для основного вироб­ництва, або за характером послуг (парокотельні, транспортні). За технологією вони поділяються на прості і складні.

До простих відносяться виробництва, які випускають один вид продукції чи послуг (електростанції, парокотельні, компресорні та водозабірні станції та ін.), в яких відсутнє незавершене виробниц­тво. Облік тут організовується за простим методом, коли витрати за місяць збираються в цілому по виробництву, а собівартість оди­ниці продукції (послуг) визначається шляхом ділення витрат на кількість випущеної продукції — кВт/г, м³, т/км та ін.

У складних виробництвах технологічний процес складається з відокремлених переділів (ремонтно-механічні та ремонтно-будівельні цехи, тарне виробництво, інструментальне виробниц­тво, експериментальні цехи та ін.). У цих виробництвах може бу­ти незавершене виробництво, що й обумовлює ускладнення ме­тодології та організації обліку.

Для вказаних виробництв, як правило, застосовується позамо­вний метод обліку. Оскільки його об'єктом є не тільки готова продукція, а й окремі переділи, тому може використовуватися та­кож попередільний метод обліку витрат. Позамовний метод пе­редбачає відкриття виробничих замовлень, хоча за характером технології продукція може оброблятися в декількох переділах чи фазах виробництва. Не виключається ведення позамовно-норма­тивного методу обліку витрат, що передбачає розробку норм і нормативів на матеріали, заробітну плату, загальновиробничі ви­трати, фіксування в документації витрат за нормами, відхи­леннями від норм та змінами норм.

Витрати допоміжних виробництв збираються на рахунку 23 «Ви­робництво» із зазначенням субрахунка, що необхідно для розмежу­вання основних і допоміжних виробництв. Для основних цехів доцільно використовувати рахунок 23 «Виробництво» та субрахунок 1, а далі в коді вказувати номери основних цехів (наприклад, 23101, 23102,23103 — що означає: 23 — виробництво, 1 — основне, 01, 02, 03 — номер цеху, а далі код може ускладнюватися за рахунок но­мерів замовлень). Для допоміжних виробництв можна використати субрахунок 2, а потім вказувати номер цеху (23201,23202 та ін.).

Аналітичний облік витрат у простих допоміжних виробницт­вах ведеться в розрізі статей витрат без підрозділу за видами продукції, оскільки в них виробляється один вид продукції чи послуг; у складних виробництвах — за статтями витрат у розрізі

156

окремих видів продукції чи послуг у відомостях (картках) аналітичного обліку.

Собівартість замовлення визначається в бухгалтерії після отри­мання повідомлення цеху про його виконання. Продукція і послу­ги для власного споживання основними цехами оцінюються за фа­ктичною цеховою собівартістю (матеріальні витрати, заробітна плата, загальновиробничі витрати), а при виконанні робіт (послуг) для сторонніх організацій та свого капітального будівництва й об­слуговуючих господарств — за цінами, що включають витрати це­ху, адміністративні та збутові витрати, певну суму прибутку.

Процес визначення собівартості одиниці продукції ускладню­ється тим, що цехи допоміжного виробництва, як правило, нада­ють послуги один одному. Так, наприклад, транспортний цех здійснює перевезення палива для електростанції та одночасно отримує від неї електроенергію. В цьому випадку для розрахунку собівартості електроенергії треба знати собівартість отриманих від транспортного цеху послуг, а для розрахунку собівартості по­слуг транспортного цеху — собівартість отриманої електро­енергії. Собівартість отриманих послуг може визначатися за пла­новою собівартістю поточного місяця або за фактичною собівартістю минулого місяця.

Собівартість продукції (послуг) формується за дебетом рахун­ків 23 «Виробництво» на субрахунках 2321 (транспортний цех) та 2322 (електростанція) у відомостях № 12 за прямими й наклад­ними витратами, з кредита різних рахунків:

Д 23 «Виробництво» (субрахунки 2321/транспортний цех/ та 2322 / електростанція/);

К 13 «Знос необоротних активів» — знос на вартість основних засобів, необоротних матеріальних активів та нематеріальних ак­тивів цехів допоміжного виробництва;

К 20 «Виробничі запаси» — на вартість сировини, матеріалів, купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива, будівельних матеріалів, запасних частин та ін.;

К 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» — на вартість використаних малоцінних предметів;

К 23 «Виробництво» — вартість робіт і послуг, отриманих від інших допоміжних цехів;

К 24 «Брак у виробництві» — на вартість втрат від браку;

К 37 «Розрахунок з різними дебіторами»— виплачений раніше аванс за надання послуг сторонніми організаціями;

К 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками»— на вартість послуг, отриманих від сторонніх організацій;

157

К 66 «Розрахунки з оплати праці» — нарахування заробітної плати працівникам допоміжних цехів;

К 65 «Розрахунки за страхуванням» — на вартість страхуван­ня за встановленими тарифами;

К 68 «Розрахунки за іншими операціями»— на вартість різних послуг некомерційного характеру, розрахунки з дочірніми підприємствами;

К 91 «Загальновиробничі витрати» — на суму витрат на ор­ганізацію цеху та управління ним.

Можуть кореспондувати також інші рахунки (рахунки класу 8, якщо підприємство ними користується; 39,47 тощо).

За кредитом рахунка 23 «Виробництво» списуються витрати на споживачів продукції (робіт) допоміжних виробництв за дебе­том таких рахунків:

Д 23 «Виробництво»— на цехи основного виробництва (за розрахунками спожитих послуг за їх собівартістю);

Д 23 «Виробництво» — на цехи допоміжного виробництва (за рахунком спожитих послуг та їх собівартістю);

Д 91 «Загальновиробничі витрати» — вартість послуг для за-гальноцехових потреб (освітлення, опалення, ремонт офісу, цеху);

Д 92 «Адміністративні витрати» — на вартість послуг для за­гальногосподарських потреб;

Д 20 «Виробничі запаси» — оприбуткування тари, запасних частин, виготовлених допоміжними цехами;

Д 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» — оприбут­кування інструментів, малоцінних предметів, виготовлених до­поміжними цехами;

Д 90 «Собівартість реалізації»— на вартість послуг, відпу­щених на сторону;

Д 93 «Витрати на збут» — на вартість робіт і послуг для відділу збуту;

Д 94 «Інші витрати» — на вартість наданих послуг для обслу­говуючих виробництв і господарств.

Кредитові обороти рахунка 23 «Виробництво» відобража­ються в журналі 5 або 5А в кореспонденції з дебетом різних ра­хунків на підставі розробної таблиці № 9.