2. Сутність та джерела виникнення ор.

У широкому розумінні-ризик озн. відкритість до несприятл. результату.

Короткий Оксфорд.словник- риз. це шанс настання негативного наслідку, втрати.

Кедар-риз. походить від арабського або лат.

Араб.-має позит. знач., озн. все те, що дано особі Богом і з чого особа може отримувати прибуток чи задоволення.

Лат.-має на увазі несприятливу подію і спочатку мало відношення до виклику моряку, який повинен був долати бар*єр у вигляді морського рифу.

Кейнс-риз.-можливість настання обох результатів:як сприятл. так і неспр.

Не існує заг. погодження до визначення риз. між екон., статистами,теорет. Визнач. риз. відрізняється в різних дисциплінах, але всі визнач. мають 2 спільні елем.:

1-невизначеність(принаймні 2 можливих результати);

2-збиток(один з можливих рез.)

Джерела:

1-створений людиною(інфляція,бізнес-цикли,війни)

2-через непереломну силу природи, включаючи погоду і землетруси;

3-через технолог. новації.

1.Уор як навчальна дисципліна.

Мета дисципліни-пдготовка магістрів і спеціалістів високого рівня, здатних оволодіти методами оцінювання, прогнозування та управління ОР, та на цій основі розробити еф. систему ризик-менеджменту в фін.установах та організаціях, підвищуючи їх надійність.

Завдання:

-довести до студентів розуміння сутності, цілей та провідних засад процесу управл.ОР;

-ознайомити студ. з методами ідентифікації ОР;

-навчити студ. еф. використ. інструменти управління ОР в практичній діяльн.;

-поглибити загально фахову підгот. студ.;

-сформувати сист. підхід до визнач. стратегії управл. прибутков. та ризиковості суб*єкта.

Предмет-дослідж. ОР, ідентиф. та оцінюв. ОР, методи управл.ОР, організація сист.ризик-менедж. та контролю за рівнем ОР.

Компетенції, на формування яких зорієнт. дисц. УОР:

1-організація проц. управл. ОР;

2-аналіз, оцін. та прогнозн. рівень ОР;

3-застосув. методів УОР;

4-організація роботи щодо контролю та моніторингу ОР;

5-надавання пропоз. щодо зниж. ОР;

6-розробка пропоз. щодо вдосконалення системи риз.-менедж. суб*екта;

7-формувати і вести банк даних щодо чинників, які форм. ОР;

8-еф. викор. сучасні інф. технології в проц. УОР.

13.М-ди зниження риз.

М-ди зниж. риз. дають змогу суб’єкту знизити або імові-ть збитків, або величину негат. наслідків. Процес управління риз. як правило має на меті не усунення риз., а лише зниження та спрямування на отримання суб’єктом винагороди за прийняття риз. Існують такі мет. зниження риз. :

1. удоскон-я організац-ї структури- д-ть з управління риз. здійснюється лише через організ. структуру. Організ. структура підлягає періодичному уточненню та вдоскон-ю з урахуванням зміни ситуації та середовища. Організ. структури визначають культуру організації, розмір і складність відповідних бізнес-операцій, види риз., що приймаються та суттєвість можливих негативних наслідків.

2. авторизація- одним із мет. управління риз. є авторизація, тобто визначення як і хто приймає рішення про безпосереднє розміщ. того чи іншого активу. У літер-рі виділяють велику к-ть способів виріш. проблеми авторизації, однак всі вони базуються на трьох класичних варіантах: *індивід. авториз.- рішення про розміщ. активів приймається 1-м працівником у межах його власних повноважень; * колективна- 2-ва чи більше працівників об’єднують свої індивід. повноваження для розміщ. активу; * колегіальна авториз.- питання про розміщ. активу розгляд. спеціальні утворення.

3. підвищення кваліфік. персоналу- людський фактор часто присутній у ризик. ситуаціях. Нерідко безпечність, некомпетентність, відсутність технічних знань у прац-в чи не єдина причина збитків. Навчання і тренаж повинен відігравати важливу роль у програмах щодо скороч. риз. суб’єктів і застос-я на всіх етапах процесу управління риз. Навчений персонал не тільки зменшить імовірність виникнення негат. наслідків, а й при їх виникненні значно знизить величину отриманих збитків.

4. удоскон-я техн.. засобів- сьогодні існує великий спектр техн.. з-бів, які можуть зменш. імов. і ступінь впливу багатьох риз.

5. диверсиф-я- представляє собою одночасний розвиток багатьох напрямків діяльності, видів виробництва, розширення к-ті об’єктів інцест-я, асортимент виробів і т.д. Доки існує можливість розподіляти кошти по різним напрямкам д-ті результативність яких не пов’язані тісно між собою доти існує можливість певною мірою уникати риз. Виокремлюють такі осн. види диверсиф., що застос. комерц. банками: * галузеву; * географічну; * портфельну; * продуктів та послуг. Галузева диверсиф. означ. розподіл активів, пасивів, між клієнтами, які здійснюють свою д-ть у різних галузях екон. Географ. диверсиф. поляг. в розподілі активів, пасивів між позичками, кредитами, які перебувають у різних насел. пунктах, регіонах або країнах. Потртфельна диверсиф. означ. розподіл активів пасивів між широким колом клієнтів в тому числі між малими та великими компаніями , п-вами, дом. господарствами тощо з різноманітними джерелами доходів і різними заставами. Диверсиф. продуктів та послуг являє собою пропозицію широкого кола фін. послуг з метою зменш. риз., зниження доходу з окремої послуги або невеликого числа послуг, що пропон. банком.

6. лімітування- сутність його полягає у встановленні максимально допустимих розмірів для активно-пасивних операцій банку , певних галузей, клієнтів, регіонів, країн.

7. моніторинг та контроль – Контроль- процес забезпеч. досягнення організації своїх цілей. Контроль повинен бути всеохоплюючим. Основна мета контролю за ризиками полягає в тому щоб не допускати їх підвищення понад установлений рівень.

20. Передові підходи до оцінки опер. риз. передбачають активне використання в банках власних моделей аналізу опер. риз. та моніт-гу операц. збитків. Розраховані за допомогою даних моделей оцінки втрати приймаються як вимоги до достатності капіталу. Банки можуть застосовувати їх за умови, що ці методи задовольняють певним якісним і кількісним критерієм, і тільки з дозволу органу нагляду. Внутрішня оцінка ризику в даному підході припускає, що для кожної комбінації напрямків діяльності та операційного збитку банк повинен визначати додаткові показники:

• рівень втрат у випадку реалізації ризику;

• ймовірність операційного ризику.

Розрахунок цих показників повинен здійснюватися на основі інформації управлінського обліку, накопиченої статистики збитків з опер. риз., а також розробленої методики розрахунку цих показників з урахуванням всієї специфіки діяльності організації. Для розрахунку необхідного розміру капіталу в підході на основі внутрішньої оцінки ризику була запропонована наступна формула

У формулу розрахунку розміру капіталу, що резервуються під операційні ризики, включався додатковий показник - Індекс профілю ризику, який характеризує співвідношення між непередбаченими і очікуваними втратами в організації в порівнянні з галузевими показниками.

Пропозиції Базельського комітету щодо оцінки операційного ризику за допомогою передових підходів зустріли неоднозначну реакцію в банківському співтоваристві. Після тривалого процесу вивчення галузевої практики та інших досліджень Базельський комітет вирішив не встановлювати який-небудь один або кілька способів аналітичної оцінки опер. риз. як нормативні для банків,а запропонував перелік кількісних і якісних критеріїв, яким повинні задовольняти банки.

Якісні критерії в основному аналогічні вимогам, які встановлені в рамках стандартного підходу.

Кількісні критерії відносяться до використовуваної моделі оцінки операційного ризику і полягають у наступному:

• часов. горизонт та р-нь довіри при розрахунку о. риз. повинні бути такими ж, як і в підході до оцінки кредитного ризику на основі внутрішніх рейтингів;

• мінімальний розмір капіт., що резервується, визначається як сума очікуваних і непередбачених збитків внаслідок о. риз., що розрах-ся за допомогою внутрішньої моделі банку;

• внутрішня модель оцінки о. риз. повинна бути досить деталізованою, щоб враховувати основні фактори о. риз., що потрапляють під загальне визначення цього виду ризику та класифікацію подій, даних Базельським комітетом;

• мінімальний розмір капіталу, що резервується, розраховується шляхом підсумовування величин втрат за окремими видами о. риз.

У той же час орган нагляду може дозволити банку приховувати кореляційні взаємозв'язки між різними факторами та індивідуальними оцінками о. риз. при розрахунку вимог до капіталу за умови, що банк зможе обгрунтувати використовувану їм методику. При оцінці о. риз. в масштабі всього банку необхідно брати до уваги особливості зовн. середовища і наявність системи внутр.. контролю, які можуть вплинути на схильність банку до о. риз. Такі фактори можуть враховуватися як поправки при визначенні вимог до капіталу, якщо банк обгрунтує методику їх вибору, щодо ранжирування та оцінки їх впливу на показники риз. Важлива перевага підходів АМА полягає в тому, що банкам дозволяється знижувати оцінку о. риз. і засновані на них вимоги до капіталу при використанні страхування, але не більше ніж на 20% від сукупного розміру капіталу, що резервується під операційні ризики.

Підводячи підсумок вищесказаного, відзначимо, що застосування названих підходів у регулюванні сприяє зміцненню довіри до кредитних організацій з боку кредиторів і вкладників.