33. Види санітарної обробки хворих. Долікарська допомога в разі погіршення стану під час приймання гігієнічної ванни

Види санітарної обробки хворих: визначає лікар і залежить від стану пацієнта

1. повна: огляд тіла та волосистої частини голови для виявлення інфекційних захворювань, стрижка нігтів, волосся, проведення ванни, душу, переодягання і лікарняний одяг.

Не проводять:

• при загрозливих для життя станах

• при наявності шкірних захворювань

• при наявності відкритих ран

• породіллям

• хворим з гострими психозами

• хворим з геморагічним синдромом.

У разі погіршення самопочуття хворого:

- припинити його миття;

- допомогти вийти з ванни;

- вкласти на кушетку з трохи піднятим ножник кінцем;

- накрити простирадлом;

- піднести до носа тампон, зволоженим нашатирним спиртом;

- розтерти скроні;

- до голови прикласти рушник, змочений холодною водою;

- викликати лікаря.

2. часткова: поступове обтирання тіла зволоженим рушником або з домішками дезінфекційних засобів; кожну оброблену ділянку тіла одразу висушують сухим рушником.

Якщо у хворого виявлено інфекційне захворювання, сестра приймального відділення заповнює «Екстрене повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, гостре, професійне захворювання» і направляє до санепідстанції.

34. Методи дезінфекції: фізичний, хімічний і комбінований. Приготування та застосування розчинів хлорного вапна, хлораміну

1. Фізичні:

1. Механічні (чищення, прибирання, прання, провітрювання, кондиціонування повітря, витрушування, вентиляція, фільтрація). Цими засобами можна звільнити багато речей і поверхонь від пилу, бруду, значної кількості м/о.

2. Термічні: використання високої і низької температури:

а) гаряче повітря 90⁰ в дезінфекційній камері (одяг, матраци, ковдри, подушки, білизна); 120ºС, 45 хв. У повітряному стерилізаторі (вироби з металу, скла);

б) кип’ятіння в дистильованій воді (вироби зі скла, металу, гуми, білизни, посуд) вода Т 100 ºС – 30 хв., 2% р-н соди – 15 хв.;

в) водяна пара (автоклав) 0,5 атм – 110⁰ протягом 20 хв. (одяг, білизна, м’які речі, інструменти);

г) обпалювання і прожарювання за допомогою спиртівки, газового пальника (лабораторні петлі, голки, ватні корки, пробірки)

д) спалювання у мікрокрематоріях, печах, ямах (сміття, ганчірки, залишки їжі);

є) пастеризація – прогрівання харчових продуктів до t 70-80º С – 30 хв.;

ж) прасування білизни з обох сторін;

з) тиндалізація – прогрівання білкового матеріалу при t 56-58º С – 1год. щодня протягом 5-6 днів;

і) висушування;

к) штучне заморожування (харчові продукти) використовуються для консервування.

3. Променеві – застосування сонячного світла, ультрафіолетових променів(знезараження повітря приміщень), радіоактивне випромінювання (застосовують у заводських умовах для стерилізації лікарських розчинів в ампулах і флаконах, одноразових шприців, інфузійних систем, гумових рукавичок, одноразового інструментарію), ультразвук (застосовують для дезінфекції аптечного та лабораторного посуду).

ІІ. Хімічний – базується на використанні хімічних речовин, які вбивають мікроорганізми на поверхні та всередині різних об’єктів і предметів довкілля, або їх поєднання з миючими засобами.

Дія хімічних препаратів на мікроорганізми:

• Бактерицидна – здатність вбивати бактерії;

• Бактеріостатична – здатність пригнічувати життєдіяльність бактерій;

• Спороцидна – здатність вбивати спори;

• Віруліцидна – здатність вбивати віруси;

• Фунгіцидна – здатність вбивати гриби.

Вимоги до хімічних дезінфектантів:

• добра розчинність у воді;

• ефективність у мінімальних концентраціях;

• забезпечення знезаражувальної дії навіть при наявності органічних речовин;

• стійкість при збереженні;

• не токсичність;

• дешеві і доступні у виробництві, зручні для транспортування і зберігання.

ІІІ. Комбінований.

Приготування та застосування розчинів хлорного вапна, хлораміну

Для того, щоб визначити у конкретному випадку достатню кількість дезінфекційного засобу для кожного об’єкта, слід провести розрахунок. Розрахунок витрати засобів для дезінфекції приміщень та санітарно-технічного обладнання проводять за формулою:

Х₁=QNK/100*(S₁+S₂)

Де Х₁ – річна потреба об’єкта в деззасабах (у кг чи л); Q – кількість дезінфекцій з розрахунку кількості робочих днів та кратності проведення дезінфекції згідноз санітарними нормами та правилами; N – норма витрат дезрозчину на 1 м² у літрах (згідно з методичними вказівками щодо застосування конкретного засобу); K – концентрація дезрозчину; S₁ – площа приміщення, яке підлягає дезінфекції; S₂ – площа санітарнорно- технічного обладнання, яке підлягає дезінфекції.

Загальну потребу об’єкта в деззасобах визначають за формулою:

Х=Х₁+Х₂+Х₃+…

Де Х₁ – для знезараження інструментів; Х₂ – для поточної дезінфекції; Х₃ – для генерального прибирання.

Хлорне вапно – білий сухий порошок, який містить 25%, 32%, 35% активного хлору. Частково розчиняється у воді, утворюючи в ній суспензії, розкладається на сонці, в повітрі, під дією вологи, втрачаючи хлор. Хлорне вапно, що містить менше 15% активного хлору не придатне. Сухе х.в. застосовують для приготування 10%, 20% розчинів, дезінфекції відділень, залишків їжі.

Приготування 10% р-ну х.в. (маточний розчин): 1 кг х.в. + 9 л Н₂О = 10 л 10% х.в. Готують в закритому посуді, помішуючи дерев’яною лопаткою протягом доби. Зливають освітлений р-н ч/з декілька шарів марлі в пляшку з темного скла і закривають корком. На пляшку наклеюють етикетку і зберігають 5-7 днів, використовують для приготування робочих розчинів 0,2-0,5%, 1-3-5%, для дезінфекції приміщень, обладнання, інструментів.

Приготуйте: 3л 5% х.в. → 1,5л 10% х.в. + 1.5л Н₂О

а ∙ б 3 ∙ 5 = 1,5 л

х = в 10

х – кількість маточного розчину

а - к-ть робочого розчину

б - концентрація робочого р-ну

в - концентрація маточного р-ну

10л 1% х.в. → 1л 10% х.в. + 9л Н2О

3л 5% х.в. → 1,5л 10% х.в. + 1,5л Н₂О

10л 5% х.в. → 5л 10% х.в.

3 ∙ 5 = 1,5 л

10

Хлорамін Б – кристалічний порошок білого кольору зі слабким запахом хлору, 26 % активного хлору. Стійкий при зберіганні, добре розчиняється у воді, р-ни готують безпосередньо перед застосуванням. Р-н хлораміну придатний протягом 1 доби.

1л 1% хл. → 10г хл. + 990 мл Н₂О

2л 3% хл. → 60г хл. + 1940 мл Н₂О

1л 3% хл. → 30г хл. + 970 мл води

35. Ентеральний шлях введення лікарських засобів: методи, характеристика, переваги, недоліки.

Через травний тракт:

1) Пероральний – через рот.

Переваги: простота і можливість вводити ліки в різних формах і в нестерильному стані, дозволяє уникати ушкодження тканин, неприємних відчуттів, ризику інфекцій.

Недоліки: важко використовувати у хворих з розладами свідомості, дітям, при порушенні ковтання; руйнуються під дією травних ферментів, погано всмоктуються у кишечнику при захворюваннях шлунка чи кишечнику; деякі подразнюють слизову оболонку ШКТ; часткова інактивація в печінці; труднощі у створенні та підтримці певної концентрації в крові; залежність від віку, стану організму, індивідуальної чутливості.

Потрібно враховувати такі чинники взаємодії ліків з продуктами:

- якщо лікарський препарат подразнює травний канал, слід вживати його після їди;

- препарати, що стимулюють травлення вживають під час їжі;

- антацидні препарати, знижують кислотність шлункового соку, вживають перед їдою;

- протимікробні, бронходилататори, холінергічні, діуретики, залізо, вазодилататори потрібно вживати натще за 1 год. або через 2-3 год. після їжі;

- ліки, які підсилюють апетит приймають перед їдою;

- проносні і глистогінні засоби приймають натще або за 1-3 год до їди;

- снодійні засоби приймають за 0,5-1 год. до сну;

- анальгетики, антиаритмічні, антиконвульсанти, антидіабетичні, антигістамінні, гіпотензивні, протизапальні, антимікробні, нейролептики, серцеві глікозиди, діуретики, вазодилататори вживають з їжею;

- драже, капсули і пілюлі ковтають в незмінному вигляді і запивають невеликою кількістю води;

- таблетки можна подрібнювати;

- порошок висипають на корінь язика і запивають водою, або попередньо розводять у воді;

- розчини, мікстури, відвари наливають в індивідуальну мензурку (в домашніх умовах 5 мл – чайна ложка, 10 мл – десертна, 15 – столова);

- спиртові настоянки, екстракти призначають в краплях;

- протимікробні препарати не слід запивати кислими фруктовими соками або напоями;

- анальгетики, залізо, проносні, тетрацикліни не можна запивати молоком;

- препарати ацетилсаліцилової кислоти, йодовмісні – запивають молоком;

- калійвмісні препарати – томатним соком;

- ліки, гіркі на смак – підсолодженою водою;

- після вживання ліків, що містять кислоти або препарати заліза, рекомендують прополоскати рот перевареною водою.

2) Сублінгвальний – під язик, внаслідок швидкого всмоктування дає швидкий ефект, не руйнується під дією травних ферментів, не метаболізують в печінці, у разі необхідності можливе швидке припинення дії ліків. Недоліки: обмежена кількість лікарських засобів, неможливо застосовувати при захворюваннях слизової оболонки ротової порожнини.

3) Через зонд – для створення високої концентрації ліків у 12-палій кишці.

4) Через фістулу – гастростому після операцій на стравоході.

5) Ректальний – через пряму кишку.

Переваги: зменшує подразнювальну дію ліків на шлунок і дозволяє обминути печінку, всмоктування через нижні гемороїдальні вени, безпосередньо впливає на уражену слизову оболонку прямої кишки.

Недоліки: більшість лікарських препаратів не всмоктується в прямій кишці.

Методи:

• застосування ліків загальної дії на організм (лікувальні клізми, ректальні свічки).

• застосування ліків місцевої дії при геморої, запаленні слизової оболонки прямої кишки.