18. Поняття діяння (дії або бездіяльності) як обов'язкової ознаки об'єктивної сторони складу злочину. Його ознаки.

На підставі визначення злочину в ч. 1 ст. 11 УК термін " діяння" включає як активна, так і пасивна поведінка суб'єкта(дія або бездіяльність).

Кримінально-правова дія - це активний, усвідомлений, вольовий акт зовнішньої поведінки, що виражається в здійсненні суспільно небезпечного посягання, передбаченого кримінальним законом.

Кримінально-правова бездіяльність -это громадська небезпечна, вольова, пасивна поведінка, тобто невиконання певних дій.

Обов'язковою умовою відповідальності за бездіяльність є наявність об'єктивного і суб'єктивного критерію бездіяльності, тобто невиконання обличчям дій, які воно повинне було і могло вчинити.

Ознаки:

• Громадська небезпека діяння полягає в тому, що діяння завдає істотної шкоди об'єкту, що охороняється кримінальним законом, або створює реальну загрозу спричинення такої шкоди;

• Протизаконність полягає в тому, що діяння передбачено кримінальним законом в якості злочину;

• Конкретний характер діяння проявляється в тому, що воно є актом поведінки людини, що здійснюється в певній обстановці, певному місці і в певний час, і завжди виражається в конкретній дії або бездіяльності;

• Усвідомлений акт поведінки людини полягає в тому, що рухи тіла контролюються свідомістю і завжди є наслідком пізнавальної діяльності;

• Вольовий акт поведінки людини як ознака суспільно небезпечного діяння полягає в обов'язковій наявності прояву волі особи при його здійсненні.

19. Суспільно небезпечні наслідки: поняття, види, кримінально-правове значення. Злочини з матеріальним і формальним складами.

Суспільно небезпечні наслідки можна визначити як шкоду (збиток), що заподіюється злочинним діянням суспільним від­носинам, охоронюваним кримінальним законом, або як реальну небез­пеку (загрозу) заподіяння такої шкоди.

Вони можуть бути поділені на дві великі групи: наслідки матеріального характеру і наслідки нематеріального характеру.

До матеріальних наслідків належить шкода, що має особистий (фізичний) характер, наприклад, смерть людини при вбивстві, тілесні ушкодження (статті 115-119, 121-125 КК), а також майнова шкода, наприклад, у злочинах проти власності (розділ VI Особливої частини КК). У свою чергу, злочинні наслідки майнового характеру можуть виражатися у так званій позитивній шкоді чи упущеній вигоді (неодержані доходи). Позитивна майнова шкода полягає в тому, що майно, яке перебувало у власності чи володінні потерпілого, протиправно ви­лучається чи знищується або ж пошкоджується. У разі ж упущеної вигоди потерпілий не одержує тієї майнової вигоди, яку він має право одержати за законом, угодою, на іншій правовій підставі.

Нематеріальні наслідки — це такі негативні зміни в об'єкті пося­гання, що поєднані з порушенням тих чи інших інтересів учасників суспільних відносин, охоронюваних кримінальним законом, і, як пра­вило, не пов'язані з фізичним впливом на людину як суб'єкта суспіль­них відносин чи впливом на матеріальні предмети зовнішнього світу (блага), з приводу яких існують суспільні відносини. Тут може бути виділена шкода інтересам політичним (злочини проти основ націо­нальної безпеки України), організаційним (злочини службові, злочини проти правосуддя, суспільної безпеки, громадського порядку та мо­ральності), соціальним (злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина).

Залежно від виду безпосереднього об'єкта, якому суспільно небез­печне діяння заподіює шкоду, наслідки можуть бути поділені на основ­ні та додаткові.

У той же час додатко­ві наслідки можуть бути поділені на обов 'язкові (додатково обов'язкові), тобто такі, які мають місце завжди, в усіх випадках при вчиненні да­ного злочину, наприклад, шкода, що заподіюється здоров' ю потерпі­лого при кваліфікованому грабежі (ч. 2 ст. 186 КК), та факультативні (додатково факультативні), що можуть мати місце, але можуть бути і відсутніми при вчиненні даного злочину, наприклад, шкода особі чи власності при вчиненні хуліганства (ст. 296 КК).

Значення:

• визначають громадську небезпеку досконалого діяння;

• дозволяють провести розмежування як між окремими складами, так і між злочинами і іншими правопорушеннями;

• у злочинах з матеріальним складом вони є обов'язковою ознакою;

• у злочинах з формальним складом вони не впливають на кваліфікацію, але можуть бути враховані судом при призначенні покарання;

• можуть враховуватися в якості обставин, обтяжливих відповідальність;

• у випадках, передбачених законом, виступають кваліфікуючою ознакою того або іншого злочину.

Злочини з матеріальним складом — це такі злочини, для об 'єктивної сторони яких закон (диспозиція статті КК) вимагає не тільки вста­новлення діяння (дії чи бездіяльності), а й настання суспільно небез­печних наслідків.

Злочини з формальним складом — це такі злочини, для об' єктивної сторони яких закон вимагає встановлення тільки діяння (дії чи безді­яльності). Наслідки цих злочинів хоча і можуть іноді наставати, але вони перебувають за межами складу злочину, не включаються до об' єктивної сторони складу як обов' язкова ознака і їх встановлення на кваліфікацію злочину не впливає.

20. Причинний зв'язок в кримінальному праві і його значення.

Під причинним зв'язком у кримінальному праві слід розуміти об 'єктивно існуючий зв 'язок між діянням — дією чи бездіяльністю (причиною) — і суспільно небезпечни­ми наслідками (наслідком), коли дія чи бездіяльність викликає (поро­джує) настання суспільно небезпечного наслідку.

Виды:

1) Прямий причинний зв'язок має місце у разі, коли дане громадське небезпечне діяння з неминучістю призводить до настання даного суспільно небезпечного наслідку;

2) Випадковий причинний зв'язок має місце там, де це діяння, як правило, не призводить до настання визначених суспільно небезпечних наслідків;

3) Безпосередній причинний зв'язок має місце у разі, коли конкретне суспільно небезпечний наслідок настав саме в результаті здійснення конкретного суспільно небезпечного діяння;

4) Причинний зв'язок за наявності певних обставин на стороні потерпілого має місце там, де у потерпілого є певні обставини, які прискорюють або обумовлюють настання саме цього більше суспільно небезпечного наслідку;

5) Опосередкований причинний зв'язок має місце у випадках, коли дія(бездіяльність) особи і наслідки, що настали, переплітаються з діями(бездіяльністю) третіх осіб, поведінкою тварин, стихійними силами природи, дією механізмів і іншими обставинами.

Значення: є однією з обов'язкових ознак злочинів з матеріальним складом, а отже необхідною умовою кримінальної відповідальності.

21. Факультативні ознаки об'єктивної сторони складу злочину і їх значення.

Спосіб вчинення злочину це певний метод, порядок і по­слідовність рухів, прийомів, що застосовуються особою для вчи­нення злочину.

Особливу групу ознак об'єктивної сторони складу злочину утворюють місце, час, обстановка чи ситуація вчинення діян­ня. Вони являють собою зовнішнє його оточення.

Місце вчинення злочину це певна територія, де було по­чато і закінчено діяння або настав злочинний результат. У ряді складів злочинів місце їх вчинення є обов'язковою ознакою.

Час є обов'язковою ознакою складу конкретного злочину в тих випадках, коли його зазначено в законі як ту чи іншу частину року, місяця, тижня або доби.

Обстановка - це сукупність передбачених законом зовнішніх обставин, що характеризуються прилюдністю (публічністю) або на­явністю певних подій. Поняття «прилюдність» охоплює випадки, коли злочинне діяння вчиняється у присутності хоча б однієї люди­ни (як правило, свідка). Не виключається прилюдність і тоді, коли інших осіб на місці злочину немає, крім самого потерпілого.

Прилюдність або наявність подій як компоненти обстановки іноді безпосередньо зазначаються в законі.

Своєрідним поєднанням місця, часу та обстановки є ситуація вчинення злочину. Наприклад, поняття «час бою» означає не ліпне певний проміжок часу, а й наявність подій, що мають соціальне зна­чення. Так само не охоплюються терміном «місце вчинення злочи­ну» такі ситуації, як «поле бою», «район воєнних дій».