12. Частина 2 статті 11 кк та її значення для поняття злочину. Поняття малозначності діяння.

Не вважається злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально й містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого КК, проте через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не мог­ла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, су­спільству або державі.

Діяння вважається малозначним лише за умови, що при його навмисному вчиненні намір винного був спрямований на вчинення саме малозначного діяння.

Щодо умов, за яких можна розцінюва­ти діяння як малозначне, то:

По-перше, воно повинно формально підпадати під ознаки діян­ня, передбаченого певною статтею КК. Інші види правопору­шень не можуть підпадати під поняття малозначного діяння, виписаного у ч. 2 ст. 11 КК. Вони повинні розглядатися за нормами інших галузей права: адміністративного, цивільного, трудового тощо.

По-друге, у малозначному діянні мае бути відсутня суспільна небезпека. Оскільки малозначне діяння не е злочином, оцінка йому як такому даеться представниками правоохоронних органів. Рішення приймаеться з урахуванням усіх особливостей конк­ретної події. Як правило, це — умисне діяння, яке не спричини­ло істотної шкоди.

Маэ бути встановлено, що особа мала намір вчинити саме те діяння, яке оцінюеться як малозначне, а не інше, яке малознач­ним бути не може, і саме те, яке ця особа вчинити намагалася або принаймні передбачала як один із варіантів наслідків своеї злочинної поведінки.

13. Класифікація злочинів та її значення.

Класифікація злочинів - це ділення усіх злочинів на певні групи залежно від певного критерію, на якому грунтується класифікація.

1. Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.

2. Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

4. Тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

5. Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п'ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Значення: тяжкість злочину враховується при виборі виду режиму відбуття покарання у вигляді позбавлення волі, застосуванні або незастосуванні умовно-дострокового звільнення, термінів давності погашення судимості і тому подібне.

14. Поняття складу злочину, його елементи і значення. Кваліфікація злочинів.

Склад злочину визначається як сукупність встановлених у кримінальному законодавстві об'єктивних та суб'єктивних пра­вових ознак, які характеризують певне суспільно небезпечне діян­ня як злочин.

Саме за допомогою ознак складу злочину одне злочинне діяння відмежовується від іншого злочинного діяння, якими б близькими за змістом вони не були (скажімо, крадіжка і грабіж, шахрай­ство і шахрайство з фінансовими ресурсами), злочин — від некри-мінальних деліктів (хуліганство і дрібне хуліганство), тобто наяв­на розмежувальна функція складу злочину.

Правильне визначення конкретного складу злочину на підставі його об'єктивних і суб'єктивних ознак визначає й обсяг розсліду­вання у конкретній справі: обов'язкове встановлення вказаних ознак і визнання достатності зібраних матеріалів у справі (про­цесуальна функція).

Склад злочину створюють чотири групи ознак, які характери­зують чотири його сторони (елементи): об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону. Ознаки, що належать до перших двох сторін (елементів), звуться об'єктивними; ті, що належать до двох інших сторін, — суб'єктивними. Лише наявність у конк­ретному діянні всіх чотирьох сторін (елементів) в їх єдності утво­рює склад злочину і дає підстави для кримінальної відповідаль­ності.

Об'єкт злочину — це те, на що посягає злочин, чому заподію­ється відповідна шкода і що захищається законом про кримінальну відповідальність від злочинних посягань.

Суб'єкт злочину — це особа, що його вчинила. її ознаками є те, що це особа фізична, осудна, досягла певного, передбаченого кримінальним законом віку, а в певних випадках має додаткову ознаку, яка зазначена в диспозиції відповідної статті й характе­ризує суб'єкт як спеціальний.

Суб'єктивна сторона складу злочину — це внутрішній зміст злочину (на відміну від зовнішньої характеристики), це ті психічні процеси, які відбуваються у свідомості особи, коли вона вчиняє злочин, це її психічне ставлення до вчиненого нею діяння та його наслідків. Ознаками цієї сторони складу злочину є вина, мотив, мета й емоційний стан.

Кваліфікація злочинів - це встановлення в дейянии обличчя ознак складу злочину, передбаченого ККУ.

15. Види складів злочину.

Класифікація за ступенем тяжкості злочину є єдиним нормативним, визначеним чинним законодавством. злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.

За ступенем суспільної небезпечності склади злочинів поділяються:

1) основні види складів злочину; це склад злочину, в якому не передбачені обтяжуючі чи пом'якшуючі обставини

2) кваліфіковані види складів злочину; поруч з основними визначає ознаки, які підвищують суспільну небезпеку злочину.

3) привілейовані види складів злочину. поруч з основними визначає ознаки, які зменшують суспільну небезпеку злочину

Види складу злочину за конструкцією об'єктивної сторони (за моментом закінчення злочину) в диспозиції конкретної норми Особливої частини КК.

- злочини з матеріальним складом - в якості обов'язкових ознак об'єктивної сторони злочину, окрім суспільно небезпечного діяння, включають у свій законодавчий опис суспільно небезпечні наслідки і причинний зв'язок між досконалим діянням і наслідками, що настали. Ці злочини вважаються закінченими тільки з моменту настання передбачених в законі наслідків;

- злочини з формальним складом - не включають в законодавчу конструкцію суспільно небезпечні наслідки і вважаються закінченими з моменту здійснення суспільно небезпечного діяння;

- злочини з усіченим складом - передбачають " перенесення"(переміщення) моменту закінчення злочину на стадію приготування або замаху на злочин і вважаються закінченими з моменту здійснення діяння і настання наслідків, прямо вказаних в диспозиції статті.

За способом опису в законі склади злочинів поділяються на:

Прості — це склади злочинів, які визначаються одиничністю всіх його елементів і передбачають один об'єкт посягання, одне діяння, одну форму вини (ст. 185 ч. 1 КК «Крадіжка»).

Складні - склади злочинів, які передбачають подвійність одного з його елементів: дві або більше дій; дві форми вини та ін. (напр., ст. 263 КК).