75. Погашення і зняття судимості.

Погашення судимості — це автоматичне її припинення при встановленні певних, передбачених законом умов.

Терміни погашення судимості обчислюються з дня від'їзду основного і додаткового покарання. До терміну погашення судимості зараховується час, впродовж якого вирок не був виконаний, якщо при цьому давність виконання вироку не уривалася. Якщо вирок не був виконаний, судимість погашається після закінчення термінів давності виконання вироку. Якщо особа була достроково звільнена від відбуття покарання, то термін погашення судимості обчислюється з дня дострокового звільнення його від відбуття покарання(основного і додаткового).

Якщо невідбута частина покарання була замінена м'якшим покаранням, то термін погашення судимості обчислюється з дня від'їзду м'якшого покарання(основного і додаткового).

Якщо особа, відбула покарання, до закінчення терміну погашення судимості знову скоїть злочин, течія терміну погашення судимості уривається і обчислюється наново. У цих випадках терміни погашення судимості обчислюються окремо за кожен злочин після фактичного від'їзду покарання(основного і додаткового) за останній злочин.

Зняття судимості - це припинення судимості за рішенням суду. На відміну від погашення судимості, при знятті судимості закінчення передбаченого в законі терміну і невиконання обличчям нового злочину автоматично її не анулює.

Крім того, на відміну від погашення судимості, зняття судимості є правом суду, а не його обов'язком.

Для зняття судимості потрібне винесення судом визначення про визнання особи що не має судимості.

Таке визначення може бути винесене судом при сукупності наступних умов :

1) особа відбула покарання у вигляді обмеження свободи або позбавлення волі на певний термін;

2) особа зразковою поведінкою і добросовісним відношенням до праці довело своє виправлення:

3) з дня від'їзду покарання витекло не менше половини терміну погашення судимості;

4) дотриманий певний порядок зняття судимості, встановлений ч.3 ст.91 Кримінально-процесуального кодексу України.

За наявності сукупності цих умов суд має право винести визначення про дострокове зняття судимості, і з цієї миті особа вважається таким, що не має судимості.

76. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

Пункт 3 ч.1 ст.66 УК передбачає скоєння злочину неповнолітнім як обставину, пом'якшувальну покарання. Ця норма відображає тенденцію пом'якшення відповідальності для осіб, що скоїли злочини у віці до вісімнадцяти років.

Поряд із загальними положеннями, що належать до питань кри­мінальної відповідальності осіб, які вчинили злочини, кримінальний закон передбачає певні особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх. Ці особливості передбачені в розділі XV КК і стосуються:

- звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 97) та у зв'язку із закінченням строків давності (ч. 1 ст. 107);

- видів і строків покарань, що застосовуються до неповнолітнього (статті 98-102);

- призначення покарання (ст. 103);

- звільнення від покарання та його відбування (статті 104-106, ч. 2 ст. 107);

- погашення та зняття судимості (ст. 108).

Встановлюючи такі особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх, законодавець виходить з особливостей психологічної характеристики цього віку:

а) нестійкості психічних процесів;

б) відсутність життєвого досвіду, знань і умінь;

в) неможливості неповнолітніх повною мірою усвідомлювати фактичні ознаки і злочини, а у ряді випадків і його громадську небезпеку;

г) можливістю неповнолітніх в порівнянні з особами, що досягли 18 років, бути більше схильними до виправлення і перевиховання без застосування до них реального покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства.

Закон передбачає вичерпний перелік видів покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітнього. Відповідно до ч. 1 ст. 98 КК це такі основні покарання: 1) штраф; 2) громадські роботи; 3) виправні роботи; 4) арешт; 5) позбавлення волі на певний строк.

Аналіз норм КК про звільнення неповнолітніх від покарання дає змогу виділити низку особливостей, що, безумовно, відбивають прояв принципу гуманізму стосовно цієї категорії осіб. Це виявляється у тому, що, поперше, ст. 105 КК передбачає такий вид звільнення від пока­рання, який може застосовуватися тільки до неповнолітніх, — звіль­нення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру; подруге, ті види звільнення від покарання, які можуть за­стосовуватися і до повнолітнього, і до неповнолітнього, щодо останніх мають пільгові умови.