
- •Особова частина кку. Запитання/Відповіді до Державного іспиту з Кримінального права
- •Поняття, система і завдання кримінального права України.
- •Структура Кримінального кодексу України. Загальна і Особлива частини кк, їх єдність і взаємозв'язок. Структура і види кримінально-правових норм.
- •Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території України.
- •Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених громадянами України або особами без громадянства за межами України.
- •Зміст універсального і реального принципів. Особливості відповідальності іноземців і осіб що вчинили злочини проти прав і свобод громадян України або інтересів України.
- •Визначення поняття злочину, його види.
- •Поняття злочину за кримінальним правом України і його ознаки.
- •Частина 2 статті 11 кк та її значення для поняття злочину. Поняття малозначності діяння.
- •Поняття об'єкту злочину і його значення. Види об'єктів. Предмет злочину.
- •Поняття, ознаки і значення об'єктивної сторони складу злочину.
- •Поняття діяння (дії або бездіяльності) як обов'язкової ознаки об'єктивної сторони складу злочину. Його ознаки.
- •Суспільно небезпечні наслідки: поняття, види, кримінально-правове значення. Злочини з матеріальним і формальним складами.
- •Поняття суб'єкту злочину, його ознаки.
- •Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність.
- •Неосудність: поняття, критерії та значення.
- •Спеціальний суб'єкт злочину: поняття, ознаки і значення.
- •Суб'єктивна сторона злочину: поняття, ознаки і значення.
- •Умисел та його види. Особливості умислу в злочинах з формальним складом.
- •Мотив та мета скоєння злочину, їх кримінально-правове значення.
- •Необережність і її види. Відмінності злочинної самовпевненості від непрямого умислу. Відмінність злочинної недбалості від випадку (казусу).
- •Поняття і види стадій вчинення злочину. Закінчений і незакінчений злочин.
- •Готування до злочину. Його відмінність від виявлення умислу.
- •Замах на злочин і його види. Відмінності замаху на злочин від готування до злочину і від закінченого злочину.
- •Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин (за готування до злочину та замах на злочин).
- •Добровільна відмова при незакінченому злочині. Її ознаки і значення.
- •Ексцес виконавця, його види. Особливості добровільної відмови співучасників.
- •Повторність, сукупність і рецидив злочинів (множинність злочинів).
- •Рецидив злочинів, його поняття і кримінально-правове значення. Правові наслідки рецидиву злочинів.
- •Обставини, що виключають злочинність діяння. Загальна характеристика, види, значення.
- •Необхідна оборона. Її підстави, ознаки і значення.
- •Перевищення меж необхідної оборони.
- •Крайня необхідність. Її підстави та ознаки.
- •Звільнення від кримінальної відповідальності: поняття, підстави, види і правові наслідки.
- •Поняття, ознаки та мета покарання за кримінальним правом.
- •Громадські роботи та їх відмінність від виправних робіт.
- •Арешт, обмеження волі і їх відмінність від позбавлення волі на певний строк.
- •Довічне позбавлення волі.
- •Принципи та загальні засади призначення покарання.
- •Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •Звільнення від відбування покарання з випробуванням. Його підстави, умови і наслідки.
- •Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
- •Погашення і зняття судимості.
Поняття, ознаки та мета покарання за кримінальним правом.
Покарання - це міра державного примусу, яка застосовується судом у вироку до особи визнаному винним в скоєнні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Першою ознакою покарання, є визнання покарання заходом держ примусу, що застосовується до осіб, які вчинили злочинне посягання.
Друга - особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Третя покарання може бути застосовано лише за вироком суду від імені держ, що надає йому публіч характеру.
Четверта ознака полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
П'ята в покаранні знаходять своє вираження засудження, негативна оцінка з боку держ як вчиненого злочину, так і самого злочинця.
Шоста особистий характер
Закон називає метою покарання:
1) кару як відплату за вчинене;
2) виправлення засудженого;
3) попередження вчинення нових злочинів самим засудженим(спеціальне попередження);
4) попередження вчинення злочинів з боку ін осіб (загальне попередження). Застосовуючи покарання, суд має на меті покарати винного, що необхідно і для захисту сусп, і для задоволення почуття обурення і справедливості потерпілого і сусп в цілому.
Система і види покарань. Основні і додаткові покарання.
Під системою покарань розуміють встановлений кримінальним законом і обов 'язковий для суду вичерпний перелік покарань, розташованих у певному порядку за ступенем їх суворості.
Види:
1) штраф;
2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;
3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
4) громадських роботи;
5) виправні робіти;
6) службові обмеження для військовослужбовок;
7) конфіскація майна;
8) арешт;
9) обмеження свободи;
10) зміст в дисциплінарному батальйоні військовослужбовок;
11) позбавлення волі на певний термін;
12) довічне позбавлення волі.
За порядком (способом) їх призначення всі покарання в ст. 52 КК поділяються на три групи: а) основні (ч. 1); б) додаткові (ч. 2); в) покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові (ч. 3).
Основні — це такі покарання, які призначаються у вироку тільки як самостійні заходи впливу та ні за яких умов не можуть застосовуватися на додаток до інших покарань, тобто не можуть приєднуватися до них. Особливість цих покарань полягає й у тому, що згідно з ч. 4 ст. 52 КК за один злочин може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК. Крім того, усі вони призначаються тільки тоді, коли безпосередньо передбачені у відповідних санкціях, а виняток із цього правила припустимий лише в разі застосування ч. 1 ст. 69 КК.
Згідно з ч. 1 ст. 52 КК до основних покарань належать: громадські роботи (ст. 56 КК), виправні роботи (ст. 57 КК), службові обмеження для військовослужбовців (ст. 58 КК), арешт (ст. 60 КК), обмеження волі (ст. 61 КК), тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців (ст. 62 КК), позбавлення волі на певний строк (ст. 63 КК), довічне позбавлення волі (ст. 64 КК).
Додаткові — це такі покарання, які призначаються лише шляхом їх приєднання на додаток до основних покарань і самостійно застосовуватися не можуть. Отже, додаткові покарання можуть призначатися тільки тоді, коли вироком суду призначено основне покарання, до якого вони і приєднуються. їх особливість полягає і у тому, що на відміну від основних за один злочин суд має право призначити (приєднати до основного) не тільки одне, а й кілька додаткових покарань одночасно (ч. 4 ст. 52 КК). Крім того, на відміну від основних такі види додаткових покарань, які встановлені статтями 54 та 55 КК, можуть призначатися й тоді, коли прямо у відповідних санкціях не передбачені.
До додаткових покарань згідно з ч. 2 ст. 52 КК належать позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ст. 54 КК) та конфіскація майна (ст. 59 КК).
Покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові (їх називають змішаними), — це штраф (ст. 53 КК) і позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ст. 55 КК). їх особливість полягає у тому, що в одних випадках суд має право призначити їх як основні, коли як такі вони передбачені в санкції статті Особливої частини КК, а в інших — приєднати на додаток до основного покарання.
Штраф.
Штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині ККУ.
Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини ККУ не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини ККУ.
У разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.
У разі несплати штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначеного як основне покарання, та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді позбавлення волі із розрахунку один день позбавлення волі за вісім неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у таких межах:
1) від одного до п'яти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення злочину середньої тяжкості;
2) від п'яти до десяти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення тяжкого злочину;
3) від десяти до дванадцяти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення особливо тяжкого злочину.
Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ст. 55 КК) належить до так званих змішаних покарань, бо відповідно до ч. 3 ст. 52 та ч. 1 ст. 55 КК може застосовуватися і як основне покарання на строк від двох до п' яти років, і як додаткове — на строк від одного до трьох років.
Це покарання є спеціальним, тому його призначення можливе лише при встановленні судом того, що: а) під час вчинення злочину винний у передбаченому законом порядку обіймав певну посаду чи займався певною діяльністю; б) вчинений злочин за своїм характером безпосередньо пов' язаний з тією посадою, яку винний обіймав, або з тією діяльністю, якою він займався; в) характер вчиненого злочину, дані про особу винного та інші обставини справи свідчать про неможливість (недоцільність) збереження за засудженим права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Як основне це покарання призначається у випадках, коли воно безпосередньо передбачено в санкції статті Особливої частини КК, за якою засуджується винний, за винятком його призначення на підставі ч. 1 ст. 69 КК.
Як додаткове це покарання призначається як тоді, коли безпосередньо передбачено в санкції статті Особливої частини КК, за якою засуджується винний (наприклад, статті 191, 286 та 368 КК), так і тоді, коли в санкції статті Особливої частини КК воно хоча й не передбачене, але з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою чи у зв' язку із заняттям певною діяльністю, особи винного та інших обставин справи суд призначає це додаткове покарання на підставі ч. 2 ст. 55 Загальної частини КК.