Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпора УПУ гос1.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
399.36 Кб
Скачать
  1. Поняття, ознаки та мета покарання за кримінальним правом.

Покарання - це міра державного примусу, яка застосовується судом у вироку до особи визнаному винним в скоєнні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Першою ознакою покарання, є визнання покарання заходом держ примусу, що застосовується до осіб, які вчинили злочинне посягання.

Друга - особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Третя покарання може бути застосовано лише за вироком суду від імені держ, що надає йому публіч характеру.

Четверта ознака полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

П'ята в покаранні знаходять своє вираження засудження, негативна оцінка з боку держ як вчиненого злочину, так і самого злочинця.

Шоста особистий характер

Закон називає метою покарання:

1) кару як відплату за вчинене;

2) виправлення засудженого;

3) попередження вчинення нових злочинів самим засудженим(спеціальне попередження);

4) попередження вчинення злочинів з боку ін осіб (загальне попередження). Застосовуючи покарання, суд має на меті покарати винного, що необхідно і для захисту сусп, і для задоволення почуття обурення і справедливості потерпілого і сусп в цілому.

  1. Система і види покарань. Основні і додаткові покарання.

Під системою покарань розуміють встановлений кримінальним законом і обов 'язковий для суду вичерпний перелік покарань, розташо­ваних у певному порядку за ступенем їх суворості.

Види:

1) штраф;

2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

4) громадських роботи;

5) виправні робіти;

6) службові обмеження для військовослужбовок;

7) конфіскація майна;

8) арешт;

9) обмеження свободи;

10) зміст в дисциплінарному батальйоні військовослужбовок;

11) позбавлення волі на певний термін;

12) довічне позбавлення волі.

За порядком (способом) їх призначення всі покарання в ст. 52 КК поділяються на три групи: а) основні (ч. 1); б) додаткові (ч. 2); в) по­карання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові (ч. 3).

Основні — це такі покарання, які призначаються у вироку тільки як самостійні заходи впливу та ні за яких умов не можуть застосову­ватися на додаток до інших покарань, тобто не можуть приєднуватися до них. Особливість цих покарань полягає й у тому, що згідно з ч. 4 ст. 52 КК за один злочин може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Осо­бливої частини КК. Крім того, усі вони призначаються тільки тоді, коли безпосередньо передбачені у відповідних санкціях, а виняток із цього правила припустимий лише в разі застосування ч. 1 ст. 69 КК.

Згідно з ч. 1 ст. 52 КК до основних покарань належать: громадські роботи (ст. 56 КК), виправні роботи (ст. 57 КК), службові обмеження для військовослужбовців (ст. 58 КК), арешт (ст. 60 КК), обмеження волі (ст. 61 КК), тримання у дисциплінарному батальйоні військовослуж­бовців (ст. 62 КК), позбавлення волі на певний строк (ст. 63 КК), до­вічне позбавлення волі (ст. 64 КК).

Додаткові — це такі покарання, які призначаються лише шляхом їх приєднання на додаток до основних покарань і самостійно застосовува­тися не можуть. Отже, додаткові покарання можуть призначатися тільки тоді, коли вироком суду призначено основне покарання, до якого вони і приєднуються. їх особливість полягає і у тому, що на відміну від основ­них за один злочин суд має право призначити (приєднати до основного) не тільки одне, а й кілька додаткових покарань одночасно (ч. 4 ст. 52 КК). Крім того, на відміну від основних такі види додаткових покарань, які встановлені статтями 54 та 55 КК, можуть призначатися й тоді, коли прямо у відповідних санкціях не передбачені.

До додаткових покарань згідно з ч. 2 ст. 52 КК належать позбав­лення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікацій­ного класу (ст. 54 КК) та конфіскація майна (ст. 59 КК).

Покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові (їх називають змішаними), — це штраф (ст. 53 КК) і позбавлення пра­ва обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ст. 55 КК). їх особливість полягає у тому, що в одних випадках суд має право при­значити їх як основні, коли як такі вони передбачені в санкції статті Особливої частини КК, а в інших — приєднати на додаток до основ­ного покарання.

  1. Штраф.

Штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині ККУ.

Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини ККУ не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини ККУ.

У разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.

У разі несплати штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначеного як основне покарання, та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді позбавлення волі із розрахунку один день позбавлення волі за вісім неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у таких межах:

1) від одного до п'яти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення злочину середньої тяжкості;

2) від п'яти до десяти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення тяжкого злочину;

3) від десяти до дванадцяти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення особливо тяжкого злочину.

  1. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ст. 55 КК) належить до так званих змішаних по­карань, бо відповідно до ч. 3 ст. 52 та ч. 1 ст. 55 КК може застосовува­тися і як основне покарання на строк від двох до п' яти років, і як до­даткове — на строк від одного до трьох років.

Це покарання є спеціальним, тому його призначення можливе лише при встановленні судом того, що: а) під час вчинення злочину винний у передбаченому законом порядку обіймав певну посаду чи займався певною діяльністю; б) вчинений злочин за своїм характером безпосе­редньо пов' язаний з тією посадою, яку винний обіймав, або з тією ді­яльністю, якою він займався; в) характер вчиненого злочину, дані про особу винного та інші обставини справи свідчать про неможливість (недоцільність) збереження за засудженим права обіймати певні по­сади або займатися певною діяльністю.

Як основне це покарання призначається у випадках, коли воно без­посередньо передбачено в санкції статті Особливої частини КК, за якою засуджується винний, за винятком його призначення на підставі ч. 1 ст. 69 КК.

Як додаткове це покарання призначається як тоді, коли безпосе­редньо передбачено в санкції статті Особливої частини КК, за якою засуджується винний (наприклад, статті 191, 286 та 368 КК), так і тоді, коли в санкції статті Особливої частини КК воно хоча й не передбаче­не, але з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою чи у зв' язку із заняттям певною діяльністю, особи винного та інших об­ставин справи суд призначає це додаткове покарання на підставі ч. 2 ст. 55 Загальної частини КК.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]