46. Рецидив злочинів, його поняття і кримінально-правове значення. Правові наслідки рецидиву злочинів.

Поняття рецидиву злочинів наведено в ст. 34 КК, відповідно до якої рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин. Це — легальне кримінально-правове визначення поняття рецидиву злочинів, яке слід відрізняти від кримінологічного (вивчається в науці кримінології) і тим паче побутового розуміння рецидиву злочинів.

Це такі ознаки: 1)рецидив має місце там, де особою вчинено два або більше самостійних і тільки умисних злочини; 2)при рецидиві кожен з вчинених злочинів утворює собою одиничний злочин; 3)злочини, що створюють рецидив, обов'язково віддалені один від одного певним проміжком часу, іноді дуже тривалим. 4)факт судимості створюється обвинувальним вироком суду, що вступив в законну силу із призначенням винному певного покарання. Протягом строку покарання, а в ряді випадків і протягом певного проміжку часу після відбуття покарання, існує судимість як певний правовий стан. Вчинення особою нового умисного злочину протягом строку судимості, тобто протягом строку покарання або протягом певного строку після його відбуття створює рецидив злочинів.

Значення полягає в наступному:

• у впливі на кваліфікацію злочину;

• у впливі на призначення покарання і на вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності;

• у розгляді як обставини, обтяжливої покарання;

• може служити підставою(у передбачених законом випадках) для призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі;

• у впливі на обрання судом виду кримінально-виконавчої установи;

• у обмеженні або забороні звільнення від від'їзду покарання з випробуванням, умовно-дострокового звільнення від відбуття покарання і заміни невідбутої частини покарання м'якшим;

• у впливі на терміни погашення судимості.

Правові наслідки рецидиву злочину :

Рецидив злочинів враховується при кваліфікації злочинів і призначенні покарання, при рішенні питання про можливість звільнення від кримінальної відповідальності і покарання у випадках, передбачених УК.

47. Обставини, що виключають злочинність діяння. Загальна характеристика, види, значення.

Обставини, що виключають злочинність діяння, — це передбачені КК та іншими нормативно-правовими актами зовнішньоподібні зі злочинами суспільно корисні (соціально прийнятні) та право­мірні вчинки, що виключають підставу кримінальної відповідальності за шкоду, заподіяну правоохоронюваним інтересам.

Вчинки, що за зовнішніми своїми ознаками збігаються з тим або іншим злочинним діянням, проте, не є суспільно небезпечними і кримінальне протиправними, КК виділяє в самостійний розділ VIII ЗЧ: необхідна оборона, затримання особи, що вчинила злочин, крайня необхідність, фізичний або психічний примус, виконання наказу або розпорядження, діяння, пов'язане з ризиком, виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.

Всі вони являють собою свідомі і вольові вчинки людини у формі дії або бездіяльності.

Перша ознака полягає в тому, що всі вони являють собою свідомі і во­льові вчинки людини у формі дії (наприклад, при необхідній обороні) або бездіяльності (наприклад, ненадання допомоги при виконанні на­казу). Виняток становить лише заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у результаті непереборного фізичного примусу, якщо вна­слідок такого примусу особа не могла керувати своїми вчинками (ч. 1 ст. 40 КК).

Друга ознака - це зовнішня подібність фактичних, видимих, об'єктивних ознак здійсненого вчинку і відповідного злочину.

Третя незлочинний характер, їм властива правомірність заподіяння шкоди.

Четверта характеризує ці обставини як сусп корисні, тобто такі, що відповідають інтересам особи, сусп або держ.

П'ята ознака характеризує кримінально-правові наслідки здійснення аналізованих правомірних вчинків. Ці наслідки полягають насамперед у тому, що такі вчинки не визнаються злочинними, тому вони виключають саму підставу кримінальної відповідальності, а від­повідно і кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду.

Вчинення діянь, якщо вони відповідають приписам закону, несуть виключно кримінальну відповідальність особи за заподіяну шкоду.

Обставини, що виключають злочинність діяння, як правомірні вчинки можуть бути розподілені на три групи, а саме: 1) реалізація особою свого суб'єктивного права (наприклад, необхідна оборона, крайня необхідність, затримання злочинця тощо); 2) виконання юридичного обов' язку (наприклад, виконання професій­них обов'язків, наказу або розпорядження та ін.); 3) здійснення владних повноважень (наприклад, застосування запобіжних заходів, фізичної сили, спеціальних засобів або зброї, примушування до покори).