41. Ексцес виконавця, його види. Особливості добровільної відмови співучасників.

Ексцес – це вихід у своїх діях співучасником за межі задуманого усіма співучасниками.

Ексцес виконавця - виконавець виходить за рамки домовленості з іншими співучасниками і вчиняє більш тяжкий, ніж було домовлено, або взагалі іншими злочин. Залежно від ступеня відхилення поведінки виконавця в теорії кримінального права прийнято розрізняти кількісний і якісний ексцес.

Кількісний ексцес має місце тоді, коли виконавець, виходячи за рамки домовленості з іншими співучасниками, вчиняє однорідний із задуманим злочин (за домовленості вчинити крадіжку він вчиняє грабіж). Тут задуманий співучасниками злочин переростає у більш тяжкий. У цих випадках виконавець несе відповідальність за більш тяжкий злочин, який він вчинив, а інші співучасники – за співучасть у задуманому злочині.

Якісний ексцес - це вчинення виконавцем зовсім іншого порівняно із задуманим співучасниками злочину (наприклад, за домовленості вчинити крадіжку виконавець вчинив вбивство). Цей «інший» злочин може бути вчинений виконавцем замість того, про який він домовився з іншими співучасниками, або в додаток до нього.

Особливості добровільної відмови співучасників від вчинення злочину регулюються ст. 31 КК. При цьому, як й у випадку індивідуального вчинення злочину, добровільна відмова співучасників повинна характеризуватися 3 обов'язковими ознаками:

1)добровільністю;

2)остаточністю;

3)своєчасністю.

Добровільна відмова виконавця не звільняє від кримінальної відповідальності організатора, підбурювача, пособника, а добровільна відмова останніх, у свою чергу, не є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності виконавця. У разі добровільної відмови виконавця інші співучасники підлягають відповідальності за готування або замах на той злочин, від вчинення якого добровільно відмовився виконавець.

У разі добровільної відмови будь-кого із співучасників виконавець підлягає відповідальності за готування до злочину або замах на злочин, залежно від того, на якій з цих стадій його діяння було припинено. Вимоги, які закон пред'являє до добровільної відмови організатора, підбурювача і пособника, є більш жорсткими.

Такі співучасники не підлягають відповідальності при добровільній відмові, якщо вони виконали одну з 2 умов: 1)відвернули вчинення злочину; 2) своєчасно повідомили органи державної влади про злочин, що готується або вчиняється.

42. Причетність до злочину та її види. Відмежування причетності до злочину від співучасті.

Причетність до злочину — це дії чи бездіяльність особи, які хоча й пов' язані певним чином з вчиненням злочину, але не становлять співучасті у ньому. На підставі чинного КК (частини 6 і 7 ст. 27), а також досягнень теорії кримінального права і судової практики відрізняють чотири види причетності до злочину:

1) заздалегідь не обіцяне переховування злочину;

2) заздалегідь не обіцяне придбання чи збут майна, здобутого зло­чинним шляхом;

3) заздалегідь не обіцяне потурання злочину;

4) неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний злочин.

Заздалегідь не обіцяне переховування злочину — це активна ді­яльність особи з переховування злочинця, знарядь і засобів учинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом (ч. 6 ст. 27). Цей вид причетності до злочину характеризується тим, що переховування є заздалегідь не обіцяним і має місце на стадії вже за­кінченого злочину. Зазначені дії хоча й пов'язані зі вчиненням злочину, але не перебувають з ним у причинному зв' язку, вчиняються після того, як злочин закінчено. Якщо такі дії були заздалегідь обіцяні — до початку чи в процесі вчинення злочину, але до його закінчення, — то вони перебувають у причинному зв' язку зі вчиненням злочину і повинні розглядатися як співучасть у вигляді пособництва (ч. 5 ст. 27 КК).

Заздалегідь не обіцяне придбання чи збут майна, здобутого зло­чинним шляхом. Цей вид причетності до злочину виражається в актив­ній діяльності тієї чи іншої особи, що полягає в купівлі, іншому оплат-ному чи безоплатному придбанні чи збуті майна, здобутого шляхом вчинення злочину, а також у його зберіганні. Для цього виду причет­ності також характерно те, що зазначені дії заздалегідь не обіцяні. Якщо ж вони заздалегідь, тобто до вчинення злочину, обіцяні, вони утворю­ють співучасть у злочині у вигляді пособництва (ч. 5 ст. 27 КК).

Заздалегідь не обіцяне потурання злочину. Ці дії полягають у тому, що особа, яка була зобов' язана і могла перешкодити злочину, не перешко­джає цьому, і злочин вчиняється. Як правило, йдеться про невиконання чи неналежне виконання певними службовими особами своїх обов'язків щодо перешкоджання злочинам, що готуються чи має місце замах на зло­чин.

Неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний злочин. Цей вид причетності полягає у пасивній поведінці особи незалежно від того, була ця бездіяльність заздалегідь обіцяна чи не була. Зазначені дії не є співучастю у злочині. Такі дії тягнуть за со­бою кримінальну відповідальність лише у випадках, коли вчинені особою діяння містять ознаки іншого самостійного злочину (ч. 7 ст. 27 КК).