Тема 4. Стилістика. Інтертекстуальність

Парафраз – переказ, виклад тексту своїми словами.

Ремінісценція – елемент художньої системи, що відсилає до раніше прочитаного, почутого або побаченого твору мистецтва.

Стилізація - у мистецтві й літературі свідоме наслідування формальних прикмет якогось стилю.

Травестія – один із різновидів бурлескної, гумористичної поезії, в якому твір серйозного або й героїчного змісту та відповідної форми переробляється, «перелицьовується» у твір комічного характеру з використанням панібратських, жаргонних зворотів.

Пародіювання – комічне або сатиричне наслідування іншого художнього твору.

Запозичення – елемент чужої мови (слово, морфема, синтаксична конструкція та ін.), який було перенесено з однієї мови до іншої в результаті мовних контактів, а також сам процес переходу елементів однієї мови до іншої.

Аплікація – (від латини — applicatio) накладання, пристосовування, приєднання до якоїсь поверхні.

Колаж – технічний прийом в образотворчому мистецтві, який ґрунтується на введені у твір різних за фактурою та кольором предметів: шматків газет, афіш, шпалер тощо.

Центон – стилістичний прийом, який полягає в уведенні до основного тексту певного автора фрагментів із творів інших авторів без посилання на них.

Компіляція – неоригінальний, несамостійний твір; праця, побудована на використанні інших творів; поєднання інших творів.

Плагіат – привласнення авторства на чужий твір науки, літератури, мистецтва або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора.

Тема 5. Віршування.

Вірш – елемент ритмічного мовлення у літературному творі, основна одиниця віршованого ритму.

Стопа – найкоротший відрізок певного віршового метра, сконцентрованого у групі складів з відносно незмінним наголосом (ритмічним акцентом).

Метр – система організації ритму, послідовність чергування сильних і слабих доль у такті.

Ритм – рівномірне чергування мовних, звукових, зображальних елементів у відповідній послідовності; періодичне рівномірне членування звуків, рухів, зображень за такими ознаками, як сила, тривалість тощо.

Розмір – конкретне вираження того чи іншого музичного метра в певних ритмічних одиницях; кількість долей певної довжини, що утворюють такт.

Віршова константа – величина, що не змінює свого значення протягом певного процесу (на відміну від змінної, значення якої може змінюватись). Прикладами констант є число пі, коефіцієнти многочленів, температура під час ізотермічного процесу.

Клаузула – заключна частина віршового рядка, починаючи з останнього наголошеного складу (у випадку суголосся клаузули мовиться про риму).

Цезура – ритмічно-інтонаційна пауза в середині віршового рядка, яка розтинає його на дві, іноді три частини.

Ямб – двоскладова стопа з наголосом на другий склад

Хорей – двоскладова стопа з наголосом на перший склад

Амфібрахій – трискладова стопа з наголосом на другий склад

Анапест – трискладова стопа з наголосом на третій склад

Дактиль – трискладова стопа з наголосом на перший склад

Білий вірш – неримовані вірші; в усьому іншому (розмір, ритм, чергування наголошених і ненаголошених закінчень тощо) мало чим відрізняється від римованих.

Верлібр – неримований нерівнонаголошений віршорядок (і вірш як жанр), що має версифікаційні джерела у фольклорі (замовляння та інші форми неримованої чи спорадично римованої народної поезії). Верлібр є одночасно і ліричним жанром.

Пірихій – в античній версифікації — стопа з двох коротких складів /UU/.

Спондей – віршова стопа в античній версифікації, яка має два довгих склади (на чотири мори); у силабо-тонічній (при ямбах та хореях) зводиться до двох наголошених складів (——), виступаючи у віршовому рядку допоміжною стопою:

Гекзаметр – метричний (квантитативний) вірш шестистопного дактиля (—UU), де в кожній стопі, окрім п'ятої, два короткі склади можуть змінюватися одним довгим, витворюючи спондей. Остання стопа завжди двоскладова — хорей.

Строфа – фонічно викінчена віршова сполука, яка повторюється у поетичному творі, об'єднана здебільшого спільним римуванням, представлена інтонаційною та ритміко-синтаксичною цілісністю, відмежована від аналогічних сполук помітною паузою та іншими чинниками (закінчення римованого ряду, відносна змістовна завершеність тощо).

Рима – суголосся закінчень у суміжних та близько розташованих словах, які можуть бути на місці клаузул або перебувати в середині віршового рядка.

Точна рима – повно суголосна рима.

Неточна рима – неповно суголосна рима.

Елегійний дистих – дві рівні цезурою розмежовані частини.

Коломийковий вірш – постає внаслідок злиття силабічного та силабо-тонічного віршів

Акростих – вірш, в якому перші літери кожного рядка, прочитувані згори вниз, утворюють слово або речення, найчастіше — ім'я того, кому присвячується акровірш.

Дистих – двовірш

Терцина – строфа, що складається з трьох віршів, зазвичай вживається з іншим терцетом

Тріолет – восьмивірш за схемою римування на дві рими: абааабаб. Причому перший рядок повторюється тричі:

Катрен – чотиривірш, строфа з чотирьох рядків із суміжним, перехресним чи кільцевим римуванням при розмаїтому чергуванні будь-яких клаузул.

Пентаметр – в античному віршуванні дактилічний вірш, утворений подвоєнням першого піввірша гекзаметра, складається із 2 1/2 та 2 1/2 дактилічних стоп.

Секстина – строфа із шести рядків подовженого (п'ятистопного чи шестистопного) ямба, що складається із чотиривірша (катрена) з перехресним римуванням та двовірша (диптиха) із суміжним римуванням за схемою: абабвв, досить поширена в українській поезії:

Октава – восьмивірш, строфа з восьми рядків п'ятистопного або шестистопного ямба за жорсткою схемою римування (абабабвв) при обов'язковому чергуванні окситонних та парокситонних клаузул.

Нона – музичний інтервал, шириною в дев'ять ступенів, позначається цифрою 9. Є складеним інтервалом і розглядається як секунда через октаву. Подібно до секунди, має три основні різновиди:

Вінок сонетів – поетична форма, утворена з 15 сонетів, ланцюжок 14 з яких побудований таким чином, що останній рядок кожної строфи-ланки повторюється в першому наступної, а останній рядок 14 строфи повторює 1-й рядок 1-ої строфи.

Онегінська строфа – строфа із чотирнадцяти рядків, створена О. Пушкіним спеціально для роману «Євгеній Онєгин».