
- •Тема 8. Продуктивність і ефективність праці
- •8.2.Показники і методи вимірювання продуктивності праці.
- •8.3. Фактори і резерви зростання продуктивності праці
- •Тема 9. Політика доходів і оплата праці
- •Доходи населення
- •9.2. Соціально- економічна сутність заробітної плати.
- •9.3. Функції заробітної плати.
- •9.4. Структура заробітної плати.
- •9.5. Форми і системи заробітної плати
- •9.6. Тарифна система оплати праці
- •Тема 10. Планування праці
- •10.1. Планування зростання продуктивності праці
- •10.2. Планування чисельності працівників
- •10.3. Планування заробітної плати
- •Тема 11. Аналіз, звітність і аудит у сфері праці
- •11.1. Сутність і мета аудиту у трудовій сфері
- •11.2. Проведення аудиторської перевірки
- •11.3. Ефективність аудиту в трудовій сфері
- •Тема 12. Моніторинг соціально-трудової сфери як інструмент регулювання й удосконалення соціально-трудових відносин.
- •12.1 Специфіка досліджень проблем трудової організації в умовах ринку.
- •12.2. Сутність, цілі і завдання соціологічних досліджень у сфері праці
- •12.3. Регулювання та удосконалення соціально-трудових відносин
- •Тема 13. Міжнародна організація праці і її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
- •13.1. Створення, розвиток і завдання моп
- •13.2. Структура Організації і її основні документи
- •13.3. Методи роботи й основні сфери діяльності
Тема 9. Політика доходів і оплата праці
Доходи населення
Доходи населення — це сукупність коштів і витрат у натуральному виразі для підтримання фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини. Формування їх здійснюється за рахунок оплати праці працівників, виплат із соціальних фондів, підприємницьких доходів, доходів від особистого підсобного господарства та Індивідуальної трудової діяльності, доходів з інших джерел:
Рис. Структура доходів та витрат населення
Заробітна плата є первинним доходом домашніх господарств, який передбачає винагороду в грошовій або натуральній формі, що має бути виплачена роботодавцем найманому працівникові за роботу, виконану в звітному періоді.
Прибуток та змішаний дохід — це дохід, який одержують фізичні особи в результаті виробничої діяльності, за винятком витрат, пов'язаних із її здійсненням.
Дохід від власності — це первинний дохід, який одержують власники фінансових активів і матеріальних невироблених активів (землі, майнових прав і т. ін.) від надання їх у користування іншим інституцій ним одиницям. Він охоплює: дивіденди, відсотки від акцій, внесків та договорів оренди земельних ділянок та майна; доходи населення від власності на землю; відсотки за вкладами, отримані від банків фізичними особами.
Соціальна допомога є одним з основних видів поточних трансфертів, які домашні господарства одержують у грошовій формі для забезпечення потреб, що виникли у зв'язку з певними подіями або обставинами (наприклад, хворобою, безробіттям, виходом па пенсію, житловими умовами, одержанням освіти або сімейними обставинами).
Інші одержані поточні трансферти включають поточні виплати населенню в грошовій формі (крім соціальної допомоги): страхові відшкодування, виплати одноразової матеріальної допомоги працівникам, компенсації тощо.
Соціальні трансферти в натуральній формі характеризуються вартістю товарів та послуг, які надають домашнім господарствам безкоштовно або за економічно незначущими цінами органи загального державного управління і некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства.
Сукупний дохід, що враховується в сімейному бюджеті, використовується на споживчі витрати, податки, збори, платежі та інші витрати, накопичення.
Аналіз і прогнозування рівня життя здійснюється за такими показниками, як розподіл сімей за величиною доход}' на сім'ю, розподіл сімей за доходом на одного члена сім'ї, розподіл за душовим доходом. На формування доходів впливають такі фактори:
• нівелюючі — складання заробітків сім'ї, пенсії пенсіонерів, які
живуть в сім'ї і вносять свою пенсію в бюджет сім'ї, допомоги, що одержують члени сім'ї;
• диференціюючі — наявність непрацездатних членів сім'ї, їхня кількість у сім'ї; співвідношення працюючих і непрацюючих членів сім'ї.
Залежно від джерел формування доходи можуть бути трудові і нетрудові.
Нетрудові доходи являють собою надходження від діяльності, що ведеться з відхиленнями від прийнятих у суспільстві державних правових норм, норм моралі та поведінки громадян.
Об'єктивною характеристикою рівня і грошових доходів є відповідність їх прожитковому мінімуму.
Прожитковий мінімум являє собою показник обсягу і структури споживання основних матеріальних благ та послуг на мінімально допустимому рівні, що забезпечує підтримування активного фізичного стану різних соціально-демографічних груп населення. Проте цей показник призначається для певного періоду подолання кризового стану економіки.
Згідно з міжнародним правом мінімальні розміри оплати праці, а також пенсії за віком, стипендії, соціальні допомоги та інші компенсаційні виплати мають орієнтуватися на величину прожиткового мінімуму. Бюджет прожиткового мінімуму являє собою вартісну оцінку натурального набору прожиткового мінімуму, а також включає всі витрати на податки та інші обов'язкові платежі.
В умовах кризового стану економіки та спаду виробництва в Україні введено соціальний норматив — межа малозабезпеченості, структура і розмір якої визначається законодавством. Згідно із Законом України «Про межу малозабезпеченості» межею малозабезпеченості є величина середньодушового сукупного доходу, який забезпечує непрацездатному громадянинові споживання товарів і послуг на мінімальному рівні встановленому законодавством.
Межа малозабезпеченості формується на основі нормативно-статистичного методу. Цим методом визначається набір продовольчих товарів.
Вартість непродовольчих товарів і послуг та вартість утримання житла визначаються відповідно до фактичних витрат сімей з низькими доходами. Вартість непродовольчих товарів не може становити менше п'ятнадцяти відсотків вартості продуктового набору.
Набір продовольчих товарів і послуг для визначення величини вартості межі малозабезпеченості розробляється з участю профспілок Кабінетом Міністрів України.
Рівень життя населення — це соціально-економічна категорія, яка характеризує можливості суспільства щодо забезпечення життя, діяльності та всебічного розвитку. Він виражається сукупністю суспільних відносин і умов, що характеризують життя, працю, побут та інтелектуально-культурний розвиток людей, їх свободу та правову захищеність.
На життєвий рівень населення негативно впливає інфляція. Тому в умовах інфляційних процесів розбалансованості ринку товарів і послуг, порушення народногосподарських пропорцій в економіці важлива роль належить державі щодо регулювання доходів населення, тобто індексація всіх видів доходів з метою компенсації збитків населення від зростання споживчих цін.
Умови життя (середовище існування) — це сукупність показників, які характеризують розселення, екологію, умови життя, умови праці, розподіл бюджету часу, наявність закладів охорони здоров'я, освіти, побутового та комунального обслуговування, торгівлю, транспорт, зв'язок і систему комунікацій, культуру обслуговування тощо.
Власне рівень життя — це рівень споживання матеріальних і нематеріальних благ та послуг.
Якість життя — ступінь відповідності умов і рівня життя певним стандартам чи нормативам.
Індекс людського розвитку
З-поміж показників рівня життя вирівняють індекс людського розвитку.
Людський розвиток — це процес розширення можливостей людей обирати шляхи і засоби підвищення якості (стандартів) власного життя.
Індекс людського розвитку (Ілр) — спеціальний сукупний індекс, який на підставі відповідних показників дає узагальнювальну оцінку людського прогресу.
За методикою ООН індекс людського розвитку обчислюється на підставі трьох показників:
— очікуваного довголіття населення (Ід);
— рівня освіти (Іо);
— рівня життя (Ір.ж).
Індекс людського розвитку обчислюють для чоловіків, жінок, окремих соціальних і етнічних груп, регіонів.