12.3. Регулювання та удосконалення соціально-трудових відносин

Для регулювання соціально-трудових відносин держава створює систему законодавчої і нормотворчої діяльності. Вона охоплює такі напрямки, як зайнятіс ть, соціальна політика, умови й охорона праці, міграційна і демографічна політика і т. д.

Конституція України відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права гарантує громадянам право на вільне використання своїх здібностей і майна для підприємницької та іншої, не забороненої законом, економічної діяльнос ті. Праця вільна. Примусова праця заборонена. Кожний має право вільно розпоряджатися своїми здібнос тями до праці, вибирати вид діяльнос ті і професію (ст. 2 Конституції України). Ці положення мають вищу юридичну чинність, пряму дію і застосовуються на всій території України.

Трудові правовідносини можуть регулюватися актами компетентних органів держави. До них відносяться: міжнародні договори за участю України, закони, укази Президента України, постанови Уряду України, Конституції (статути) суб'єктів України, їхні закони і пос танови, накази й інструкції міністерств, комітетів, відомств, накази директорів підприємс тв, фірм і т. д., рішення органів місцевого самоврядування.

Система ринкових відносин в Україні тільки створюється, отже, нове законодавство про працю знаходиться в стадії розвитку. Поряд з Конституцією України, що визначає основні принципи правового регулювання, у країні діє Кодекс законів про працю 1971 р. (зі змінами від 1 березня 1998р.). Кодекс законів про працю (КЗпП України) є зведеним законом і діє на всій території України. КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективнос ті суспільного виробництва і підвищенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і пос туповому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (ст, 1). Поряд із правами на працівника накладаються обов'язки. Серед них: сумлінне виконання трудових обов'язків; дотримання трудової дисципліни; дбайливе ставлення до майна підприємства, установи, організації; виконання встановлених норм праці (ст. 139 КЗпП України). У жодному нормативному акті, у жодному трудовому договорі не може бути знижений рівень тих прав і гарантій, що надаються працівнику згідно з КЗпП (ст. 2, ст. 2 , ст. 5 ).

Крім того, важливу роль у регулюванні трудових відносин відіграють такі закони: Закон України від 1 березня 1991 р. «Про зайнятість населення» (зі змінами і доповненнями від 11 грудня 1998 р.); Закон України за станом на 25 травня 1999 р. «Про колективні договори й угоди»; Закон України за с таном на 25 травня 1999 р. «Про охорону праці».

Названі нормативно-правові акти поширюються на всі трудові правовідносини в межах території України.

План семінарського заняття

1. Суть та значення моніторингу соціально-трудової сфери.

2. Соціальні процеси у сфері праці.

3. Класифікація соціальних досліджень та методи їх проведення.

Теми рефератів

1. Розробка програм соціальної підтримки працівників.

2. Роль соціальних процесів і відносин у сфері праці як найважливіших факторів підвищення ЇЇ ефективності.

3. Моніторинг соціально-трудової сфери як ефективний засіб удосконалення соціально-трудових відносин.

4. Роль ірраціональних спонукань у трудовій мотивації.