2. Гарантії здійснення виборчого права

Згідно ст. 71 К. виборцям гарантується вільне волевиявлення. Правові гарантії виборчого права визначено К., виборчим, іншим конституційним, адміністративним, фінансовим, кримінальним законодавством, його галузями та інститутами (приклад - вибори Президента 2004 р.). Однією з гарантій є встановлена законом юридична відповідальність за порушення виборчого права, що має комплексний (часто солідарний) характер і поділяється на види: конституційну, адміністративну, кримінальну, дисциплінарну відповідальність (зокрема передбачено ст.117 Закону „Про вибори народних депутатів У.”).

Суб’єкти виборч.процесу можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність щодо виборів у позасудовому та судовому порядку (вибори ВРУ 2006 політичні партії, що не подолали 3% бар’єр, оскаржували у суді, але позов не був задоволений). Прикладом конституційн-правової санкції є визнання виборів недійсними. Може бути дострокове припинено повноваження складу виборчої комісії, зупинення дії ліцензії ЗМІ, скасування реєстрації кандидата, достроково припинені повноваження офіційного спостерігача тощо. Порушення виборчого законодавства передбачає адміністративну відповідальність у вигляді штрафу за публічні заклики або агітацію за бойкотування виборів, поширення неправдивих відомостей про кандидата, агітацію в день виборів, видачу бюлетеня для голосування за іншу особу (глава 15-а Кодексу У. про адміністративні правопорушення) чи кримінальну відповідальність у вигляді штрафу, виправних робіт чи позбавлення волі (ст. 157-159 Кримінального кодексу) за перешкоджання шляхом насильства, обману, погроз, підкупу здійсненню права обирати чи бути обраним, за тпідлог виборчих документів, неправильний підрахунок голосів чи оголошення результатів виборів = умисне порушення таємниці голосування членом виборчої комісії або іншою службовою особою Застосовується дисциплінарна відповідальність до членів ЦВК та комісій з референдуму, службових осіб, дії чи бездіяльність яких не є адміністративними проступками чи кримінальними злочинами. Певні порушення є підставою для відповідальності згідно ст.5 закону „Про корупцію”

2. Поняття, принципи, і зміст правового статусу особи

Правовий статус особи: = сукупність законодавчо закріплених прав, свобод та обов’язків громадянина, що визначають фактичне становище людини в суспільстві та державі = = можливість мати, володіти, користуватися і розпоряджатися економічними, політичними, культурними та іншими соціальними цінностями, благами; користуватися свободою дій і поведінки в межах К. та законів.

Зміст і структуру правового статусу особи складають основні елементи: громадянство; загальна правоздатність; принципи правового статусу; конституційні права, свободи й обов’язки громадян; гарантії прав і свобод; відповідні правові норми

Центральне місце займають основи правового статусу громадянина У, складаються з елементів:

1. наявність громадянства – необхідна умова для поширення на громадянина прав і свобод, установлених державою для захисту особи в країні та за її межами

2. основні принципи правового статусу: є основою користування правами, свободами та виконання обов’язків, закріплені в К. та розвинуті в нормах законодавства, а саме принципи = рівноправності констит. прав і свобод громадян без привілеїв та обмежень, рівність їх перед законом (ст. 24 К.), =органічної єдності прав та обов’язків особи (ст. 23 К.), = захист прав і свобод громадян державою, = невідчужуваість та непорушність прав і свобод людини (ст.21 К.) не допускається їх обмеження чи позбавлення = невичерпаність, гарантованість і нескасованість констит.прав та свобод, недопустимість звуження їх змісту та обсягу у поточному законодавстві (ст.22 К.), = неприпустимість зловживання правом, = взаємна відповідальність людини і держави тощо

3. основні права, свободи й обов’язки громадян У. – є ядром правового статусу громадян, та основоположними для прав та обов’язків, що випливають з інших галузей права