2. Основні засади взаємовідносин громадянського суспільства і держави

Громадянське суспільство - сукупність самостійних і незалежних від від держави суспільних інститутів і відносин, які забезпечують умови для реалізації приватних потреб та інтересів індивідів і колективів = суспільство, яке взаємодіє з державою та функціонує на засадах демократії і права

Правова держава - держава, в якій юридичними засобами реально забезпечено максимальне здійснення, охорону і захист основних прав і свобод людини і громадянина.

ПД і ГС це відносно незалежні форми існування і розвитку суспільства = у ГС суспільство виступає як основа і зміст держави, а держава є формою його організації = ГС виникає, коли громадяни і держава є вільними і рівноправними = прав.держава сприяє створенню ГС та є гарантом його функціонування = ГС формує право, а прав. держава закріплює його законами, захищає від = чим сильніше ГС тим менш помітна роль держави, недорозвинуте ГС веде до надмірного посилення держави, що домінує над суспільством.

Держ.влада має похідний характер від ГС, визнає пріоритет ГС, встановлює межі здіснення держвлади і гарантує демократичний розвиток суспільства, його структур.

Громадянське суспільство активно взаємодіє з державою на принципах солідарності і взаємної відповідальності за забезпечення безпеки, розвиток і добробут кожної людини = їх взаємовідносини здійснюються на основі права, що є рівним і справедливим мірилом свободи, а не засобом навязування державної волі = правова держава підпорядковується служінню громадянському суспільству і спрямовує діяльність на забезпечення рівних можливостей для всіх як основи соціальної справедливості

Їх взаємовідносини мають подвійний характер

з одного боку – існування громадянського суспільства вимагає рівноправності всіх його членів та верховенства закону, які втілюються в правовій державі з іншого боку – розвиток громадянського суспільства розширює саморегулювання суспільного життя, та звужує його регулювання державою (тобто державно-правовими засобами)

2. Поняття, форми і принципи державного устрою

Державний устрій - це політико-територіальна організація держави, яка характеризується статусом її територіальних оди­ниць, формою їх правових відносин між собою та з державою в цілому. Включає в себе 2 поняття: територіальний устрій та адміністративно-територіальний устрій.

За формами держустрою держави бувають унітарні, федерації, конфедерації, імперії, співдружності

1.унітарна = проста єдина держава, що поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, які не мають суверенних прав: у них єдині конституція, структура деж.апарату, грошова система, громадянство, держ.символіка тощо. 2.федерація - складова союзна держава, якаскладається з державних утворень, що мають ознаки суверенітету 3.конфедерація = тимчасовий союз суверенних держав, обєднаних для певних цілей 4.Співдружність =організаційно оформлене об'єднання асоційованих держав при збереженні їх суверенітету і незалежності.

Організація державного устрою заснована на принципах поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, розмежування компетенції між центральною владою, місцевими радами й іншими органами самоврядування на основі верховенства Конституції і законів. Основниі принципи державного устрою У. - суверенітету і незалежності, унітарності (єдності) держави.

Територія України поділяється на АР Крим, області, райони, міста, райони в містах, села і селища. Територіальний устрій України побудовано на принципах єдності, неподільності, недоторканності і цілісності території У. Україна є складною (у складі якої АР Крим), відносно децентралізованою (держ-адміністрації на рівні області та районів та органи місцевого самоврядування на низовому територіальному рівнях) та уні­тарною державою згідно ст. 2 К. В рамках конст. реформи передбачається запровадження місцевого самоврядування на регіональному та субрегіональному рівнях.