2. Періодизація зарубіжних конституцій

Історія охоплює 4 основні етапи (періоди)

1. (XVII-XVIII ст.-перша світова війна) –перші буржуазні революції в Європі та становлення конституційного ладу (=формується англійська К., що вплинула на К-ії Канади та Австралії; = перші формально-юридичні К-ії стали моделлю для інших держав (США 1787 - для Латин.Америки., Франції–для Європи, К.Польщі). В Азії – перші К. в Японії, Китаї та Ірані. Закріплено «жорсткий» (американська модель) чи «гнучкий” (контенинтальна м.) поділ влади та згідно природних прав людини визначалися лише громадянські і політичні права.

2. (поч. першої – закінчення другої світових війн) =демократизація режимів, активізація творення К-ій (Веймарська К. в Німеччині, заклала принципи правової держави) =розширення предмета конституційного регулювання (К. Югославії дала державі право втручатися в екон.відносини громадян, К. Ірландії визначила принципи зовнішньої політики). Одночасно, диктатура в Німеччині, Італії, Іспанії впливала на зміст К-ій. Соціалістичні К-ії (РСФСР, УРСР, СРСР, Монголії, Угорщини визначали владу народу, керівну роль компартії, соціал.власність.

3. (1945 p.- кінець 80-х років XX ст.) – розвал колоніальної системи призвів до прийняття К-ій практично всіма державами світу на основі різних конституційних моделей: ліберальної (західної)- в країнах, де ліквідовано тоталітарні режими розширено сферу державної діяльності, підвищено ступінь захисту прав і свобод людини, соціалістичної (псевдоконституційної); «нової»- в К-іях країн, що розвиваються.

4. (з кінця 80-х років XXст.) – ліквідація авторитарних режимів у соціалістичних країнах, та країнах, що розвиваються, = припинено існування соціалістичної моделі конституції. За період 1989 – 1995 рр. прийнято близько 100 нових К-цій.

К-ції пострадянських країн близькі до ліберальної (західної) моделі, К-ії країн, що розвиваються також наближаються до цієї моделі.

2. Порядок прийняття конституцій в зарубіжних країнах

У світовій практиці є різні способи прийняття К.:

1. безпосередньо народом на референдумі, на який виносяться К-ії, вони =попередньо готуються парламентом (штати США, Греція, Іспанія...) чи спеціально утвореними конст. органами (Франція).

2.представницьким органом:

а) парламентом–приймається шляхом: б)  звичайної парламентської процедури, визначеної К., що скасовується (Грузія, Україна 1996). а) реорганізації парламенту в установчі збори за спеціальною процедурою отримання мандата виборців (Шрі-Ланка)

б) спеціально утвореними для прийняття К. органами (Конституційні збори, установчі збори, асамблеї, конвенти...) (К.Португалії, Болгарії) - Існує різний спосіб їх формування = шляхом загальних і прямих виборів, або = обиранням однієї частини прямими чи непрямими виборами, іншої – призначенням.

За обсягом компетенції є =суверенні (мають право розробляти і приймати К. – США, Італія); = несуверенні (лише розробляють проект та виносять на референдум, консультативні. За призначенням а) з обмеженими повноваженнями – після розроблення К. розпускаються б) з необмеженою компетенцією - одночасно здійснюють повноваження парламенту (Франція, Італія)

в) надпарламентські установи - виборні органи, які формують постійнодіючий парламент (Все-китайські збори народних представників - КНР, З'їзд народних депутатів (Росія, за К. РСФСР 1978 p.).

3. главою держави або главою виконавчої влади Октроювання – введення К. в дію одноособовим актом виконавчої влади монарха чи президента – „даровані владою монарха” (Кувейт, Катар, Оман, Саудівська Аравія, Об'єднані Арабські Емірати).

Існують специфічні способи (але не легітимні) прийняття К. - вищим керівним органом правлячої політичної партії - в Анголі, Конго, Іраку. Деякі К. пов'язують з політичними діячами, вони називаються «харизматичними» (сталінська К. СРСР 1936, деголлівська К. Франції