Класичний період (V-IV ст. До н.Е.)

Цей період – час розквіту давньогрецької цивілізації, час народження знаменитої афінської демократії – основної форми державного устрою афінського поліса, що зобов'язана видатному політичному діячу Периклу. Вся вища влада в стародавній Греції належала народним зборам, у яких брали участь громадяни, які досягли 20 років (політичних прав не було у жінок, рабів і селян з інших селищ).

Після перемоги над персами Греція починає переживати бурхливий економічний розвиток. Афіни (Еллада) стають великим торговим центром.

Розквітає мистецтво високої класики і, в першу чергу, – архітектура та містобудування. Основним типом монументальної споруди залишається храм.

Гипподам розробив концепцію планування міста. Головними частинами міста були агора (центральна площа або ринок, де всі горожами вирішували основні проблеми міста, державного управління) та агора – верхнє місто, фортеця на випадок війни.

Особливе місце в історії давньогрецького зодчества класичного періоду належить комплексу споруд Афінського акрополя. Зруйнований персами в 480 р. до н.е., він відновлювався протягом V ст. до н.е. і стає символом могутності Афін. У створенні акрополя велика роль належала афінському скульптору Фідію.

До складу Афінського акрополя ввійшли: парадна біломармурова брама Пропілеїв, храм богині Ніки, храм Ерехтейон та головний храм Афін – Парфенон. Парфенон, побудований на майданчику скелі на висоті близько 150 м над рівнем моря, було видно не лише з усіх куточків міста, а й з моря.

У центрі Парфенона знаходилась статуя Афіни Парфенос роботи Фідія, виконана на дерев´яному каркасі із золота (вбрання та волосся), слонової кістки (тіло).

Ще одна гігантська бронзова статуя Афіни Промахос (воїтельниця) - шедевр скульптурної майстерності Фідія. Афіна Промахос, сувора й безпощадна захисниця свого міста, правою рукою спиралася на спис, у лівій тримала щит, на голові – шолом. Її було видно з моря кораблям, що підпливали до міста.

Акрополь був і святилищем, і укріпленням, і громадським центром, біля якого проходило все суспільне життя громадян; тут зберігалась державна скарбниця, розміщувалась бібліотека і картинна галерея.

Переважна більшість творів скульптурного мистецтва доби класики стояли або в храмах, або на на площах, на березі моря, у гімнастичних школах для хлопчиків. Біля них проходили процесії, свята, спортивні ігри. Плутарх говорив, що в Афінах було більше статуй, ніж живих людей.

Найвидатнішою скульптурою даного періоду, одним з «семи див світу» є скульптура Зевса Олімпійського, створена Фідієм для храму Зевса в Олімпії.

Гармонія і пропорція стають ідеалом скульптури. Класична скульптура, повністю відмовляючись від архаїчної статичності, зображує тіло в русі, що давало можливість передавати не лише рухи тіла, а й порухи душі. Найвидатнішими скульпторами були Леохар («Аполлон Бельведерський»), Мирон (бронзові статуї «Дискобол», «Афіна і Марсій» тощо), Поліклет (статуї атлетів «Дорифор», «Діадумен»), Скопас («Менада»), Праксітель («Афродіта Кнідська»).

У класичний період відбувається розквіт філософської думки. Найвідомішими мислителями були Демокріт, Сократ, Протагор, Платон та Аристотель.

Вершиною давньогрецької матеріалістичної філософії було вчення Демокрита про атом як найменшу частину матерії з її одвічною властивістю – рухом.

З кола софістів вийшов видатний філософ Сократ. Він привертав увагу філософів до внутрішнього світу людини. «Пізнай себе!» - проголошував мислитель. Про себе ж Сократ говорив: «Я знаю, що нічого не знаю». Істина, за методом Сократа, народжувалася в спорі. Філософ виступав проти рівності людей, поділяючи їх на тих, що пізнали істину, і тих, що не пізнали її.

Найвидатнішим його учнем був Платон. Його трактат про державу засвідчив пошук «ідеальної» моделі полісу. Філософ пропагував державне виховання дітей.

Найбільшим мислителем класичного періоду був Арістотель. Він заклав основи соціології, теорії літератури і мистецтва, став основоположником логіки.

У V ст. до н.е. в Греції набувають розвитку спеціальні наукові дисципліни: математика, астрономія, медицина, історія.

Легендою математики став Піфагор, на теренах історії уславився Геродот – основоположник історії як науки, заснованої на документальних фактах. У царині медицини видатна роль належала Гіппократу, якого вважають «батьком медицини». З ним пов'язують систематичне вивчення клінічної медицини, систематизацію медичних знань. З ім'ям Гіппократа пов'язують Присягу, де сформульовані етичні засади медицини.

Одним з найвизначніших явищ давньогрецької культури був театр. Театр виник з обрядових пісень – дифірамбів, які виконувались під час свята бога Діоніса. Виконавці вбирались у козлині шкури, хором співаючи пісні на чолі із заспівувачем про Діоніса. Театралізоване дійство поклало початок трагедії, а з нею – театральним виставам. Давньогрецький театр був школою виховання, де в п´єсах піднімались найактуальніші питання моралі, політики й ідеології.

Грецький театр знаходився просто неба, він вміщував до 20-25 тис. глядачів. Театральні вистави продовжувалися зі сходу до заходу сонця протягом трьох днів і мали характер змагань. Жіночі ролі виконували лише чоловіки. Усі актори взувалися в черевики на високій підошві (контури) та надівали маски, що виражали характер персонажа. З рота маски стирчав рупор – підсилювач голосу.

Засновником комедії як жанру вважається Арістофан. Трагедію заснували Есхіл та Софокл.

З прозаїчних жанрів особливого розвитку набула риторика – мистецтво складати й виголошувати промови. Демократичний лад зумовлював широку участь громадян у політичному житті, що потребувало переконливо відстоювати свою позицію. Найвідомішими політичними ораторами часу класики був Демосфен, Сократ.

В класичний період оформилася грецька система освіти. Розрізнялися школи початкової, середньої і вищої сходинки. Школи вищого ступеня припускали засвоєння філософії, яка вважалась всеосяжною наукою. Всі школи були приватними, містилися заможними громадянами.