Архаїчний період
Починаючи з VІІІ ст. до н.е. з безліч розрізнених племен починає виникати одна грецька народність зі спільною територією та однією мовою. На руїнах мікенських міст, знищених дорійцями, народжується нова своєрідна культура: виникають самостійні міста-держави (поліси) з республіканською формою правління.
Головною особливістю давніх греків ще в доісторичний період був агон – змагання під час релігійних або політичних свят. Практично кожний поліс мав свої періодичні ігри, походження яких було пов’язано з національною міфологією.
З VIII ст. до н.е. агон перетворюється на справжні загальнонаціональні свята. Олімпійські ігри (776 р. до н.е.). Крім розвитку фізичних сил та мужності Ігри сприяли посиленню національної свідомості, тому що участь у них заборонялась варварам, тобто не еллінам. Переможці (гієроніки) прослявлалися в піснях та творах пластики. Олімпійські ігри святкувалися кожні 4 роки. В програму спортивних та кінних змагань включалися різні дисципліни: гімнастика, біг, кулачні бої, боротьба, кидання диска та списа, гонки на візницях.
Під час художніх змагань греки демонстрували досконалість в музиці, співах, танцях, а на святкуванні на честь бога Діоніса обов’язковими були театральні вистави.
На зміну палацам і фортецям приходять культові споруди – храми.
В архаїчний період в архітектурі виробляється єдиний тип храму - базиліка («царський дім»).
Базиліка – єдиний загальногрецький тип храму у формі прямокутної, витягнутої в довжину споруди, встановленої на ступінчастій основі, з усіх боків обнесеної колонадою (одинарною чи подвійною), розділеної усередині рядами колон різної висоти на 3-5 частин (найбільш відомі: Храм Аполлона в Дельфах, Храм Зевса в Олімпії). Грецькі архітектори зводили храми з каменю, вапняку або мармуру.
Тоді ж визначилися основні конструкційні і художні особливості двох головних архітектурних ордерів (стилістичні канони стояково-балкової конструкції будівлі): доричного і іонічного.
Більш давній дорійський ордер характеризується тяжінням до монументальності. В іонійському ордері цінувалася легкість ліній.
Серед споруд іонійського ордеру даного періоду відомий храм Артеміди а Ефесі – одне з сімох чудес світу. Фундамент цього храму мав розміри 51х105 м2, а дах підтримувало 127 колон заввишки 18 м. У 356 р. до н.е. цей храм було спалено Геростратом, який в такий спосіб прагнув уславитися у віках і досяг своєї мети.
З кінця VII ст. до н.е. виникає монументальна грецька скульптура, запозичена в цивілізації Єгипту. Найрозповсюдженішими стають два типи скульптури: оголеного юнака (курос) та одягненої дівчини (кора). Оскільки на змаганнях юнаки виступали оголеними, то скульптура з перших своїх кроків почала вирішувати проблеми пластики оголеного чоловічого тіла. Фігури куросів (їх ще називають «архаїчними аполлонами») підкреслювали атлетичну статуру: широкі плечі, вузькі стегна. Куточки вуст ледь піднято, що дозволило вченим ввести термін «архаїчна посмішка», очі широко відкриті. Куроси присвячувались богам та атлетам. Матеріалом для них слугували камінь, дерево, мармур, бронза. Статуї кор зустрічаються рідше. Оскільки жінки того часу не брали участі у спортивних змаганнях, то їх зображали одягнутими в хітони та пеплоси. Очі кор подовжені, широко розкриті, «архаїчну посмішку» ледь намічено. Кор розфарбовували. У чоловічих фігурах статичною позою підкреслено стриманість, мужність, силу, а у жіночих – благородство, ніжність. Все це відбивало моральні ідеали греків періоду архаїки.
Наймасовішим видом архаїчного грецького мистецтва був вазовий живопис. На весь світ славилися різні за своєю формою грецькі чорно- та червонофігурні розписні вази.
Загроза голоду в зв’язку з ростом населення, загроза боргового рабства змушувала греків залишати рідні міста і шукати щастя на чужині. Саме це стало в архаїчний період причиною початку грецької колонізації. Чимало міст Середземномор'я були засновані греками:
На землях сучасної України теж виникло декілька грецьких поселень. Найбільші з них – Ольвія, Пантикапей (сучасна Керч) і Херсонес (поряд із сучасним Севастополем), Тіра (сучасний Білгород-Дністровський), Феодосія.
Епоха архаїки пов'язана з виникненням давньогрецької філософії. З'являються перші філософські вчення Фалеса, Геракліта, Анаксімандра, Піфагора. Ці мудреці намагалися визначити первооснову всього сущого, осягнути устрій світу. Традиційно філософів архаїчного періоду називають досократиками. Їх творчість сприяла виникненню перших філософських школ, а також поклала початок розвитку в Європі низки наук, таких як природознавство, математика, медицина тощо.