Управління проектом – це:

1. мистецтво координувати людські й матеріальні ресурси протягом життєвого циклу проекту;

2. сукупність заходів, спрямованих на реалізацію проекту з метою отримання прибутку;

3. процес управління командою, ресурсами проекту за допомогою спеціальних методів та прийомів з метою успішного досягнення поставленої мети.

Сутність проектного управління полягає головним чином у:

1. оцінці проектів та відборі кращого з альтернативних варіантів;

2. усвідомленні управління як командної роботи з метою об’єднання зусиль для досягнення усіх цілей проекту у встановлені строки відповідно до бюджету та з необхідними параметрами якості;

3. поліпшенні діяльності організації та підвищенні її спроможності виконувати проекти;

4. розробці бізнес-плану проекту.

Основним завданням, яке вирішуються в рамках проектного управління є:

1. обґрунтування бізнес-ідеї;

2. реалізація розробленого та прийнятого до виконання бізнес-плану;

3. розробка маркетингової стратегії бізнес-плану;

4. порівняльний фінансовий аналіз варіантів вирішення конкретної проблеми;

5. забезпечення повернення позичених коштів на реалізацію бізнес-плану.

Функції управління – це:

1. послідовність етапів, через які проходить проект протягом свого існування;

2. склад та підлеглість ланок управління для реалізації висунутих проектом цілей;

3. види цілеспрямованої діяльності щодо проекту, які обумовлені координацією і поділом праці серед управлінського персоналу.

До керованих параметрів у управлінні проектами належать:

1. фінансове та податкове планування;

2. термін виконання робіт;

3. якість проектних рішень;

4. бухгалтерський облік.

Менеджер проекту не може сам змінювати:

1. встановлені параметри якості проектного продукту;

2. розклад робочого дня членів команди;

3. терміни виконання проекту;

4. постачальника обладнання;

5. склад необхідних для виконання проектних робіт ресурсів.

Функція, яка забезпечує фінансовий контроль завдяки накопиченню, аналізу та складанню звіту по витратах проекту, називається:

1. управління обсягом;

2. управління якістю;

3. управління контрактом та забезпеченням проекту;

4. управління вартістю.

До предметної сфери (області знань) проекту не належать:

1. фінансове планування;

2. управління якістю;

3. управління фінансами;

4. контроль часових витрат.

Які із нижченаведених характеристик відрізняють управління проектами від функціонального управління:

1. відповідальність керівництва встановлюється за комплекс міжфункціональних завдань;

2. успіх управління визначається досягненням встановлених кінцевих завдань;

3. основне завдання управління – оптимізація;

4. повноваження керівників визначаються структурою управління.

На відміну від функціонального у проектному управлінні відповідальність встановлюється за:

1. виконання окремих робіт проекту;

2. виконання проекту в цілому;

3. зміни за проектом;

4. виконання управлінських функцій.

За основним змістом діяльність в проектному управлінні характеризується як:

1. традиційна діяльність в стабільній організації;

2. інноваційна;

3. діяльність в межах встановленого виконання функцій;

4. діяльність з розв’язання конфліктів.

Які із нижченаведених характеристик відрізняють функціональне управління від проектного:

1. визначені обмеження щодо зміни умов та ситуацій;

2. основне завдання – розв’язання конфліктів;

3. відповідальність керівників обмежена затвердженими функціями;

4. переважає нестандартна (інноваційна) діяльність.

Як називається процес розробки послідовних кроків, націлених на досягнення довгострокових цілей, визначених вищим керівництвом підприємства:

1. проектне планування;

2. оперативне планування;

3. стратегічне планування;

4. планування резервів.

Місія – це:

1. генеральна ціль проекту, яка визначається кінцевими результатами проекту, набором задоволених потреб та сукупністю споживачів;

2. загальне бачення шляху досягнення цілей;

3. бажані результати дій, що вирішують поставлену проблему і повинні бути досягнуті в ході реалізації проекту.

Стратегія проекту – це:

1. Загальне бачення шляху досягнення цілей;

2. генеральна ціль проекту, яка визначається кінцевими результатами проекту, набором задоволених потреб та сукупністю споживачів;

3. загальне бажані результати дій, що вирішують поставлену проблему і повинні бути досягнуті в ході реалізації проекту.

Цілі проекту – це:

1. Бажані результати дій, що вирішують поставлену проблему і повинні бути досягнуті в ході реалізації проекту;

2. загальне бачення шляху досягнення цілей;

3. генеральна ціль проекту, яка визначається кінцевими результатами проекту, набором задоволених потреб та сукупністю споживачів.

Стратегія проекту розробляється в рамках:

1. корпоративної стратегії;

2. функціональної стратегії;

3. ділової стратегії.

Діловою є стратегія:

1. диференціації;

2. лідерства у витратах:

3. скорочення;

4. концентрації;

5. зростання.

Корпоративна стратегія – це:

1. стратегія конкуренції товару, що виробляється на певному ринку;

2. загальний напрямок розвитку;

3. стратегія, яка розробляється для функціонального підрозділу з метою конкретизації вибраної стратегії проекту.

Менеджер (керівник) проекту – це:

1. особа, відповідальна за управління проектом;

2. особа усередині або поза організацією, що забезпечує фінансування проекту;

3. особа (організація), яка приймає результати роботи і платить за її виконання;

4. особа усередині або поза організацією, яка використовуватиме результати проекту.

Команда проекту – це:

1. група людей, що мають високу кваліфікацію в певній області й максимально віддані загальній цілі діяльності своєї організації, для досягнення якої вони діють спільно, взаємно погоджуючи роботу;

2. частка проектної команди, що бере участь в управлінні;

3. підрозділ, що прямо або безпосередньо відповідає за результат проекту;

4. організація, співробітники якої безпосередньо залучені до виконання проектних робіт.

Відповідальність за успіх проекту несе:

1. ініціатор проекту;

2. команда проекту;

3. керівник проекту;

4. замовник проекту.

Хто реалізує різні інтереси у процесі здійснення проекту, формує власні вимоги відповідно до цілей та мотивації і впливає на проект, виходячи зі своїх інтересів, компетенції та ступеня залучення до проекту:

1. учасники проекту;

2. топ-менеджери;

3. конкуренти;

4. консультанти.

Замовник - це:

1. Особа (організація), яка приймає результати роботи і платить за її виконання;

2. особа усередині або поза організацією, що забезпечує фінансові ресурси проекту;

3. особа усередині або поза організацією, яка використовуватиме результати проекту.

Ініціатором проекту може бути:

1. будь-хто з учасників проекту;

2. лише член команди проекту;

3. будь-хто х контакторів;

4. лише замовник.

За складністю розрізняються проекти:

1. екологічно-складні;

2. технічно-складні;

3. не дуже складні;

4. зовсім не складні;

5. організаційно-складні.

Завданням доінвестиційної стадії проекту є:

1. визначення джерел фінансування;

2. придбання обладнання;

3. декомпозиція робіт проекту;

4. формування команди менеджера проекту.

Окремі конкретні проекти, чітко визначеної орієнтації та масштабу, що припускають певні спрощення проектування та реалізації, формування команди, тощо, називаються:

1. моно проекти;

2. мультипроекти;

3. мегапроекти.

Що розуміють під життєвим циклом проекту:

1. сукупність процесів, які забезпечують своєчасний збір, нагромадження, поширення, зберігання та використання інформації проекту;

2. набір послідовних фаз проекту, назва та число яких визначається потребами контролю організацій-учасників проекту;

3. проміжок часу між моментом появи проекту та моментом його ліквідації;

4. розробка документального представлення та підтвердження предметної сфери, яке включає обґрунтування проекту, основні результати, цілі та завдання проекту.

Проекти, у яких першочергове значення має якість проектних рішень, належать до категорії:

1. геніальний;

2. якісний;

3. бездефіцитний;

4. бездефектний.

Відповідно до функціональної структури управління проектами:

1. керівництво здійснює лінійний керівник через групу підпорядкованих йому функціональних керівників, кожний з яких керує відповідними підрозділами в межах доручених функцій;

2. створюються тимчасові проекті групи, які очолюють керівники проектів. Ці групи формують зі спеціалістів відповідних функціональних відділів;

3. створюється спеціальний підрозділ для розв’язання конкретного завдання, а керівники проектів зосереджують свою увагу на виконанні конкретних завдань.

Організаційна структура управління проектом – це:

1. сукупність взаємозалежних органів управління проектом, що перебувають на різних рівнях системи;

2. організація взаємодії та взаємовідносин учасників інвестиційного процесу;

3. зміст процесу управління проектом;

4. підлеглість ланок управління проектом.

Якщо зацікавлені сторони спільно формують команду проекту та несуть солідарну відповідальність за її дії, то вона є:

1. виділеною;

2. структурою управління проектами;

3. двоїстою;

4. складною.

При розв’язанні проблемних питань, пов’язаних із переорієнтуванням цілей організації чи зміною шляхів їх досягнення, найефективнішою формою реалізації проектів є:

1. матричне управління;

2. функціональне управління;

3. проектне управління.

Під проектною структурою управління розуміють:

1. стабільну структуру, створювану для вирішення конкретної комплексної задачі (розробки проекту і його реалізації);

2. тимчасову структуру, створювану для вирішення різноманітних проектних завдань планування проекту і його реалізації;

3. тимчасову структуру, створювану для вирішення конкретної комплексної задачі (розробки проекту і його реалізації).

Згідно з матричною структурою управління: