І група — соціально-політичні принципи. Вони містять основні вимоги, що обумовлюють залежність змісту соціально-педагогічної діяльності від соціальної політики держави щодо дітей та молоді:

— принцип законності та прав людини полягає у забезпеченні державою та відповідними соціальними інститутами реалізації ратифікованих нею положень документів стосовно прав людини;

— принцип державного підходу до завдань, що реалізуються в соціальнопедагогічній діяльності, підкреслює активну роль держави у постановці пріоритетних завдань та організації соціального виховання;

— принцип зв'язку змісту і форм соціально-педагогічної діяльності з конкретними умовами життєдіяльності особистості або соціальної групи має на меті адресну організацію допомоги та підтримки клієнтам, зумовлену соціально-економічними, соціально-політичними і соціально-культурними умовами макро- та мікросередовища об'єкта соціально-педагогічної діяльності.

Іі група — психолого-педагогічні принципи. Ці принципи підкреслюють пріоритети особистості в соціально-педагогічній діяльності:

— принцип спрямування самореалізації дітей та молоді у всіх сферах їх життєдіяльності забезпечує здійснення соціального виховання як створення умов для саморозвитку особистості в трьох автономних і водночас взаємопов'язаних сферах: освіті, організації соціального досвіду через участь особистості в діяльності позашкільних закладів, громадських організаціях, формальних та неформальних групах, індивідуальній допомозі;

— принцип диференційованого та індивідуального підходів полягає в тому, що життєві проблеми та потреби клієнта необхідно віддеференціювати до певної групи подібних явищ і, базуючись на цьому, обрати технології соціально-педагогічної роботи з урахуванням індивідуальних особливостей особистості;

— принцип цілеспрямованості ґрунтується на тому, що соціальний педагог має цілеспрямовано досягати професійної мети, впливаючи на свідомість, почуття, волю, вчинки людей. Не можна залишати вирішення проблеми, не довівши справу до кінця, оскільки в такому випадку мета соціальної роботи не може бути реалізована повністю;

— принцип системності вимагає єдності форм, засобів, прийомів вирішення різних професійних завдань. Ефективність цієї роботи забезпечується послідовністю та варіативністю технологій, які мають бути тісно пов'язані між собою. Цей принцип заперечує епізодичність, фрагментарність, хаотичність під час роботи щодо вирішення індивідуально-групових і суспільних проблем.

Ііі група — організаційні принципи:

— принцип компетентності кадрів підкреслює обов'язковість професійної підготовки спеціалістів. Це забезпечується знанням психології, соціальної педагогіки, соціології, менеджменту та інших дисциплін, що виступають підґрунтям фахової обізнаності соціального педагога. Ці знання дають змогу правильно діяти в конкретній ситуації, обираючи відповідні оптимальні технології. На практиці цей принцип диктує систематичне навчання та перепідготовку кадрів у всіх ланках соціально-педагогічної діяльності;

— принцип інтеграції забезпечує координацію діяльності державних, громадських та інших організацій стосовно вирішення соціально-педагогічних проблем. Він спрямований на їх комплексне розв'язання, передбачаючи залучення ресурсів усіх перерахованих організацій на досягнення позитивних результатів;

— принцип контролю та перевірки виконання забезпечує реалізацію гарантованих державою заходів щодо соціального захисту різних груп населення. Реалізація цього принципу вимагає формування практичних рекомендацій з усунення недоліків у соціальній роботі.