Загальні правила правопису складних слів

Спільними для слів будь-якої частини мови можуть бути лише кілька найбільш загальних правил, а саме.

• Складні слова утворюються за допомогою сполучних голосних о, е, є чи без них. О пишеться після основи, що закінчується на твердий приголосний або шиплячий (світогляд, чорногуз, пішохідний), та після основи прикметника м’якої групи (давньоруський, середньовіччя), але: Кожедуб, кожум’яка, овочесховище, очевидний. Е пишеться після основи іменника, що закінчується на м’який неподовжений приголосний: землемір, зорепад, працездатний, але: коногон, костоправ, свинопас. Є пишеться, якщо основа першої частини закінчується на й або на подовжений м’який приголосний: боєприпаси, краєзнавство, життєдайний.

Складні слова пишуться разом або через дефіс.

Разом пишуться:

• Складноскорочені слова і похідні від них: Нацбанк, райрада, профспілковий. У тому числі складноскорочені слова, першою частиною яких є морфеми: авіа-, авто-, агро-, астро-, біо-, вело-, водо-, гео-, геліо-, екстра-, зоо-, лже-, макро-, мікро-, нео-, иалео-, псевдо-, радіо-, стерео-, теле-, турбо-, фоно-, фото- і под.

• Складні слова, першою частиною яких є числівник: трикутник, п’ятимісячний, дев’яностолітній, тисячоліття, шістдесятиріччя, двадцятип’ятиповерховий, першооснова, але: 100-ліття, 80-річний.

Через дефіс пишуться:

• Повторення того самого слова: білий-білий, дзень-дзень, тихо-тихо, ходив-ходив; чи слів з тим самим коренем, але з різними афіксальними морфемами: великий-превеликий, давним-давно, з діда-прадіда, сила-силенна, чужаниця-чужина.

• Поєднання синонімічних чи антонімічних слів: говорили-балакали, зроду-віку, часто-густо; більш-менш, видимо-невидимо, купівля-продаж, постачально-збутовий.

• Поєднання слів, що передають одне поняття: батько-мати, життя-буття, щастя-доля, хліб-сіль.

• Поєднання слів, що означають приблизність: година-друга, день-два, не сьогодні-завтра, п’ять-шість.

_ Складні іменники ___

Складні іменники пишуться разом або через дефіс.

Разом пишуться:

• Складні іменники, утворені з двох основ за допомогою сполучних голосних о, е, є: водограй, дощомір, лісостеп, чорнозем, землетрус, боєздатність, життєпис.

• Складні іменники, утворені з дієслова в наказовій формі та іменника: Вернигора, горицвіт, держидерево, Затуливітер, ломикамінь, перекотиполе, Продайвода.

• Складні іменники, утворені за допомогою частин пів-, напів-, полу- та іменника: піваркуша, піввідра, півдині, півкуля, півострів, пів’яблука, напівсон, полумисок, але пів-Азії, пів-Києва (власні назви).

Через дефіс пишуться:

• Іменники, що означають спеціальність, професію: інженер-конструктор, лікар-кардіолог, палеонтолог-стратиграф, хімік-органік.

• Іменники, що означають державні посади, вчені, наукові, військові звання тощо: генерал-губернатор, контр-адмірал, прем’єр-міністр, приват-доцент, унтер-офіцер.

• Іменники з першою складовою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міді- міні-, обер-: віце-прем’єр, екс-президент, міні-пальто.

• Словосполучення, що означають переважно назви рослин: брат-і-сестра, євшан-зілля, люби-мене, мати-й-мачуха, розрив-трава.

• Словосполучення, в яких перше слово є носієм певної прикмети (ознаки, особливості) того, що назване другим словом: буй-тур, дизель-мотор, жар-птиця, святвечір, стоп-кран.

• Іменники, що означають складні одиниці виміру: кіловат-година, людино-день, тонно-кілометр, але – трудодень.

• Складні прізвища та географічні назви: Нечуй-Левицький, Корсунь-Шевченківський. Коли ж до складу таких топонімів входять компоненти ново-, старо-, верхньо-, нижньо-, мало-, велике-, то вони пишуться разом: Великолуцьк, Маломиколаївка, Нижньогірське, Новобіличі, Старокостянтинів.

• Прикладки, що стоять у постпозиції до означуваного слова і співвідносні з прикметником: дівчина-красуня (дівчина красива), завод-велетень, хлопець-богатир. Якщо ж така прикладка стоїть у препозиції, дефіс не ставиться: красуня дівчина (красива дівчина), велетень завод, богатир хлопець.

• Прикладки, що виражають родову назву: буркун-трава, Ведмідь-гора, Дніпро-ріка. Якщо ж у ролі прикладки виступає видова назва, дефіс не ставиться: трава буркун, гора Ведмідь, ріка Дніпро.

• Прикладки, що входять до складу термінів: жук-короїд, заєць-русак, льон-довгунець, орлан-білохвіст, меч-риба, рак-самітник.

В інших випадках прикладки пишуться через дефіс незалежно від місця: дівчина-доярка, доярка-дівчина, пейзажист-художник, художник-пейзажист, хлопець-француз, француз-хлопець, учитель-хімік, хімік-учитель.