Тема 4. Основні мистецькі вимоги поетів-футуристів. Творчість Михаля Семенка
План
Футуризм як течія мистецького авангардизму, його утвердження в Італії (Т.Марінетті), Росії (І.Сєвєрянін, В.Хлєбніков, В.Маяковський, брати Бурлюки).
Історія руху українського футуризму. Українські футуристичні угрупування.
Основні засади ідейно-естетичної платформи українського футуризму: загальна характеристика.
Урбаністичні мотиви лірики Михаля Семенка.
Завдання 1. Пояснити значення термінів авангард, футуризм, деструкція.
Завдання 2. На матеріалі поезій Михаля Семенка (“Бажання”, “Місто”, “Запрошення”) довести явище деструкції традиційної форми вірша.
Література
Біла А. Український літературний аванґард: пошуки, стильові напрямки. Монографія. – Донецьк, 2004.
Білокінь С. Чи був Михайль Семенко футуристом? // Сучасність. – 1990. – № 10.
Вервес Г. Український авангард у контексті європейських маніфестів і програм // Слово і час. – 1992. – № 12.
Голубєва З.С. Пошуки форми роману // Українське літературознавство. – 1966. – Вип.2.
Ільницький О. Український футуризм. 1914–1930. – Львів, 2003.
Ільницький О. Шевченко і футуристи // Сучасність. – 1989. – № 5.
Ковалів Ю. Михайль Семенко і футуризм // Визвольний шлях. – 1995. – № 10-11.
Петровський М. “Хочу додому я, хочу в Київ”. Михайль Семенко – урбаніст // Вітчизна. – 1990. – № 1.
Сеник Л. Прозові пошуки українських футуристів 20-х років: “Лівий роман” // Електронний ресурс / Режим доступу: http://www.anthropos.org.ua/jspui/bitstream/123456789/ 467/1/123-135_Сеник_Л.pdf
Сорока М. Поезомалярство М. Семенка // Слово і час. – 1992. – № 12.
Сулима М. “Дух мій в захопленні можливостей футурних” // Слово і час. – 1992. – № 12.
Сулима М. Біля джерел. Михайль Семенко – редактор ВУФКУ // Культура і життя. – 1987. – № 51 (20 груд.). – С. 4.
Сулима М. “Новій генерації” – 70 // Слово і Час. – 1997. – № 11-12.
Українські авангардисти як теоретики і публіцисти. – К., 2005.
Черниш Г. До історії українського футуризму // Радянське літературознавство. – 1989. – № 8.
Черниш Г. Український футуризм і довкола нього // Двадцяті роки: літературні дискусії, полеміки : літературно-критичні статті. – К., 1991.
Тема 5. Художній образ „утраченого” покоління у прозі Миколи Хвильового
План
Герої-романтики, „муралі” революції в художній інтерпретації М.Хвильового („Солонський Яр”, „Кіт у чоботях”, „Легенда”, „Арабески”).
Демістифікація революційного фанатизму: „Я (Романтика)” М.Хвильового і „Смерть” Б.Антоненка-Давидовича (порівняльний аспект).
Рецепція М.Хвильовим трагедії „зайвого покоління” („Редактор Карк”, „Санаторійна зона”, „Синій листопад” та ін.). Символічне значення „санаторійної зони”.
Ідейні та психологічні аспекти вибору між „дрібнобуржуазним” українством і „пролетарсько-інтернаціональним” більшовизмом („Вальдшнепи”). Образ „вічного опозиціонера” Дмитрія Карамазова.
Завдання 1. Подати аргументацію до схеми „Художній образ „утраченого” покоління в прозі М.Хвильового”.
Завдання 2. Підготувати відповіді на запитання:
Романтичний герой М.Хвильового: переможець чи жертва?
Хто подолав його, якщо він жертва? А чи не є він самогубцем?
Титанічний подвиг зруйнування – справді подвиг чи щось протилежне за змістом – злочин?
Чи не абсурдний у такому разі весь шлях його самоствердження?
Література
Агеєва В. Автор і герой у структурі новели Миколи Хвильового // Слово і час. – 1993. – № 12.
Агеєва В. „Зайві люди” у прозі Миколи Хвильового // Слово і час. – 1990. – № 10.
Бондар І. Найкращий твір М.Хвильового. Провидець українських хліборобів // Березень. – 1993. – № 1.
Ґудзь О. Рецидиви Дмитрія Карамазова (До проблеми „Хвильовий” і Шевченко) // Слово і час. – 1999. – № 9.
Гундорова Т. Руйнування романтичної метафізики // Слово і час. – 1993. – № 1.
Демчик О.Микола Хвильовий у тексті й поза ним // Урок української. – 2003. – № 11-12.
Дунай П. Микола Хвильовий – сейсмограф доби соціальної і мистецької безвиході // Українська мова і література. – 1988. – Вересень. – Число 35.
Мірошник С. „Хай живе дух неспокою!” (вивчення творчості М.Хвильового) // Українська мова і література в загальноосвітній школі. – 2001. – № 5.
Мовчан Р. Шлях безумної подорожі // Українська мова та література. – 1988. – Березень. – Ч.10.
Пахаренко В. Суть та еволюція ідеології М.Хвильового // Розбудова держави. – 1996. – № 7.
Повєткін Е. Гротеск у „Повісті про санаторійну зону” М.Хвильового // Українська мова та література. – 1997. – Число 5(21).
Партач Н. Утопічний характер „загірної комуни” М.Хвильового // Слово і час. – 1998. – № 6.
Сеник Л. Микола Хвильовий і роман „Вальдшнепи”. – Львів, 1994.
Філатова О. “Розколоте “я”, або феномен психологічного двійництва в українському романі 20‑х років ХХ століття” // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (філологічні науки). — 2010. — № 4 (191).
Філатова О. Український роман 20–30-х років ХХ століття: типологія авторської свідомості : монографія. — Миколаїв : Іліон, 2010. — 485 с.
Філатова О. Художня проекція образу “втраченого” покоління у “великій” прозі М. Хвильового // Актуальні проблеми слов’янської філології: міжвуз. зб. наук. ст., 2008. – Вип. VII : Лінгвістика і літературознавство.
Харчук Р. Речі, які не вибирають (новела М.Хвильового „Я (Романтика) в 11 класі ) // Українська мова і література в школі. – 1991. – № 8.
Цюп’як І. Екзистенція смерті як вимір буття в прозі М.Хвильового // Слово і час. – 2001. – № 3.
Човнова Н. „Бачити, відчувати, виражати – у цьому все мистецтво (М.Хвильовий „Я (Романтика)”) // Українська мова та література в середній школі. – 2000. – № 3.
Шевчук В. Драма Миколи Хвильового // Слово і час.— 1994.— № 2.
Шерех Ю. Хвильовий без політики // Березіль.— 1991.— № 9.
Швець Г. Система уроків вивчення творчості М.Хвильового // Дивослово. – 2000. – № 8.
Шуляр В. Микола Хвильовий. Життя і творчість. „Я (Романтика)” // Українська мова та література. – 2000. – Вересень. – Число 35.