35 Здійснення права власності громадськими та релігійними організаціями

Об'єднання громадян новим ЦК України (ст. 86) віднесені до непідприємницьких товариств, що не мають на меті одержання при­бутку для його наступного поділу між учасниками.

Об'єктами права власності громадських об'єднань є майно куль­турно-освітнього та оздоровчого призначення, грошові кошти, ак­ції, інші цінні папери, житлові будинки, споруди виробничого і не­виробничого призначення, устаткування, транспортні засоби та цін­не майно, необхідне для забезпечення діяльності, передбаченої їх статутами (ст. 28 Закону України «Про власність»). Об'єднання гро­мадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних і членських внесків, пожертвуване громадянами, під­приємствами, установами та організаціями, а також; на майно, при­дбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборо­нених законом.

Громадські організації мають право на майно та кошти, придбані внаслідок господарської та іншої комерційної діяльності створених ними господарських установ та організацій, заснованих підпри­ємств. Кошти та інше майно об'єднань громадян не можуть перероз­поділятися між їх членами (навіть у разі ліквідації) і використову­ються для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовуються у доход держави.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про об'єднання громадян» право власності об'єднань реалізують їхні вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з'їзди тощо) в порядку, передбаченому законодавством України та статутними документа­ми. Окремі функції щодо господарського управління майном може бути покладено вищими статутними органами управління на ство­рювані ними органи, місцеві осередки або передано спілкам об'єднань громадян.

Одним із видів об'єднань громадян є політичні партії, що створю­ються і діють на підставі Закону України «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 р.

Чинним законодавством встановлено специфічний правовий ре­жим щодо майна, що належить політичним партіям.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про політичні партії» за­значені об'єднання громадян для здійснення своїх статутних завдань мають право на власне рухоме і нерухоме майно, кошти, об­ладнання, транспорт, інші засоби, набуття яких не забороняється законами України.

Політичні партії, створені ними установи й організації не мають права засновувати підприємства, крім засобів масової інформації, здійснювати господарську та іншу комерційну діяльність, за винят­ком продажу суспільно-політичної літератури, інших пропаганди­стсько-агітаційних матеріалів, виборів із власною символікою, про­ведення фестивалів, свят, виставок, інших суспільно-політичних заходів.

Крім того, ст. 22 Закону України «Про об'єднання громадян» і ст. 15 Закону України «Про політичні партії в Україні» встанов­люють обмеження щодо одержання коштів та іншого майна по­літичними партіями.

Згідно із зазначеними статтями фінансування політичних партій не допускається:

1) органами державної влади та органами місцевого самовряду­вання, крім випадків, зазначених законом;

2) державними та комунальними підприємствами, установами й організаціями, а також підприємствами, установами й організація­ми, у майні яких є частки (паї, акції), що є державною чи кому­нальною власністю або належать нерезидентам;

3) іноземними державами та їх громадянами, підприємствами, установами, організаціями;

4) благодійними та релігійними об'єднаннями та організаціями;

5) анонімними особами або під псевдонімом;

6) політичними партіями, що не входять до виборчого блоку по­літичних партій.

Інформація про надходження на рахунок політичної партії кош­тів, заборонена цим Законом, доводиться відповідною банківською установою до відома Міністерства юстиції України.

Кошти, що надійшли політичним партіям з порушенням вимог, передбачених цим Законом, перераховуються політичними партія­ми до Державного бюджету України або стягуються в доход держа­ви у судовому порядку.

Особливим видом громадських об'єднань є професійні спілки, що створюються з метою здійснення представництва та захисту трудо­вих, соціально-економічних прав та інтересів громадян.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гаранти діяльності професійних спілок визначені Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 ве­ресня 1999 р.

Згідно зі ст. 34 цього Закону профспілки, їх об'єднання можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності.

Право власності профспілок, їх об'єднань виникає на підставі:

— придбання майна за рахунок членських внесків, інших влас­них коштів, пожертвувань громадян, підприємств, установ та орга­нізацій або на інших підставах, не заборонених законодавством;

— передачі їм у власність коштів та іншого майна засновниками, членами профспілки, органами державної влади або органами міс­цевого самоврядування.

З метою реалізації статутних завдань профспілки, їх об'єднання, які є юридичними особами, можуть здійснювати необхідну госпо­дарську та фінансову діяльність шляхом надання безоплатних по­слуг, робіт, створення в установленому законодавством порядку під­приємств, установ або організацій із статусом юридичної особи, формувати відповідні фонди, кредитні спілки.

Фінансовий контроль за коштами профспілок та їх об'єднань ор­ганами державної влади та місцевого самоврядування не здійсню­ється. Контроль за їх надходженням та витрачанням здійснюють контрольні ревізійні органи, обрані відповідно до статутів (поло­жень) профспілок, їх об'єднань.

Позбавлення профспілок права власності, а також права володін­ня та користування майном, переданим їм у господарське відання (див. Господарський кодекс України, де визначено це поняття), мо­же мати місце лише за рішенням суду на підставах, визначених за­конами.

Від імені членів профспілки розпорядження коштами, іншим майном профспілок, їх об'єднань, що належить їм на праві власнос­ті, здійснюють виборні органи профспілки або об'єднання, створені відповідно до їх статуту чи положення (загальні збори, конференції, з'їзди тощо).

Члени профспілок не відповідають своїми коштами та іншим майном за зобов'язаннями профспілки та її органів, як і профспілка та її органи не відповідають своїми коштами та іншим майном за зобов'язаннями членів профспілки.

Особливим видом об'єднань громадян є творчі спілки, що ство­рюються і діють на підставі Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» від 7 жовтня 1997 р.

Відповідно до ст. 21 цього Закону джерелами формування майна і коштів творчих спілок є:

— внески членів творчих спілок;

— винагороди за управління майновими правами авторів відпо­відно до Закону України «Про авторське право і суміжні права»;

— фінансування з Державного бюджету України;

— майно колишніх загальносоюзних творчих спілок Союзу РСР, до якого належать розташовані на території України будинки, спору­ди, матеріально-технічні засоби, які за станом на 24 серпня 1991 ро­ку згідно з правоустановчими документами перебували у віданні творчих спілок колишнього Союзу РСР або у володінні чи користу­ванні відповідних республіканських або територіальних структур;

— доходи, отримані внаслідок підприємницької діяльності під­приємств творчих спілок, що спрямовуються на виконання статут­них цілей спілки;

— відрахування до фондів творчих спілок частини доходів від реалізації результатів творчої діяльності членів творчих спілок (за створення і використання творів літератури, мистецтва, архітекту­ри, журналістики та реклами), а також відрахування до фондіввсеукраїнських творчих спілок частини доходів від реалізації ре­зультатів творчої діяльності письменників і митців попередніх по­колінь, класиків української літератури та мистецтва;

— добровільні грошові та матеріальні внески фізичних і юридич­них осіб, у тому числі іноземних.

З метою здійснення статутних завдань і цілей творчі спілки у встановленому порядку можуть створювати підприємства, установи та організації з правами юридичної особи для здійснення господар­ської та іншої діяльності, правовий статус яких визначається зако­нодавством України, статутом спілок, а також їхніми власними ста­тутами (положеннями) (ст. 23 цього Закону).

У разі ліквідації творчої спілки майно передається організації-правонаступнику, а коли її немає, реалізується в установленому за­коном порядку. Кошти, одержані від реалізації майна, можуть бути використані лише на цілі, пов'язані з розвитком відповідної галузі культури та мистецтва.

Одним із видів непідприємницьких юридичних осіб є благодійні організації, що створюються і діють на підставі Закону України «Про благодійництво та благодійні організації».

Відповідно до ст. 18 цього Закону у власності благодійної орга­нізації можуть перебувати рухоме і нерухоме майно, матеріальні та нематеріальні активи, кошти, а також інше майно, придбане на за­конних підставах.

Джерелами формування майна та коштів благодійних організа­цій є:

— внески засновників (засновника) та інших благодійників;

— благодійні внески і пожертвування, що мають цільовий харак­тер (благодійні гранти), надані фізичними та юридичними особами у грошовій та натуральній формі;

— надходження від проведення благодійних кампаній по збору благодійних пожертвувань, масових заходів, благодійних лотерей та аукціонів з реалізації майна та пожертвувань, що надійшли від благодійників;

— доходи від депозитних вкладів та цінних паперів, надходжен­ня від підприємств, організацій, що перебувають у власності благо­дійної організації;

— інші джерела, не заборонені законодавством України. Джерелом формування майна та коштів благодійної організації не можуть бути кредити.

Майно та кошти благодійної організації не можуть бути предме­том застави.

Благодійна організація здійснює господарську діяльність, спря­мовану на виконання її статутних цілей та завдань.

Фізичні та юридичні особи, які віддають частину своїх прибут­ків, заощаджень або майна на благодійну діяльність, мають подат­кові та інші пільги відповідно до законодавства України.

Благодійні організації, що існують лише на членські внески і добродійні пожертвування, звільняються від сплати податків та ін­ших платежів до бюджету і спеціальних фондів.

Відповідно до ст. 22 цього Закону благодійники, які передали своє майно, кошти та інші матеріальні цінності до благодійної орга­нізації, одержують на їх вимогу звіт про використання зазначених майна, коштів та цінностей. Якщо майно, кошти та інші матеріаль­ні цінності передані за цільовим призначенням, звіт про їх викорис­тання подається благодійнику в обов'язковому порядку благодій­ною організацією.

Набувачі благодійної допомоги у формі благодійних внесків і по­жертвувань, що мають цільовий характер (благодійні гранти), по­винні звітувати перед благодійниками та благодійними організація­ми про їх використання.

Контроль за діяльністю благодійних організацій, у тому числі й за порядком використання ними майна та коштів, призначених для благодійної допомоги, здійснюється органами виконавчої влади від­повідно до "їх компетенції.