
- •1.Поняття, ознаки та система речових прав
- •2.Поняття власності і права власності
- •3.Зміст суб’єктивного права власності.
- •4.Суб’єкти права власності
- •5.Здійснення права власності
- •6.Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження речі
- •1. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.
- •7.Первісні та похідні способи набуття права власності
- •8.Створення (переробка) речі як підстава набуття права власності.
- •9.Набуття права власності за договором чи іншим правочином. Момент виникнення права власності у набувача за договором.
- •10.Набуття права власності на безхазяйну річ та бездоглядну домашню тварину.
- •11.Набуття права власності на знахідку.
- •12.Скарб
- •13.Набувальна давність
- •14.Інші підстави набуття права власності
- •15.Відчуження власником свого майна як підстава припинення права власності
- •16.Відмова від права власності та знищення майна як підстави припиненння права власності. Особливості припинення права власності та відмови від права власності на нерухоме майно.
- •17.Припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати
- •18.Припинення права власності на земельні ділянки та майно, що на них розташоване, у звязку з їх викупом для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності
- •19.Викуп памятки культурної спадщини як підстава припинення права власності
- •20.Реквізиція та конфіскація як підстави припинення права власності.
- •Тема 9 в зошиті!!!
- •25.Право приватної власності. Суб’єкти права приватної власності.
- •26.Об’єкти права приватної власності.
- •26. Житловий будинок як об’єкт права приватної власності
- •27. Виникнення права приватної власності на квартиру та інше нерухоме майно, надане у користування (дачі, гаражі).
- •28. Цінні папери як об’єкти права приватної власності
- •29. Правовий режим інших видів майна (земельних ділянках, транспортних засобів, зброї тощо) як об’єктів права приватної власності
- •30 Підстави виникнення права приватної власності
- •31 Юридичні особи як суб’єкти права власності
- •Глава 23. Право приватної власності юридичних осіб
- •32 Право власності приватних підприємств
- •33Особливості здійснення права приватної власності господарськими товариствами
- •34 Право власності кооперативів
- •35 Здійснення права власності громадськими та релігійними організаціями
- •36 Право державної власності
- •§ 1. Загальні положення про державну власність
- •38 Об’єкти права державної власності.
- •§ 1. Основні засади захисту права власності
- •§ 2. Система цивільно-правових засобів захисту права власності
- •§ 3. Віндикаційний позов
- •§ 4. Негаторний позов
- •§ 5. Позов про визнання права власності
- •48. Позов про виключення майна з опису (звільнення майна з-під арешту)-
31 Юридичні особи як суб’єкти права власності
Поняття юридичної особи розкривається у ст. 80 нового ЦК України, де юридичні особи — це організації, створені і зареєстровані у встановленому законом порядку, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, які можуть бути позивачами та відповідачами у суді.
Юридична особа, за визначенням Я. М. Шевченко, є «певним структурним утворенням, спеціально розрахованим на те, щоб воло-304
Глава 23. Право приватної власності юридичних осіб
діти, користуватися і розпоряджатися майном, вступати в угоди у цивільному обороті і мати своє обличчя у вказаному обороті».
Згідно із Законом України «Про власність» усі види власності недержавних юридичних осіб віднесені до колективної форми власності, хоча в новому ЦК України ця форма власності не знайшла свого відображення. Законодавчу конструкцію права колективної власності та її суб'єктного складу піддано гострій критиці переважною більшістю юристів (О. А. Пушкін, Я. М. Шевченко, В. І. Семчик та ін.). На їхню думку, конструкція колективної власності дає підстави для її ототожнювання із спільною власністю, оскільки, з одного боку, власником майна визначається юридична особа, а з іншого, — колектив, засновники, учасники чи інші особи, які утворили цю юридичну особу або є ЇЇ членами. Фактично такою конструкцією утверджується концепція подвійного і навіть потрійного власника, що неприпустимо. Колектив — це сукупність осіб, які створюють органи управління певною організаційно-правовою формою (господарським товариством, колективним підприємством тощо). Тобто фактично особи, які становлять колектив, діють самі по собі, а колектив як сукупність осіб виконує управлінські функції, що аж ніяк не збігається з функціями присвоєння (належності), вираженими у володінні, користуванні і розпорядженні. Саме такі правомочності здійснює юридична особа створеного окремими людьми господарського товариства, колективного підприємства та ін. Отже, так звана колективна власність — це власність окремих юридичних осіб.
Як суб'єкти права власності, приватні юридичні особи мають певні права щодо формування, володіння, використання та розпоряджання майном. Це залежить від організаційно-правової форми юридичної особи та прав її учасників, акціонерів або членів.
Разом з тим можна назвати спільні закономірності, що характеризують право власності юридичних осіб:
1. Юридична особа є єдиним власником належного їй майна. Засновники (учасники) юридичної особи мають на її майно лише зобов'язальні права, якщо йдеться про господарські товариства чи кооперативи, або взагалі не мають майнових прав, якщо йдеться про громадські об'єднання, релігійні організації, фонди тощо.
2. Власністю юридичної особи є майно, передане їй як вклад (внесок) засновниками (учасниками, членами), а також майно, вироблене і набуте юридичною особою на інших підставах у процесі діяльності.
3. Юридичні особи, як і інші власники, мають право здійснювати щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону і не порушують охоронювані законом інтереси інших осіб. Зміст права власності, межі і способи здійснення права власності юридичних осіб залежать від обсягу їх правоздатності.
4. Юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні зобов'язання через органи, що діють відповідно до закону, інших правових актів та установчих документів. Порядок призначення чи обрання органів юридичної особи визначається установчими документами. У передбачених законом випадках юридична особа може набувати цивільні права та брати на себе цивільні обов'язки через своїх учасників.
5. В установчих документах визначаються джерела формування майна юридичної особи, порядок розпорядження майном, поділу прибутків і збитків тощо.
6. Юридичні особи відповідають за своїми зобов'язаннями усім належним їм майном. Засновник (учасник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями засновника (учасника), за винятками, передбаченими законодавством чи установчими документами юридичної особи.
Перелік майнових об'єктів, джерела формування власності юридичних осіб (господарських товариств, кооперативів, громадських і релігійних організацій, об'єднань тощо) передбачені в новому ЦК України, законах України «Про власність», «Про господарські товариства», «Про споживчу кооперацію», «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про об'єднання громадян» та ін.
Право власності на землю юридичних осіб закріплено в ст. 82 ЗК України.
Відповідно до вказаної статті юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності, тобто для здійснення безпосередньої самостійної, систематичної, на власний ризик діяльності для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку. Способами набуття у власність земельних ділянок юридичними особами є:
— придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
— внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;
— прийняття спадщини;
— інші підстави, передбачені законом.