Зміст заняття

№ зп

Етапи заняття, навчальні питання та їх зміст

Час, хв.

Методичні вказівки

1

1. Перевірити готовність о/с до заняття та матеріальне забезпечення заняття.

2. Провести контрольне опитування:

• Які ви знаєте основні напрями роботи в гуманітарній та соціальній сфері у Збройних Силах України? ;

• Які основні етапи реформування системи виховної роботи в Збройних Силах України? ;

• Яка головна мета виховної роботи в Збройних Силах України?

• Коли і ким була затверджена Концепція виховної роботи і що вона визначає?

• Які основні складові виховної роботи ви знаєте?

• Що включає в себе таке поняття як морально-психологічне забезпечення?

3. Оголосити тему, мету, навчальні питання та порядок проведення заняття.

Вступне слово викладача.

Сьогодні ми продовжуємо з Вами вивчення дисципліни, яка має назву “Організація і методика виховної роботи в контексті гуманітарного і соціального розвитку Збройних Сил України”. Щодо теми заняття яку ми будемо сьогодні розглядати треба відзначити, що в частинах Збройних Сил України, наприклад в частинах Сухопутних військ, уже більше 15 років існує чітка, стала і ефективна система діагностування індивідуально – психологічних особливостей військовослужбовців - психодіагностика.

15

Черговий доповідає керівнику заняття про наявність о/с і його готовність до заняття.

Керівник викликає 1-2 студентів по кожному питанню. Студенти відповідають.

Студенти записують тему заняття

2

1. Навчальне питання : „Система методів психолого-педагогічного діагностування індивідуально - психологічних особливостей військовослужбовців”.

Психодіагностика – комплекс заходів, які проводяться у військовому підрозділі (частині) щодо виявлення, виміру, оцінки і опису індивідуально - психічних якостей особистості воїна. Вона проводиться з метою:

• прогнозу розвитку особистості воїна та її окремих виявів і рис;

• пошуку найефективніших форм і методів роботи з воїном;

• розроблення конкретних рекомендацій для воїна і посадових осіб щодо оптимізації наявних форм, методів і засобів навчання, виховання особового складу, режиму його життєдіяльності, якісного виконання ним бойових та інших завдань.

В обов’язках командира взводу (ст.120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України) зазначено, що “командир взводу (групи, башти) зобов'язаний:

• знати військове звання, прізвище, ім'я та по батькові кожного підлеглого, число, місяць і рік народження, віросповідання, ділові якості та морально-психологічний стан, захоплення, рід занять перед військовою службою, родинний стан, адресу батьків (рідних), успіхи й недоліки на службі, постійно вести індивідуальну роботу з виховання, складати іменний список особового складу взводу (групи, башти);

• виховувати особовий склад взводу (групи, башти) в дусі поваги до військової служби, набутого фаху, бережливого ставлення до озброєння, бойової техніки й майна взводу (групи, башти);

• неухильно стежити за додержанням військовослужбовцями військової дисципліни у взводі (групі, башті), їх зовнішнім виглядом, виконанням правил носіння військової форми одягу, правильним припасуванням спорядження, обмундирування, взуття та за додержанням правил особистої гігієни.

Також слід звернути увагу на те, що після прибуття молодого солдата в підрозділ для проходження службі с ним проводить вивчення особистих якостей – психодіагностування (визначений набір тестів і анкет) - спеціально підготовлений фахівець (це може бути підготовлений заступник командира роти (батальйону) з виховної роботи або психолог частини). Який надаси командиру взводу результати досліджень і рекомендації, щодо змісту індивідуально-виховної роботи з кожним конкретним військовослужбовцем.

Наприклад в частинах і підрозділах 169 ОНЦ смт Десна кожного молодого воїна тестували по наступних методиках:

“Прогноз-1”;

“Прогноз-2” (суїцид);

КОС-КОР;

Айзенк 57 (темперамент);

Командиру ж взводу необхідно розглянути наступні проблеми:

• соціально-психологічна структура особистості військовослужбовця;

• вимоги воїнських статутів до командирів з вивчення та всебічного знання своїх підлеглих.

Підводячи підсумок обговорення цих питань, треба підкреслити, що необхідність систематичного вивчення особового складу об'єктивно обумовлена самим характером діяльності офіцера, як керівника, організатора, вихователя своїх підлеглих.

Для того, щоб підтримувати постійну боєготовність, організованість, повсякденну службу та навчання, а також бойову діяльність підрозділу, командиру необхідно знати:

• В якій мірі воїнам властиві якості, необхідні для виконання поставленого завдання;

• На кого з них можна спиратися у процесі підготовки та виконання завдання;

• Кому й яку допомогу необхідно надати;

• У якій формі необхідно пред'являти вимоги, щоб забезпечити свідоме та відповідальне відношення до справи;

• 3 ким і яку підготовчу роботу необхідно провести;

• Які недоліки необхідно подолати;

• Які методи й форми навчання та виховання необхідно використати.

Науковою основою вивчення особового складу є сучасні теоретично обґрунтовані погляди та уявлення про закономірності поведінки людей й інших проявів психічної активності.

Ефективним методом щодо вивчення командиром взводу підлеглих є метод спостереження. Він полягає в систематичному і цілеспрямованому сприйнятті психічних явищ з метою вивчення специфічних виявів у конкретних умовах та з’ясування змісту цих явищ. З його допомогою можна вивчати психічні процеси, властивості, стани, утворення, зовнішні вияви почуттів, дій і поведінки воїнів у різних умовах їхньої життєдіяльності. Аналіз матеріалів, отриманих при всебічному спостереженні, дає можливість пізнавати думки і почуття, взаємини і мотиви, настанови та інші психічні явища, недоступні безпосередньому сприйманню, знаходити характерні тенденції в розвитку психіки, планувати обґрунтовані шляхи управління нею, формувати необхідні бойові, морально – патріотичні та психічні якості

Цей метод є найбільш ефективним, коли він використовується органічно у повсякденній діяльності офіцера, а не виступає як постійна форма. Для цього від офіцера вимагається спостережливість та психологічна проникливість, розвинуті здібності помічати та дешифрувати зовнішні характеристики поведінки підлеглого. Ефективно спостерігати – означає бути уважним, не відриватись від того, що відбувається навкруги, прагнути розгадати логіку поведінки підлеглих.

Великими пізнавальними можливостями характеризується метод бесіди та близькі до нього методи ( опитування, анкетування, соціометрія тощо ). Без бесіди, відвертої душевної розмови неможливо пізнати рушійні сили поведінки воїна, глибини джерела його активності чи пасивності у службі, особливості його сприймання світу й оцінки всього оточуючого.

Провести корисну бесіду непросто, для цього необхідно додержуватись таких рекомендацій:

а) Ретельно готовитись до бесіди, вивчити дані про співбесідника, одержані з інших джерел, визначити мету й тему розмови, продумати її хід, послідовність, передбачити можливі варіанти поведінки воїна та свої реагування на них. Визначити зручне місце, відвести необхідний час, включити все т, що може перервати чи порушити атмосферу бесіди;

б) Початковий етап бесіди має за мету включити підлеглого у розмову, зацікавити його, зняти можливу напругу, забезпечити невимушеність, довірливість та разом з тим серйозність та діловий тон;

в) Уважно слухати відповіді, підтримувати зацікавленість співбесідника, слідкувати за просуненням поставленої мети, спостерігати характерні особливості поведінки підлеглого. Врахувати ділові пропозиції, давати відповіді на питання. Не вести записів при розмові, не допускати, щоб бесіда залишила в свідомості підлеглого неприємний осадок;

г) Проаналізувати хід та результати бесіди, записати необхідні дані у педагогічний щоденник, оцінити ступінь відвертості підлеглого, достовірність одержаної інформації, зробити висновки про подальшу роботу з вошами та про свій підхід до нього.

На занятті бажано провести з студентами тестування по визначенню темпераменту воїнів.

Метод узагальнення оцінюючих суджень, думок інших людей широко використовується у військових та є дуже міцним, враховуючи усе те, що думають або говорять про ту чи іншу людину товариші по службі, сержанти, прапорщики, вихователь доповнює ці дані власними враженнями. Успіх у використанні цього методу залежить від вміння знайти людей, які добре знають даного воїна, від залежності відділити вірні судження від невірних та упереджених.

Вивчаючи особовий склад, офіцер спирається на своїх підлеглих, особливо на тих, хто характеризується спостережливістю, об'єктивністю, вмінням розбиратися в людях. Однак ні в якому разі не слід заводити так званих "інформаторів" у підрозділі, яких презирливо називають "стукачами".

Особливу роль відіграють активні методи вивчення воїнів, в основі яких лежить ідея психологічного експерименту у вигляді завдань, доручень, створенні певних ситуацій тощо. Загальною рисою експериментальних методів є цілеспрямований вплив на воїнів та на умови, у яких вони живуть та діють, для того, щоб оцінити їх якості і стани. Причому, тут не треба чекати підходящого випадку як при спостереженні. У експерименті створюються умови для об'єктивної перевірки наявності певних якостей воїна.

При вивченні особового складу широко використовується психологічний аналіз результатів діяльності, а також тих документів, у яких вони відображені (плани та облік проведеного, акти перевірок тощо). Оцінюючи результати бойової та гуманітарної підготовки, несення служби, виконання окремих завдань та доручень, офіцери намагаються визначити особовий склад кожного воїна і загальний успіх підрозділу, розкрити ті психологічні умови, які привели до даного результату, перед усім - мотиви.

Підводячи підсумки обговорення першого питання теми, необхідно наголосити, що вивчення особистості воїна є психологічно тонкою, відповідальною роботою офіцера. Успіх у ній приходить до того, хто володіє відповідними елементами професійної майстерності, добре знає теорію психології та володіє методами дослідження, хто по-товариськи відноситься до підлеглих, піклується про них.

40

при розгляданні цього питання основну увагу уділити системі методів психолого-педагогічного діагностування, використовувати приклади та пояснювати складні поняття та терміни.

Обговорення цього питання слід почати з того, як студенти розуміють важливість глибокого вивчення офіцером особистості кожного військовослужбовця.

3

2. Навчальне питання : „Основні етапи вивчення індивідуальних особливостей військовослужбовця”.

При розгляді цього питання слід врахувати, що мова піде в основному про вивчення молодих солдат та сержантів строкової служби, які прибувають у підрозділ з військкоматів чи учбових центрів. При цьому необхідно виділити такі стани у процесі навчання воїнів: початковий, основний та завершальний.

Далі послідовно обговорити їх зміст та використовувані методи.

Відповідальним та напруженим є початковий стан вивчення воїнів, тобто їх входження у новий колектив. Він починається з моменту прибуття воїнів у підрозділ. У цей час вирішуються дуже важливі завдання розподілу, розстановки та призначення на конкретні посади, соціальної адаптації воїна у новому колективі, початкового навчання та забезпечення високої бойової готовності підрозділу.

Для правильного вирішення цих завдань необхідно спиратися на знання індивідуальних особливостей воїнів, що прибули, у короткий строк одержати необхідні дані для прийняття відповідних рішень. Важливо й те, що одночасно вивчення молодих воїнів здійснюється не тільки командирами й активом, а й також фактично усім особовим складом підрозділу, який приймає у свої ряди нове поповнення та формує колективну думку про кожного з тих, що прибули.

Треба враховувати, що на початку етапу служби нова обстановка викликає у деяких молодих солдат почуття невпевненості та навіть розгубленості. Через певний час, по мірі формування необхідних для даної обстановки способів поведінки, стан внутрішнього дискомфорту, туга по минулому, звичному слабше, що свідчить про завершення процесу адаптації до умов військової служби у його ході здійснюються, звичайно зворотні зміни у системі звичок та навичок повсякденної поведінки на рівні функціонування особистості та основних життєвих функцій організму. Людина повинна звикнути до розкладу дня, підвищеного режиму фізичних навантажень, до форми одягу, до нових форм спілкування та взаємодії з людьми, умов побуту та відпочинку, а також й нерідко до нових кліматичних природних умов. Усе це являє собою важке навантаження організму й для психіки молодих воїнів, деякі з них його не витримують. Командиру, вивчаючи підлеглих, у цей період необхідно створювати такі умови їх життя та побуту, які б не травмували найбільш непідготовлених до служби.

Які методи вивчення особистості при цьому доцільно використовувати:

• вивчення документів на прибуваючих воїнів.

• бесіди з кожним воїном з метою одержання біографічних даних.

• психологічне спостереження.

• опитування, тестування.

• експеримент.

• узагальнення оціночних суджень, думок товаришів по службі.

• аналіз відношення прибуваючих до служби та бойового навчання.

Завершенням адаптації молодого воїна починається основний стан активного оволодіння ним більш високими ступенями військової справи, свідоме становлення спеціаліста. Це знаходить вираз у розвитку специфічних якостей особистості, які обумовлені особливим характером військової служби, її призначенням, традиціями, особливостями зброї та бойової техніки.

Сприятливі зміни торкаються усіх структурних елементів особистості: темпераменту, характеру, здібностей, направленості. Розвивається розуміння військового обов'язку, посилюється почуття любові до своєї Батьківщини.

Направленість особистості воїна збагачується й такими рисами як любов до зброї і бойової техніки, усвідомлення матеріальних цінностей. У особового складу розвивається позитивне вирішення до багатьох інших сторін військової служби, до чіткого ритму, форми одягу, загального духу самовідданої праці.

Одночасно з розвитком направленості особистості воїна відбувається загартуванням характеру, особливо таких рис, як сміливість, мужність, дисциплінованість, бойова активність, воля до боротьби та перемоги, колективізм.

Певні зміни відбуваються також у темпераменті: стають більш яскравими та виразними позитивні тенденції. Як правило у воїнів формується зрівноваженість та стриманість, вони певніше себе почувають у нових обставинах життя.

На цьому етапі продовжується їх поглиблене вивчення з метою одержання від кожного воїна найбільш високих результатів у бойовому вишколі та несенні служби. Поглиблення знання командиром кожного психологічних методів але дуже важливу роль при цьому відіграють активні методи.

Зупинимось на найбільш активному з них формуючому експерименті. Він містить:

• пошукові, пробні завдання підлеглим з метою розкрити їх здібності й нахили;

• експериментальне навчання з метою встановлення наявності у воїнів даних, необхідних для оволодіння тою чи іншою спеціальністю, шляхом безпосередньої роботи з пристроями, обладнанням;

• перевірку припущення про психологічну сумісність та рівень розвитку колективізму, вміння працювати у групі;

• послідовне використання різних способів впливу на підлеглого у процесі керівництва, навчання та виховання з метою знайти підхід, який у найбільшій мірі відповідає індивідуальним особливостям воїна.

• підбір варіантів індивідуального підходу повинен мотивуватися певними передбаченнями про особливості й коректуватися у залежності від одержаного ефекту.

На кінцевому етапі визначення солдат та сержантів строкової служби проводиться тими ж методами, що розглянуті нами вище. Метою подальшого вивчення підлеглих на цьому завершальному етапі є своєчасне виявлення ознак появи у окремих з них чуття особливого положення тих, що давно служать, охоче приймаючих кличку "діда", а пихатості по відношенню до молодших себе по строку служби воїнів, прагнення перекласти свої обов'язки на інших тощо. Офіцер, зіткнувшись з подібними настроями частини солдат і сержантів, що давно служать, повинен посилити індивідуальну роботу по показу позитивних прикладів наставництва досвідчених воїнів над молодими солдатами, поважного відношення до них й тактично приборкувати прагнення окремих солдат та сержантів, що давно служать до незаконних привілеїв, особливого положення у колективі. Добре відчуваючи пульс свого підрозділу, вміло проводячи профілактичну роботу, офіцер у змозі не допускати роз'єднаності у колективі, виникнення ганебних випадків казарменого хуліганства у вигляді "дідівщини".

Програма вивчення особистості воїна

Важливим службовим і педагогічним завданням командирів підрозділів є вивчення і урахування вікових, психологічних, демографічних і інших особливостей підлеглих в ході бойової і гуманітарної підготовки.

Вивчення воїнів являє собою систему методів, прийомів і засобів.

Командиру взводу (роти) є сенс дотримуватись такої послідовності при вивченні особистості підлеглого:

Програма вивчення особистості воїна:

1. Загальні відомості про воїна.

2. Спрямованість особистості і мотиви поведінки.

3. Взаємовідносини з іншими військовослужбовцями.

4. Особливості прояву характеру і темпераменту.

5. Здібності і успішність.

6. Громадська активність.

7. Загальні психолого-педагогічні висновки.

На підставі вивчення особистості командиром складаються психолого - педагогічна характеристика особистості .

Головну увагу при вивченні цих документів слід приділяти висновкам з характеристик, які надають можливість детально оцінити виховну роботу, проаналізувати недоліки і спланувати новий етап у виховній діяльності командира підрозділу.

Розглядом цих положень слід завершити обговорення другого питання теми.

20

При розгляданні цього питання основну увагу уділити основним етапам вивчення індивідуальних особливостей військовослужбовця, використовувати приклади та пояснювати складні поняття та терміни.

4

Заключна частина

• Нагадати тему заняття та учбові питання.

• Вказати як досягнути цілі заняття і оголосити оцінки.

• Дати завдання на самостійну підготовку.

• Дати команду черговому на закінчення заняття, здачу матеріального забезпечення та наведення порядку у класі.

5

Записують завдання на самопідготовку.