В світовій практиці існують такі системи нагляду:

• США – підрозділ нагляду за діяльністю комерційних банків підпорядковується міністерству фінансів;

• Німетчина – федеральне агенство банківського нагляду підпорядковується уряду і Бундесбанку (ЦБ);

• Франція – система нагляду за комерційними банками - повністю автономна структура.

--------- Питання № 12.2. ---------

Інструменти грошово-кредитної політики

Існує дві групи грошово-кредитної політики:

• Інструменти прямого (директивного) впливу на основні параметри грошово-кредитної політики:

• Емісія;

• Встановлення стелі грошової емісії, що надається уряду або мінфіну;

• Пряме регулювання кредитної діяльності комерційних банків через встановлення показника їх ліквідності (обсяг надаваних кредитів не повинен перевищувати восьмикратний розмір власних коштів комерційного банку);

• Виділення цільових кредитних ресурсів для фінансування певних цільових державних програм.

• Інструменти опосередненого регулювання грошового обігу в країні:

• Здійснення операцій на відкритому ринку з цінними паперами держави;

• Регулювання резервних вимог або депозитних вимог (15 %);

• Здійснення політики рефінансування комерційних банків та відповідного регулювання облікової політики (Discount policy).

------------------ Питання № 13 ------------------

Гроші та світова економіка

--------- Питання № 13.1 ---------

Розвиток міжнародних валютних відносин

------ Питання № 13.1.1. ------

Інтернаціоналізація основи розвитку валютних відносин

Міжнародні валютні відносини – невід’ємна ланка світової економіки.

Суб’єкти міжнародних валютних відносин:

• Окремі країни;

• Юридичні та фізичні особи.

Міжнародні валютні відносини – це система економічних відносин, пов’язаних з обслуговуванням всьго комплексу економічних зв’язків, що складаються між окремими країнами, юридичними та фізичними особами в процесі

1. Зовнішньої торгівлі;

2. Руху капіталу (довгострокові інвестиції);

3. Надання кредитів та позик;

4. Науково-технічного обміну;

5. Розвитку туризму;

6. Грошових переказів;

7. ін.

Передумови розвитку міжнародних валютних відносин:

1. Становлення та розвиток ринку;

2. Формування інтернаціональної вартості (інтерналізація цінового механізму);

3. Поглиблення міжнародного поділу праці, спеціалізація виробництва;

4. Спеціалізація в сфері науково-технічного прогресу;

ін.

Міжнародні валютні відносини не є пасивною структурою світового економічного процесу – це найбільш ефективний елемент інтернаціональних економік.

Однією з закономірностей розвитку міжнародних валютних відносин є формування структурної цілісності світового господарства:

С лід розглядати 3 площини розвитку міжнародних валютних відносин:

П лощина №1 – її складовими частинами є:

• Інституціональні установи, що є суб’єктами міжнародних валютних відносин (ЦБ, комерційні банки, валютна біржа, міжнародний міжбанківський валютний ринок, органи валютного контролю);

• Національна грошова одиниця в її функції світових грошей – функції валюти (коли національна грошова одиниця використовується як інстру-мент міжнародних проплат);

• Законодавча база кожної країни, яка визначає механізм взаємодії національ-них грошей, спосіб конвертації, спосіб визначення курсів;

• Золото-валютний резерв;

• Валютна політика.

Площина №2 – договірно-правова форма валютних відносин між певною групою країн (ЄС):

• Особливий правовий режим валютних відносин в рамках певного регіону;

• Регіональна міждержавна розрахункова грошова одиниця (ЄВРО);

• Відповідні міждержавні фінансово-кредитні інституції;

• Відповідна валютна політика.

Площина №2 – функціональна ланка в організації

валютних відносин на міждержавному рівні

• Міжнародні валютні установи (Світовий банк, МВФ, …);

• Міжнародні засоби обігу та платежу (національна валюта та колективні валюти);

• Міжнародні валютні ринки;

• Міжнародна валютна політика (щорічні збори країн-членів МВФ);

• Спільноузгоджені міжнародні правила валютних відносин (статут МВФ, …).

------ Питання № 13.1.2. ------

Еволюція валютних відносин

В своєму розвитку міжнародні валютні системи пройшли три етапи:

1. Етап золотого стандарту;

2. Етап золото-валютного стандарту (Золото-доларового стандарту);

3. Етап паперово-валютного (девізіонного) стандарту.

1. Етап золотого стандарту – безпосередній взаємозв’язок національних грошей та золота.

С истема золотого стандарту інституціонально сформувалась на початку ХІХ сторіччя та функціонувала до 20-30 років ХХ сторіччя.

Ознаки золотого стандарту:

• В центрі знаходиться золото, як монетарний товар, яке виступало в функції світових грошей, воно реалізовувалось (виступало в системі міжнародних валютних відносин) як еталон вартості, засіб платежу, засіб нагромадження;

• Кожна держава законодавчо фіксувала золотий зміст своєї національної грошової одиниці (масштаб цін);

• В умовах золотого стандарту гарантувалась повна конвертованість своєї національної грошової одиниці в золото;

• Обмінний курс паперових грошей визначався через масштаб цін (вага золото в одній грошовій одиниці);

До 1913 року в $1_USA = ¹/₂₀ унции золота

в ₤1_UK = ¼ унции золота

Таким чином курс дорівнював 1:5 або 1₤ = 5$

• Країни, що дотримувалися золотого стандарту зобов’язувалися дотримуватися певних пропорцій між кількістю грошей в обігу і наявним золотим запасом;

• Країни, що дотримувалися золотого стандарту зобов’язувалися дотримуватись вільної міждержавної міграції золота: його експорту та імпорту

Позитивна роль золотого стандарту:

1. Повна конвертованість національних грошей;

2. Стійкість купівельної спроможності національних грошей;

3. Стійкість валютних курсів;

4. Стійкість світових цін на всі товари та послуги.

Недоліки золотого стандарту:

1. Держава була позбавлена можливості втручатися в розвиток грошових віжносин.

N.B! Золотий стандарт відповідав умовам вільного ринку.

1929-1933 роки на зміну вільному ринку приходить державнорегульований ринок, батьком якого став пан Кейнс, і тут починають виникати протиріччя.

1922 рік збирається “Генуеська конференція”, на якій розглядається можливість використання поряд із золотом $_USA та ₤_UK.

Після світової кризи країни відмовились від обміну національних грошових одиниць на золото, тобто відбулась “Демонетизація золота” – позбавлення золота статусу монетарного товару.