1. Зміст предмета радіобіології,завдання,методи. Зв'язок радіобіології з іншими науками

Радіобіологія -наука про дію всіх видівіонізуючих випромінювань на живі організми та їх спільноти.

Іонізуючимназивають випромінювання, взаємодія якого з атомамиі молекулами середовища, призводить до утворення іонів різних знаків. Доіонізуючим випромінюванням відносять: альфа,бета-випромінювання, протонне, нейтронне випромінювання, а також різні види фотонного випромінювання (рентгенівське, гальмівне, характеристичні,випромінювання); не відносять до числаіонізуючих випромінювань інфрачервоне випромінювання, видиме світло іультрафіолет.Об'єктами вивчення радіобіології є променеві реакціїбіологічних об'єктів всіх рівнів організації: макромолекул, фагів,вірусів, найпростіших, клітин, тканин і органів, багатоклітинних рослинних і тваринних організмів, людини, популяцій, біоценозів, біосфери в цілому. Методи дослідження радіобіології в самому загальному вигляді можуть бутизведені до наступних операцій: опромінення досліджуваних об'єктів і облік їхреакцій. Радіобіологія є експериментальною дисципліною, де будь-яке твердження обов'язково перевіряється експериментально

Основним завданням радіобіології є вивчення загальнихзакономірностей біологічної відповіді на іонізуючу дію.

Радіобіологія, є самостійною комплексною науковою дисципліною і має тісні зв'язки з рядом теоретичних і прикладнихгалузей знань: фізикою, біохімією, молекулярною біологією, цитологією,гістологією, генетикою, фізіологією та ін Одночасно радіобіологія є теоретичним фундаментом для розвитку радіаційної біохімії,радіаційної цитології, радіаційної генетики, радіаційної екології,космічної радіобіологіїі, сільськогосподарської радіології, радіаційноїтоксикології. Теоретичні уявлення радіобіології представляютьособливу цінність для розвитку комплексу наук, пов'язаних з вивченнямвпливу іонізуючих випромінювань на організм людини.

2. Відкриття рентгенівських променів і радіоактивності(роботи Рентгена, Беккереля, м.Кюрі, п.Кюрі,і.Кюрі,ф.Жоліо-Кюрі)

Виникнення радіобіології пов'язане з трьома великими відкриттями

Кінця XIXсторіччя: відкриття Вільгельмом Конройпеклом Рентгеном Х променів(1895р); відкриття Анрі Беккерелем природної радіоактивності

ності урану(1896р); відкриття Марією Склодовської-Кюрі і П'єром Кюрі радіоактивнихвластивостей полонію і радію (1898р).П'єр Кюрі, бажаючи з'ясувати дію радію на до кожу, піддав опроміненнювласну руку: до його великої радості, навчаючистік шкіри, стикався зрадієм, виявився ураженим. У 1901р-Анрі Беккерель протягом 6 годинносив у кишені жилета ампулу з радієм і теж отримав опік. Через 10 днів унього почала з'явитьсясь еритема, а потім і довго не загоюються виразка. Ці спостереження,а також експерименти на тваринах дали підставу П'єруКюрі разом звідомими вченими-медиками Бушар і Бальтазаром прийти до висновку пролікувальному дії радію на вовчак та деякі форми рака, що і

послужило початком кюрітерапіі.

3.Етапи розвитку радіобіології

Сьогодні можна виділити такі етапи розвитку радіобіології:

І-й етап - з 1881 до 1920 років - виявлення катодного випромінювання І.П. Пулюєм і демонстрація на Міжнародній електротехнічній виставці в Парижі “лампа Пулюя”, за яку він одержав срібну медаль, вивчення уражаючої дії радіації на різні системи організму; пізнання природи і сутті радіації; вивчення радіоактивного гальмування поділу клітин; встановлення уражаючої дії радіації на субклітинні елементи, клітини, тканини. Найбільш яскраві представники вчених першого періоду: І. Пулюй, П. Кюрі, М. Складовська-Кюрі, А. Бекерель, К. Рентген, Н. Бор, Н. Тесла, Е. Лондон, І. Тархановта інші.

ІІ-й етап - починаючи з 1920 до 1945 років - розвиток дозиметрії, вивчення зв’язку між дозою і ефектом, розробка атомної бомби; вивчення впливу радіації на живі системи у залежності від її дози та якості; розробка заходів захисту і лікування від радіації. Найбільш яскраві представники вчених другого періоду Ф. Дессауєр, Л.Грей, М.В. Тимофєєв-Рясовський, Д.Ли та інші.

ІІІ-й етап починається з 1945 до 1986 років – вивчення впливу радіації на навколишнє середовище, розробка методів використання радіації в науці, промисловості, сільському господарстві, медицині, досліджуються ураження радіаціэю соматичних та генеративних клітин, розвиток атомної енергетики до Чорнобильської аварії тощо. Найбільш яскраві представники вчених третього періоду Ярмоленко, Дубинін.

ІV-й етап – починається з аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році і триває до нині.