3. Процедурно-методична частина програми ксд та її зміст
Процедурно-методична частина програми конкретного соціологічного дослідження включає в себе розробку таких етапів наукового пошуку як визначення методу, інструментарію, методики, техніки і процедури дослідження.
Метод - це система правил теоретичної і практичної діяльності, які розроблені суб'єктом на основі закономірностей об'єкту що вивчається.
Інструментарій - це сукупність соціально-розроблених документів методичного спрямування, за допомогою яких забезпечується збір соціологічних даних (анкета, бланк інтерв'ю, картка спостереження І Т.Д.).
Методика - це система операцій, настанов, яка вказує на процедури та їх застосування в методах, що дає можливість забезпечити одержання репрезентативної соціологічної інформації.
Техніка - це сценарій, організаційні прийоми для ефективного застосування метода.
Процедура - це послідовність, поетапність в реалізації системи дій соціолога. Можна сказати, що процедура - це сукупність методичних та технічних заходів, які застосовуються у даному дослідженні.
Одним із основних методів, що практикуються в соціологічних дослідженнях є вибірковий метод. Справа в тім, що об'єкт дослідження сам по собі може бути досить великим: десятки або сотні тисяч людей, які складають населення регіону, області, міста, тисячі працівників промислових підприємств, наукових закладів і т.д. Зрозуміло, дослідник зацікавлений в тому, щоб опитати коленого з них. Але не завжди це є можливим. Адже соціологічні дослідження, як і будь-які інші дослідження, ведуть до певних матеріальних витрат. Якщо, наприклад, анкетному опитуванню підлягає група студентів у 20-30 чоловік, чи навіть потік в 200-300 чоловік, то опитування в такому випадку Може бути суцільним, тобто в ньому буде задіяний кожний студент. Але якщо мова йде про опитування, наприклад, студентів старших курсів в регіоні, в цілому в державі, то тут уже проведення суцільного дослідження буде не тільки важко зробити, воно стає практично неможливим. Ось чому в соціології у випадках, коли об'єкт дослідження нараховує 500 і більше чоловік, застосовують вибірковий метод.
Елементи вибіркової сукупності (респонденти), які підлягають вивченню, називаються одиницями аналізу. Такими одиницями можуть виступати як окремі індивіди, так і цілі колективи, студентські групи, якщо в них проводяться суцільне опитування.
Правила формування вибірки такі, що в процесі відбору основними елементами не завжди виступають одиниці аналізу, тобто ті, хто підлягає безпосередньому опитуванню. Наприклад, спочатку можуть бути відібрані ті чи інші підприємства, вузи, потім категорії спеціалістів чи студентів. Елементи (заклади, групи респондентів), які вибираються на кожному етапі вибірки за особливим планом, називаються одиницями відбору.
В практиці соціологічних досліджень використовують велику кількість видів вибірки. Ми обмежимось визначенням і аналізом тих, що застосовуються найчастіше: механічної, серійної та гніздової. В загальному вигляді принцип механічної вибірки зводиться до того, що всі елементи генеральної сукупності зводяться до єдиного списку, а потім через рівні інтервали відбирається необхідна їх кількість. Інтервал, або крок вибірки визначається за формулою:
де N - об'єм генеральної сукупності, п - об'єм вибіркової сукупності. Наприклад, генеральна сукупність складає 10 тис. чоловік, а нам треба описати 500. Для цього треба скласти основу вибірки, тобто список всіх одиниць відбору. Такою основою може бути алфавітний список всіх співробітників закладу, студентів вузу, виборців на конкретній виробничі дільниці і т.д. Після цього підставляємо значення у формулу і визначаємо крок відбору:
Одержуємо результат: 20. Отже опитуванню у нашому випадку буде підлягати кожен 20 із загального списку потенційних респондентів.
Досить зручним і точним методом проведення соціологічного дослідження є метод серійної вибірки. Його суть полягає в тому, що генеральна сукупність «розбивається» на однорідні частини (серії), які групуються за певними ознаками. Такий метод особливо ефективним стає тоді, коли вибіркова сукупність формується як зменшена модель об'єкта. Наприклад, об'єкт (генеральна сукупність) складає 10 тис. чоловік, в тому числі 30% - люди від 18 до 25 років, 45% - від 26 до 49 років; 25% - від 50 років і старше. Для дослідження нам треба вибрати 500 чоловік. Так от, необхідно сформувати вибіркову сукупність таким чином, щоб у ній всі вікові категорії були представлені у тій же пропорції, що й у генеральній сукупності.
На практиці досить часто приходиться застосовувати так званий метод гніздової вибірки. Гніздова вибірка передбачає вибір у якості одиниць аналізу не окремих респондентів, а груп чи колективів з подальшим фронтальним опитуванням у відібраних групах. Наприклад, із 200 груп студентів старших курсів, у яких навчається по 20 чоловік, на основі механічної вибірки може бути вибрано 25 груп. В такому разі опитуванню підлягає 500 респондентів. Слід пам'ятати, що гніздова вибірка вважається репрезентативною, тобто такою що віддзеркалює всі основні параметри генеральної сукупності в тому разі, коли склад груп максимально схожий. Наприклад, якщо ми досліджуємо проблему ефективності організації навчального процесу у вищих навчальних закладах, то застосовуючи гніздову вибірку будемо відбирати для опитування такі групи, які об'єднує рік навчання, спеціальність або тип навчального закладу.
Звісно, зі збільшенням вибіркової сукупності репрезентативність її зростає. Але вибірка повинна бути економною, і в цьому сенсі оптимальною. Досвід проведення конкретних соціологічних досліджень показує, що для пробних пошукових заходів достатньою є вибірка у100 - 250 чоловік. При масових опитуваннях, якщо об'єм генеральною сукупності становить менше 5 000 чоловік, достатньою буде вибірка в 500 респондентів, якщо об'єм генеральної сукупності більше 5000 чоловік, то вибірка може становити 10% від її складу, але не більш ніж 2000-2500 респондентів.
Отже, об'єм вибіркової сукупності має бути "статистично значим" тобто досить повним, щоб можна було отримати достовірну Інформацію, і в той же час вибірка повинна бути економною, а значить з урахуванням першого - оптимальною. Критерієм оптимальності виступають числові значення контрольних ознак елементів генеральної сукупності, точніше їхня дисперсія (розшарування).
Чим більше дисперсія, тим більший об'єм відбіркової сукупності знадобиться. Це положення можна продемонструвати наступним прикладом. Припустимо, що ми здійснюємо вибірку із генеральної сукупності в 2 000 чоловік, контролюючи склад вибіркової сукупності за признаками статі: 70% чоловіків і 30% жінок. Згідно з теорією ймовірності можна визначити, що серед кожних десяти відібраних респондентів буде три жінки. Якщо нам треба опитати 90 жінок, то виходячи із вищезгаданого співвідношення треба відібрати не менш ніж 300 чоловік. Якщо ж уявити, що у генеральній сукупності 90% чоловіків і 10% жінок, то у цьому випадку для того, щоб відібрати 90 жінок, треба мати справу з відбірковою сукупністю у 900 чоловік.
З даного прикладу видно, яким великим є вплив дисперсії на об'єм вибіркової сукупності.
Виділення респондентів в однорідні групи (серії) можна уявити таким чином:
На малюнку відбиті три серії. В кожній з них можна здійснити відбір одиниць аналізу за допомогою механічної вибірки. Кількість респондентів, що підлягають відбору з кожної серії окремо визначається відношенням:
де і - кількість серій, які виділені у генеральній сукупності,
Nі - кількість одиниць у кожній серії.
Якщо у вас генеральна сукупність складає 10 тисяч чоловік і в її складі віком 50 років і старше, то відповідно з кожної серії підлягає відбору і опитуванню, згідно з загальною кількістю в 500 респондентів.
Слід мати на увазі, що визначення статистично значимого об'єму
вибіркової сукупності - важлива, але недостатня передумова для правомірності розповсюдження висновків дослідження на всю генеральну сукупність. Справа в тім, що з однієї і тієї ж генеральної сукупності......... можна відібрати відносно велику кількість вибіркових сукупностей. Наприклад, навіть коли ми контролюємо співпадання структур відбіркової та генеральної сукупності тільки по признаку статі включає тільки два значення: «чоловіки», «жінки»), то із сукупності в 1000 чоловік, де 40% складають чоловіки і 60% - жінки, при об'ємі вибірки у 100 респондентів можна сформувати не менше 10 таких відбіркових сукупностей, у яких двічі не зустрінеться ні один із респондентів, а співвідношення чоловіків і жінок буде відповідно 40% і 60%. Усьго ж відбіркових сукупностей, у яких вказане співвідношення по признаку статі буде дотримуватись, можна скласти сотні.
Але із всьго різноманіття можливих відбіркових сукупностей нам
необхідно відібрати лише одну, більш точну. Для нашого прикладу таку, в якій співвідношення представників обох статей було б наближеним до їх співвідношення у генеральній сукупності (відповідно 40% і 60%). Якщо відхилення не перевершує в середньому 5%, тобто у вибірковій сукупності співвідношення названих величин може становити 37% і 63%, або 42% і 58% і т.ін., то вибіркова сукупність буде вважатись репрезентативною, а помилки вибірки - випадковими.
Поряд з випадковими помилками розрізняють помилки зміщення, що порушує точність вибіркової сукупності. Наприклад, якщо у.....генеральній сукупності склад жінок і чоловіків 60% і 40% відповідно, а у вибірці за причиною помилки зміщення буде: 60% чоловіків і 10% жінок, то середнє числове значення признака генеральної сукупності не буде відповідати середньому числовому значенню признака відбіркової сукупності.
Отже, одним із основних методів соціологічного дослідження є відбірковий метод, який передбачає формування вибіркової сукупності, що відбиває основні характеристики об'єкта. Вибірка має бути репрезентативною і нести в собі всі параметри генеральної сукупності тому що процес її формування досить відповідальний і підпорядкований строгим правилам. Слід сказати, що поряд із вибірковим методом, у соціології широко практикуються методи вивчення переваг, множинного порівняння та історизму.
Методи вивчення переваг - це способи збору та аналізу інформації про упорядкування групою респондентів чи експертів роду об'єктів по заданому критерію. Практично будь-який опросний документ (анкета, текст) включає питання, що базуються на тому чи іншому методі вивчення переваг. Респондент «надає перевагу» одному об'єкту перед іншим, якщо він оцінює його вище за заданим критерієм. Як приклад цього можна привести упорядкування набору професій залежно від їхньої престижності або ранжировку якихось цінностей, що пропонуються респонденту. Наприклад, респонденту пропонується відповісти на питання:
Дайте оцінку престижності професій, наведених у таблиці за принципом: +5 - дуже престижна, -5 - зовсім не престижна, 0 - звичайна (необхідне наведіть ручкою чи олівцем).
Можна виділити чотири основних методи вивчення переваг - бальні оцінки (респондент оцінює кожен із об'єктів певним балом, як у наведеному вище прикладі, або розбиває їх на декілька груп по заданому критерію, а бали присвоюються дослідником на стадії обробки), ранжирування, парні та множинні порівняння.
Метод множинних порівнянь являє собою екстраполяцію методу парних порівнянь на більшу кількість (у декілька десятків) об'єктів. Ідея методу полягає в тому, щоб експериментальним шляхом визначити максимальне число об'єктів k, потім в основному дослідженні респондентам пропонується ранжирувати із множини к названі об'єкти.
Порівняльно-історичний метод виступає у соціології як один із активних дослідницьких прийомів. Слід мати на увазі те, що порівнювати можна не тільки об'єкти, а й стадії їх розвитку, і таким чином встановлювати еволюцію об'єктів і явищ. Порівняльно-історичний метод виступає у соціологічному пізнанні не тільки засобом, за допомогою якого можна виявити те, як розвивались явища, він дозволяє встановлювати характер цього розвитку, його закономірності. Порівняння, наштовхуючись на повторюваність етапів, моментів у розвитку явищ, встановлюючи схожість між ними, служить цілям генералізації знання та наукового передбачення.
Одним із аспектів історичного методу в соціологічному дослідженні є те, що дослідник має з погляду на минулий розвиток об'єкта визначити чим він став тепер. Суттєву рису історичного підходу до пізнання дійсності складає принцип актуалізму.
Актуальний (від латинського actualis) - значить справжній, сучасний, дійсно існуючий, важливий у наш час. Говорити про необхідність актуалістичного підходу до пізнання соціальних явищ має рацію переважно стосовно досліджень об'єктів, що розвиваються. Безперервний рух і постійне збагачення цих об'єктів примушує дослідника на кожному етапі розвитку об'єкта, що вивчається, порівнювати їх із попередніми та по-новому оцінювати.