2. Послух та самостійність.

Під слухняністю (послухом) ми розуміємо виконання прохань, розпоряджень, наказів якої - небуть авторитетної особи. Послух потрібен і здійснюється, головним чином, щодо таких якостей, як порядок, точність і т.д. До послуху привчають покаранням (загрозою покарання) або нагородою за виконане.

У людини є три можливості:

1. можна повністю підкориться авторитету, зробити своїми його погляди і спосіб поведінки і чекати того ж від третьої особи;

2. можна змиритися – в результаті можуть спостерігатися такі порушення, як замкнутість, страх, енурез і т. д.;

3. можна збунтуватися і проявити агресію або повстати проти авторитету, або зігнати її на більш слабкому, знайти «козла відбувайла». [2]

Послух, що будується на принципі «батога і пряника», є одним, але не єдиним фактором стабільності міжособистісних відносин. Слухняність гарантує функціонування будь – якої соціальної групи або суспільства в цілому. Беззаперечна ж покора призводить до конфліктів, якщо закони і авторитети більше не відповідають запитам часу. Така слухняність обмежує самостійність мислення і вчинків. Непокора авторитету містить в собі певний творчий потенціал. Однак тут таїться небезпека: бунтарська непокора може заважати досягненню поставленої мети, особливо колективної.

Слухняність також може проявитися, коли виникає необхідність вибору між бажанням і страхом. Тут можна спостерігати дві форми – людина зовні слухняна, а в глибині душі обурюється, або людина видає себе за відвертого бунтівника, але цей непослух пов'язаний, проте, з внутрішньої залежністю і є її виразом. [2]

3. Чесність/прямота і ввічливість/ґречність.

Дуже часто на нашу реакцію в тій чи іншій ситуації впливають уявлення про норми поведінки, ввічливість тощо. Якщо у вас виникає конфлікт з близькою людиною, вам буде важко знайти вихід, спираючись тільки на якісь системи правил поведінки (наприклад, друзі повинні бути доброзичливими по відношенню один до одного і т. д.). Набагато простіше розв'язати конфлікт, якщо ви обоє чесно визнаєте, чого ви хочете, і знайдете компроміс.

Ведучи себе рішучим чином, ви маєте більше шансів висловити вашу точку зору і при цьому не зачепити почуття власної гідності вашого близького. У той же самий час ви спонукаєте його усвідомити свої бажання або переживання, які вклинюються у ваші стосунки. [4]

Існують два способи реагування на конфлікти: ввічливість / чемність чи чесність / прямота. (Н.Пезешкіан, Вісбаденський опитувальник за методом позитивної психотерапії та сімейної психотерапії)

Ввічливість в крайньому своєму вираженні – це здатність підлаштуватися, сказати «так» ціною відмови від своїх потягів або емоційної реакції страху. Чесність ми розглядаємо як здатність відкрито боротися за свої потреби, бути самим собою і стверджувати себе. Вона може бути причиною агресії. [2]

Ввічливість – розуміється як прихована агресія на соціум, соціально обумовлена перешкода для прояву агресії. Проте, ввічливість – це дотримання форм і правил людського співжиття. Є певні правила, яких слід дотримуватися. Перебільшена вимога ввічливості, може спровокувати відмову від агресивних імпульсів або їх придушення. Такого роду ввічливість видає внутрішню невпевненість і комплекс неповноцінності. Ввічливості протистоїть щирість і прямота. На ввічливе поводження навколишні реагують дружелюбно. Однак якщо ввічливість досягається ціною занадто великої відмови від власних бажань і переконань, то згодом вона обертається агресіією яку, як правило, людина носить у собі.

Чесність / прямота – під цим ми розуміємо відкрите висловлення своєї думки, не звертаючи увагу на можливий вплив навколишнього середовища. [2]

Як навчитись відмовляти:

• Почуття провини

Почуття провини закладається з раннього дитинства. Ще б пак, такий чудовий інструмент маніпулювання. Сім'я, держава, церква - скрізь використовується це почуття для маніпуляцій. Коротше кажучи, не звинувачуєте себе за відмову - не судіть себе. Використовуйте єдину свободу, дану нам, - свободу вибору. Ви маєте право сказати "ні" для власного ж блага. І пам'ятайте про це, коли вам відмовляють.

• Не нехтуйте ввічливістю

Так, важко буває сказати "ні" прямо в обличчя .Не можете "сказати, як відрізати", підсолодіть відмову ввічливістю. Поясніть причини відмови, хоча і не зобов'язані робити цього. Висловіть розуміння чужої проблеми та підкресліть свої . Вибачтеся за відмову. Чемно, але твердо.

• Не запевняйте співрозмовника

Маєте намір сказати "ні", говоріть. Не "тягніть гуму" фразами типу: "Ну, я спробую ...", "Я постараюся ...", "Я подивлюся, що можна придумати ..." і т.д. Ви, мабуть, помічали, який неприємний осад залишають ці фрази в обох співрозмовників.

• Якщо людина не розуміє

Якщо людина не хоче зрозуміти вашу відмову, залишається одне - відмову повторити кілька разів. Можна перефразувати, але не втратьте сенс. А може, ви відмовляєте невпевнено?

Відмовляйте не соромлячись, не витрачайте власний час на виконання чужих прохань, які можуть бути виконаними самим прохачем. Відмовляйтеся з чистим серцем, коли доводиться виконувати чужу роботу. Відмовляйте і будьте готові до того, що коли-небудь відмовлять і вам.