13

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Філософський факультет

Кафедра психології

Лекція на тему:

Формування вміння сказати «ні». Послух та самостійність

Виконали:

студентки IV курсу

філософського факультету

група ФФП – 42с

Вальдрат Олена,

Крупа Олена

Львів – 2013

Тема 15. Формування вміння сказати «ні». Послух та самостійність.

Мета: Навчитися говорити «Ні» без почуття провини, а також об’єктивно сприймати відмову, зберігаючи позитивні стосунки з партнером. Усвідомлення необхідності виконання своїх обов’язків та розумного співвідношення їх з правами.

План лекції

1. Структура вміння відмовити.

2. Послух та самостійність.

3. Чесність/прямота і ввічливість/ґречність.

Практична частина заняття

1. Структура вміння відмовити. Обговорення ситуації на застосування навички відмови «Симпатія» [1, заняття 6].

2. Завдання на формування вміння сказати «Ні».

Рольова гра «Поїздка за місто» [1, завдання 1].

3. Послух та самостійність.

Вправа «Рух навпаки» [2, с. 76].

4. Чесність/прямота і ввічливість/ґречність.

Вправа «Сценки ввічливості» [2, с. 58-59].

1. Структура вміння відмовити.

Деяким людям буває дуже важко будь – кому відмовити. Мова йде не лише про ті ситуації, коли нас просять щось зробити. Часом ми просто не в змозі зрозуміти, пропонують нам або ж нав'язують те, до чого у нас не лежить душа (і при цьому ще чекають подяки). Вміння говорити «Ні» не має нічого спільного з егоїзмом і бюрократичним «Відмовити!». Кожен з нас має право (а то і зобов'язаний) відкинути будь – чиї вимоги або прохання, якщо відчуває, що йому не хочеться їх виконувати (оскільки, скажімо, вони погано узгоджуються з нашими уявленнями про моральність, або в даний час ми абсолютно не бажаємо або не можемо цим займатися). [3]

Техніка відмови - дзеркальне відображення здатності наполягти на своєму. Ми знову ясно і чітко констатуємо: «Ні, (дякую) не хочу». Не пояснюємо причин, не просимо вибачення, не ведемо себе так, ніби не впевнені в своїх силах і піддаємося паніці. Не нападаємо на опонента за те, що він, мовляв, дозволив собі звернутися до нас із такою пропозицією. Ми спокійно повторюємо своє «Ні». При цьому можна виразити розуміння і визнання позиції іншої сторони, але для нас, мовляв, така поведінка є неприйнятною. Говорити «Ні» слід так, щоб не створювалося враження, ніби ми відчуваємо почуття провини. Не варто уподібнюватися розгніваній трирічній дитині, яка все робить «навпаки». Крім того мова повинна йти про ситуацію, при якій ви маєте повне право відхилити домагання опонента. В іншому випадку ваша відмова, навіть будучи результативною, повернеться до вас з відсотками. [1, 3]

Як сказати свою думку в слух, відстояти її, сказати ні дуже настійливим людям, чи навіть подбати про свої бажання - називається асертивністю, що у перекладі з англійської означає відстоювати, стверджувати. У цій статті ми поговоримо про те, як говорити легко та впевнено, не давати себе ошукати, при цьому не псуючи собі відносин з людьми.

Часто ми не виражаємо своєї думки, щоб не образити співбесідника, чи щоб не виглядати негарно, боїмось що нас не зрозуміють, осудять, відштовхнуть, тому мовчимо або зі всім погоджуємось. Як наслідок потім накручуємо себе, а чому я все не сказав, а чому я промовчав, чому не відстояв, слабак, не справився. І не дивно, коли після таких накручувань часто болить голова або нудить.

Асертивна поведінка - це впевненість у власних діях, доброзичливість, вміння відкрито говорити про свої бажання чи думки. Асертивна людина може сама заговорити про те що  її турбує, виразити свої вимоги, відстояти свою позицію не шкодячи при цьому співбесіднику. Асертивність допомагає підбирати потрібні слова так щоб, не образити другу людину, але і відстояти своє переконання.

При бажанні говорити «ні» асертивно у вас є можливість вибору між простою асертивністю, коли ви наполягаєте на своєму без будь – яких пояснень, і асертивністю емпатичною. При другому варіанті відмови можна виразити розуміння позиції партнера і розкритися перед ним настільки, щоб повідомити справжні причини того, чому вам не хочеться робити те чи інше. Є тут один момент, що певною мірою допускає так звану «святу брехню», іншими словами, ігнорування деталей, неістотних для справи, які можуть хіба що образити протилежну сторону. Ми їх просто не беремо до уваги. Причини відмови можна пояснити, але не обов’язково. Іноді доречно і обгрунтувати своє «Ні» (тим, що у вас зараз є інша робота, що не терпить зволікань, і т. п.). Однак часом ми так сильно заплутуємося у своїх поясненнях, що, насправді, краще було б і не починати. В обох випадках необхідно зберігати спокій і чітко формулювати свою відмову, без внутрішньої напруги й агресивності. [3]

Неприємне враження від відмови намагаємося згладити подякою за зроблену вам пропозицію, навіть якщо не виявляємо до неї інтересу. Розділяємо позитивну мотивацію і цілі протилежної сторони. Погоджуємося з усім, що говорить нам інша людина, якщо це правдиво, чи, в крайньому випадку, виглядає ймовірним. І тільки в одному випадку продовжуємо вести свою лінію – чітко говоримо про те чого не бажаємо. У тих випадках, коли мова йде «виключно» про ваше моральне право і суперечка відбувається між близькими людьми, потрібно бути обережним у формулюваннях, тобто розумно обмежитися тільки однією відмовою і виключити будь – які висловлювання, які принижують гідність опонента. Крім цього, ви повинні рахуватися з тим, що протилежна сторона і без того виявиться не в захваті (тому що ви позбавляєте її можливості здійснити задумане). Однак, чітке і ясне «Ні», висловлене відразу, швидше позбавить вас від багатьох складних проблем, ніж якщо ви дозволите втягнути себе в маніпуляції протилежної сторони. Існують ситуації, при яких відмова «відразу», по суті, більш гуманна по відношенню до оточуючих, ніж даремні зусилля задовольнити їх бажання. [1]

Звичайно, вміння відмовити залежить від того, ким є наш опонент. Найважче проявляти наполегливість і рішучість у відносинах з людьми, які нам не байдужі, – з батьками, друзями, коханими. Адже саме в сфері спілкування з найближчими людьми, ми найбільше «піддаємся» певній системі правил поведінки, а саме: чоловіки не повинні озасмучувати дружин, дружинам слід бути милими і завжди поступатися чоловікам, друзі повинні бути доброзичливими по відношенню один до одного і т. д. Саме тому, Мануель Дж. Сміт в своїй праці «Тренінг впевненості у собі» рекомендує спочатку спробувати рішуче вести себе з людьми, які не надто вам близькі, але яких ви бачате часто (краще щодня), – з одногрупниками, колегами по роботі. І тільки коли ви відчуєте себе настільки впевнено, що зможете обходитися без правил щодо того, як слід вести себе близьким людям по відношенню один до одного, лише тоді автор рекомендує використовувати придбане вміння вести себе рішуче в спілкуванні з людьми, які вам дуже дорогі. [4]