Тема № 3. Страхові ризики та управління ними
1. Поняття та економічна сутність страхових ризиків.
2. Класифікація та характеристика ризиків у страхуванні.
3. Управління страховими ризиками.
* * * * * * * * * * *
1. Термін "ризик" походить від грецьких слів ridsikon, ridsa, що означає "стрімчак", "скеля". Окремі дослідники вважають, що слово "ризик" прийшло в європейські мови з іспанської або португальської, адже саме так давні мореплавці називали підводні скелі, які загрожували загибеллю їхнім кораблям.
Серед науковців немає однозначного тлумачення сутності ризику, що пояснюється декількома причинами. По-перше, в радянській економічній науці ризик як економічна категорія взагалі не знаходив визначення; по-друге, в умовах формування ринкової економіки трактування економічних категорій окремими науковцями дістало довільну форму.
Найбільш універсальним і структурованим за складовими ризику є його визначення як комбінації трьох елементів: певної події, її ймовірності та наслідків, оскільки:
1) будь-який ризик можливий лише за певної події;
2) має бути певна ймовірність виникнення події; сама ймовірність виникнення ризику служить методологічною базою управління ризиками;
3) від настання ризику мають бути наслідки, які можуть мати як негативний, так і позитивний характер.
Ризик є передумовою виникнення страхових відносин, без нього не існує страхування, бо без ризику немає страхового інтересу. Ризик визначає межі страхового захисту. За своїм змістом ризик є подією з негативними, особливо невигідними економічними наслідками, які можуть виникнути в майбутньому в будь-який момент у невідомих масштабах. Власне фактор ризику і необхідність покриття можливої шкоди в результаті його прояву викликають потребу в страхуванні. Через страхування будь-яка людська діяльність захищена від випадковостей.
Ризики – можлива небезпека втрат, зумовлена певними природними явищами (землетруси, паводки, засуха тощо), випадковими подіями техніко-технологічного характеру (пожежа, аварії, вибухи тощо), кримінальними явищами (крадіжки, розбійницькі напади, шахрайство і т.ін.) та явищами суто економічного характеру, різноманітність котрих досить стрімко зростає у зв'язку з поглибленням суспільного поділу праці, розвитком кредитної системи (порушення ритмічності поставок, кризи неплатежу, інфляція тощо).
Крім цього, поняття ризику пов’язується з невизначеністю, випадковістю, непевністю. Невизначеність породжується непередбачуваністю кінцевого результату. Ризиком є лише така невизначеність, яку можна оцінити кількісно, тобто шляхом визначення ймовірності настання певної події. Причому ризик пов’язаний не лише з імовірністю появи певної випадкової події, а й з імовірністю настання негативного результату (збитку). Негативним результатом можуть бути не лише прямі втрати (збитки), а й непрямі (недоотриманий прибуток, інші вигоди, які планувалося досягти у процесі господарської діяльності).
Отже, ризик – це ймовірність зазнати втрат очікуваної економічної (фінансової) користі або прямих збитків через появу непевної (випадкової) події, що стосується майнового інтересу членів суспільства.
Ймовірність буває кількох типів:
математична – відношення кількості ситуацій, що настали, до кількості ситуацій, які можуть настати (на практиці використовується рідко);
статистична – відносна частота появи випадкової події певного виду в сукупності всіх можливих випадкових подій (ґрунтується на законі великих чисел; застосовується часто в економічній сфері);
експертна – ґрунтується на об’єктивних фактах, знаннях і суб’єктивних відчуттях експертів щодо реальної ситуації.
У страхуванні ризик визначається декількома основними поняттями:
по-перше, ризик – це конкретне явище або сукупність явищ (подія чи декілька подій), на випадок яких проводиться страхування й які має ознаки ймовірності та випадковості настання. Таке визначення наведено в ЗУ "Про страхування" й виражає потенційну можливість виплати страхового відшкодування (страхової суми).
по-друге, ризик пов'язаний з конкретним об'єктом, щодо якого визначаються чинники ризику.
по-третє, ризик – це розподіл між страховиком і страхувальником негативних економічних наслідків у страховому випадку.
Класифікація ризиків може бути досить різноманітною залежно від критерію, покладеного в її основу. З огляду на те, чи готовий суб'єкт узяти на себе відповідальність за страхове відшкодування збитків потерпілим унаслідок настання небажаних, уразливих із погляду економічних (або інших) інтересів подій, розрізняють страхові та нестрахові ризики.
Страховий ризик – це певна подія, в разі настання якої проводиться страхування. Вона має ознаки вірогідності й випадковості. Страхується той ризик, за котрим можна оцінити ймовірність страхового випадку, визначити розмір збитку та обчислити ціну страхової послуги й можливу частку страхового відшкодування.
Нестраховий ризик – це подія, що супроводжується втратами для потерпілого, але не підлягає страхуванню, найчастіше у зв'язку з відсутністю бажання страховика взяти на себе зобов'язання щодо відшкодування збитків, спричинених цією подією. Це, як правило, ризики, за якими неможливо оцінити ймовірність страхового випадку, визначити розмір збитків та ціну страхової послуги.
Найбільш численну групу складають ризики, які можна застрахувати. Щоб встановити, чи є певний ризик страховим, застосовують такі критерії:
— ризик, що включається в розмір відповідальності страховика, має бути з високим рівнем ймовірності;
— ризик має виступати як випадковий, тобто небезпека не повинна бути відома ні в просторі, ні у часі, ні за розміром;
— настання страхового випадку, яке виражається в реалізації ризику, не повинно залежати від волевиявлення страховика або інших зацікавлених осіб;
— страхова подія не може мати розмірів катастрофічного лиха, тобто охоплювати масу об'єктів у рамках величезної страхової сукупності, спричиняючи масові збитки.
Сукупність страхових ризиків складає обсяг страхової відповідальності за договором страхування, який виражається за допомогою страхової суми договору. Ціна ризику в грошовому виразі оцінюється тарифною ставкою, яка, переважно, розраховується на 100 грошових одиниць страхової суми або у відсотках до її абсолютної величини.
Варто пам'ятати, що страхується ризик, а не те, що повинно неминуче статися. Перелік ризиків, охоплених страхуванням, повинен бути суворо зумовлений у правилах страхування.
При ймовірності 100 – існує стовідсоткова гарантія того, що певна подія станеться, а при ймовірності 0 – можна стверджувати про неможливість її настання, а отже, і про неможливість у такому випадку страхування. Чим менше вірогідність ризику, тим легше й дешевше можна організувати його страхування. Значна ймовірність ризику передбачає дорогий страховий захист.
Умовами здійснення будь-якого ризику є ризикові обставини. Усі вони, в єдності та взаємодії, визначають ситуацію ризику, що характеризує природний стан об'єкта страхування й оточення, в якому він знаходиться. Ризикові обставини дозволяють оцінити можливість настання певної події у майбутньому. Проте тільки одна або декілька ризикових обставин призводять до реалізації ризику, що означає настання страхового випадку.
Страховий випадок – це подія, передбачувана договором страхування або законодавством, яка відбулася, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій особі або третій особі.
Страховий випадок може мати місце стосовно одного або безлічі об'єктів страхування в межах певної страхової сукупності (призводить до кумуляції ризику, тобто викликає катастрофічний ризик).
Основними характеристиками ризику, які мають велике значення для страхування, є:
частота настання події щодо місця та часу – визначає ступінь настання страхових випадків за тим чи іншим видом страхування. Розраховується як відношення кількості страхових випадків до кількості договорів страхування або кількості застрахованих об'єктів за певним видом страхування. Об'єкти, що пропонуються на страхування, відрізняються різним ступенем небезпеки. На практиці спостерігаються періоди часу різкого підвищення страхового ризику, коли значно зростає кількість несприятливих подій із негативними наслідками;
важкість наслідків (величина збитку) – визначається як матеріальний збиток, нанесений страхувальнику внаслідок страхового випадку. На основі величини збитку (з урахуванням системи страхового забезпечення) виконуються розрахунки страхового відшкодування.
* * * * * * * * * * *
2. Ризик як складне багатогранне явище можна охарактеризувати за допомогою різних критеріїв, які пов'язані з походженням, місцем, величиною, особливостями прояву та іншими обставинами ризиків. Насамперед, потрібно врахувати, що страхування розповсюджується тільки на страхові ризики і такі, які можна виміряти у фінансовому відношенні.
З огляду на це, тобто за наслідками події, ризики поділяють на:
1) чисті;
2) спекулятивні.
Такий поділ має важливе практичне значення, оскільки страхове відшкодування стосується лише чистих ризиків, при яких наслідок випадкової події завжди альтернативний – збитки або їх відсутність. Спекулятивні ризики переважно виникають при азартних іграх, лотереях, які не потребують страхового захисту, адже передбачають як втрати, так і прибутки (виграш).
Залежно від джерела небезпеки (походження) ризики класифікують на:
1) природні (об'єктивні) – зумовлені проявом стихійних сил природи. Природне походження ризиків характеризується цілковитою незалежністю причин їх виникнення від суб'єкта (випадкова подія, стихійне явище);
2) антропогенні (суб'єктивні) – виникають як наслідок діяльності людей. Вони є похідною економічних, технологічних та організаційних змін, що являють собою необхідну умову розвитку суспільства.
З огляду на ризикогенні об'єкти або за носіями ризику (це об’єкти, на які випадкові події чинять негативний вплив)ризики поділяють на:
1) майнові – стосуються майнових об’єктів та майнових інтересів відповідних власників;
2) особисті – стосуються конкретних осіб і включають ризики фізичного, фізіологічного і соціального походження притаманні людям. Це ризики фізичного, фізіологічного та соціального походження.
За обсягом відповідальності страховика ризики поділяють на:
1) індивідуальні – характерні для окремих особливих предметів, таких як антикваріат, твори мистецтва тощо;
2) універсальні – входять до обсягу відповідальності страховика за більшістю договорів страхування.
За розміром втрат або за кількісними параметрами (величиною збитку) ризики можуть утворювати певний ряд і поділятися на:
1) катастрофічні (великомасштабність наслідків, неможливість їх передбачити і розрахувати; головним чином природного, стихійного походження);
2) великі (менш відчутні, виявляються з більшою закономірністю);
3
масові
4) малі
5) незначні.
Поділ ризиків за їх величиною має важливе практичне значення з точки зору єдиної методології обслуговування ризиків різних категорій. Особливістю катастрофічних ризиків є великомасштабність негативних наслідків, неможливість їх передбачення та розрахунку. Причинами катастрофічних ризиків можуть бути як прояви природних катаклізмів (землетруси, циклони, виверження вулканів, повені та інші стихійні лиха), так і різні види людської діяльності (політичної, економічної, винахідницької та ін.). Великі ризики є менш відчутними економічно, але виявляються з більшою закономірністю, піддаються точнішому передбаченню та розрахунку. З метою уніфікованого підходу до страхового обслуговування великих та катастрофічних ризиків усі ризики умовно поділені на дві основні категорії: великі та масові. Масові – це ті ризики, які немає підстави відносити до великих. До великих ризиків належать ті ризики, які генеруються в найбільш ризикогенних галузях господарської діяльності, а саме – транспортні та повітряні ризики, ризики кредиту та застави, майнові ризики, що виявляються на великих підприємствах.
Рис. 6. Класифікація ризиків у страхуванні за різними критеріями
У загальному розмежуванні ризиків виділяють такі їх групи: політичні, екологічні, транспортні й технічні.
Політичні ризики пов'язані з непередбачуваними діями, заходами чи акціями законодавчих або виконавчих органів влади, іноземних держав щодо конкретної суверенної держави, підприємств або приватних осіб цієї держави.
Екологічні ризики пов'язані зі забрудненням довкілля і зумовлені діяльністю людини у виробництві.
Транспортні ризики поділяють на ризики каско (страхування різноманітних транспортних засобів) і карго (страхування вантажів, що перевозяться різними видами транспортних засобів).
Технічні ризики проявляються як аварії внаслідок раптового виходу з ладу машин, обладнання, збою в технології виробництва. Вони мають універсальний характер, можуть нанести збитки майну, життю, здоров'ю людей та майновим інтересам юридичних осіб. Технічні ризики можуть проявлятися як промислові ризики, будівельно-монтажні тощо.
В окрему групу об'єднують ризики, які рідко трапляються і мають, як правило, високу вартість. Вони отримали назву спеціальні (унікальні) ризики (наприклад, ризики, які супроводжують перевезення особливо цінних вантажів, грошей, творів мистецтва тощо). В окремих випадках виділяють групові ризики, які страхуються одночасно.
* * * * * * * * * * *
3. Незалежно від причин виникнення ризику природним є бажання кожного суб'єкта зменшити можливі втрати, пов'язані з реалізацією цього ризику. Це бажання здійснюється через відповідні (управлінські) рішення, в результаті реалізації яких і відбувається управління ризиком, назване в контексті бізнесу “ризик-менеджментом”.
Управління ризиком (ризик-менеджмент) – це процес прийняття і виконання управлінських рішень, які мінімізують несприятливий вплив на організацію або облік збитків, спричинених випадковими подіями.
До ключових слів у цьому визначенні належать такі:
процес – управління ризиком не є одномоментним актом, воно повинне бути "вбудоване" в загальний процес прийняття управлінських рішень;
випадкові події – управління ризиком пов'язане з непередбаченими подіями, про настання яких не можна знати заздалегідь з цілковитою достовірністю;
несприятливий вплив – випадкові події важливі не самі по собі, а лише тоді, коли наслідки цих подій негативно впливають на результати діяльності досліджуваної особи або організації;
мінімізують – результатом управлінських зусиль повинне бути зниження негативного ефекту, спричиненого не передбачуваними подіями (реалізацією економічного ризику).
Це визначення сформульоване в найзагальнішій формі, незалежно від специфіки ризику. Тому управління ризиком, що розуміється таким чином, може здійснюватися на різних рівнях:
на державному рівні (наприклад, система цивільної оборони);
на рівні фірми або іншого суб'єкта господарювання (зокрема, програма заходів, спрямованих на забезпечення стійкості її бізнесу);
на індивідуальному рівні (передусім особисте страхування і страхування особистого майна).
Управління ризиками у страхуванні відрізняється від управління ризиками в інших сферах бізнесу, що зумовлено специфічністю самого страхування.
Страхова компанія повинна постійно стежити за зміною ризику в тих чи інших галузях (сферах), вести відповідний статистичний облік, аналізувати й обробляти інформацію. З цією метою страхові компанії використовують систему управління ризиками, яка включає низку різноманітних заходів організаційно-фінансового характеру, що дозволяє певною мірою передбачити їхні наслідки та розмір збитку, який потрібно відшкодовувати.
У західній страховій практиці управління ризиком визначається як “ризик-менеджмент”, під яким розуміють сукупність послідовних заходів антикризової діяльності, застосування яких має комплексний, системний характер і базується на знанні стандартних прийомів управління ризиком.
Ризик-менеджмент вважається найбільш ефективною системою управління ризиками, яка охоплює три послідовні етапи:
І. аналіз ризику;
ІІ. контроль за ризиком;
ІІІ. фінансування ризику.
Таким чином, страхування виступає своєрідним механізмом передачі ризику від одних осіб іншим за відповідну плату.
У страхуванні управління ризиком необхідне на стадії вивчення ймовірних страхових послуг, при встановленні договірних відносин між страховиком та страхувальником. Воно направлене:
— на попередження та мінімізацію збитку;
— забезпечення відповідності ймовірності ризику та розміру страхових тарифів;
— створення фондів для гарантованого повного відшкодування збитку.