Узагальнено-означальні речення

Узагальнено-означальні речення вводяться відносними (неозначеними) займенниками quisquis, quidquid – хто би не, що би не, quicumque, quаеcumque, quodcumque, qualiscumque, qualеcumque – який, а, е би не, quantuscumque, quantacumque, quantumcumque – який, a, e би не (у кількісному відношенні) і прислівниками quotquot, quotcumque – скільки би не, ubicumque – де би не, undecumque – звідки би не, quoquo, quocumque – куди би не, quaqua, quacumque – де би не, utcumque – як би не і т.п. У реченнях такого типу вживається індикатив, інколи вживається кон’юнктив, який визначається семантикою підрядного речення і не залежить від головного.

1. Quemcumque equitem Romanum in provincia viderant, beneficiis prosequebantur. – Якого би римського вершника вони не бачили в провінції, кожному виявляли послуги.

2. Quisquis es, noster eris. – Хто би ти не був, будеш наш.

3. Quocumque aspiceres, luctus gemitusque sonabant. – Куди б ти не глянув, лунали ридання і стогони.

В означальних реченнях перших двох груп, тобто в чисто означальних і узагальнено-означальних, можливий кон’юнктив внаслідок attractio або assimilatio modi (притягання або уподібнення способу).

Furetur, quod queat. – Хай краде, що може.

Слід відрізняти означальні речення від таких, які є означальними за формою, а за змістом – різновидністю обставинних речень (означально-обставинні речення або означальні з відтінками).

У таких реченнях вживаються часи кон’юнктива, які би були у відповідних типах обставинних речень.

Обставинно-означальні речення

Обставинно-означальні речення можуть виражати:

1. Причину (причиново-означальні речення): який = тому що я, ти, він ...

1. O magna vis veritatis, quae facile se per se ipsa defendat. – О велика сило правди, яка (= тому що вона) легко захищає себе сама собою!

2. Alexander, quum ad Achillis tumulum adstitisset: “O fortunate inquit, “adulescens, qui tuae virtutis Homerum praeconem inveneris!” – Олександр, коли став біля могили Ахілла, сказав: ”О щасливий юначе, – ти, який (= тому що ти) знайшов в особі Гомера оповісника своєї доблесті!”

Причинний характер обставинно-означальних речень інколи буває підкреслений частками quippe, utpote, ut.

Eos libros non contemno, quippe quos nunquam legerim. – Ці книги я не зневажаю, тому що ніколи їх не читав.

2. Допуст (допустово-означальні речення): який = хоч я, ти, він...

1. Egomet, qui sero ac leviter Graecas litteras attigissem, tamen, quum Athenas venissem, complures tum ibi dies sum commoratus. – Я сам який (= хоч я) пізно і лише злегка торкнувся грецької літератури, однак, коли прибув в Афіни, провів там багато днів.

2. Pompei milites miserrimo ac patientissimo exercitui Caesaris luxuriem obiciebant, cui semper omnia ad necessarium usum defuissent. – Воїни Помпея докоряли за розкіш війську Цезаря, дуже жалюгідному і терплячому, якому (= хоч йому) завжди бракувало всього для необхідного користування.

Іноді допустовий характер означального речення граматично не виражений.

Egomet, qui te consolari cupio, consolandus ipse sum. – Я, який (= хоч я) прагну тебе потішити, сам потребую втіхи.

3. Наслідок (наслідково-означальні речення): який = так що я, ти, він ...

Таке qui за значенням дорівнює ut consecutivum. Слід зазначити, що в обставинно-означальних реченнях і, зокрема, в наслідково-означальних замість відносних займенників можуть вживатися прислівники.

Наслідкові або консекутивні речення вживаються в таких випадках:

а) коли в головному реченні займеннику qui відповідають слова зі значенням такий, так: is, talis, eiusmodi, tantus, tam.

1. Non is sum, qui mortis periculo terrear. – Я не такий, щоб злякався небезпеки смерті.

2. Erat iter tale, per quod vix tranquillum ab hostili metu agnem expediri posset. – Шлях був такий, що по ньому ледве могло рухатися військо, не відчуваючи страху перед ворогом.

б) коли у головному реченні займеннику qui відповідають прикметники: dignus, a, um – достойний, а, е, indignus, a, um – недостойний, а, е, idoneus, a, um i aptus, a, um – вигідний, а, е, придатний, а, е.

Livianae fabulae non satis dignae sunt, quae iterum legantur. – Драми Лівія (Андроніка) не цілком достойні того, щоб їх читати вдруге.

в) коли у головному реченні є вирази: sunt, existunt, inveniuntur, reperiuntur, qui – є (люди), які; nemo est, qui – нема нікого, хто б; nemo est, quin –нема нікого, хто б не; nihil est, quod – нема нічого, щоб; non habeo, quod – не маю нічого, щоб, не маю підстави, щоб; quid est, quod – які є підстави, щоб та ін.

1. Sunt, qui censeant, una animum cum corpore occidere. – Є люди, які вважають, що душа гине разом з тілом.

2. Quid est, Catilina, quod iam in hac urbe te delectare possit? – Катіліно, які є підстави для того, щоб що-небудь тебе могло ще тішити в цьому місті?

4. Мету (фінально-означальні речення): який = щоб я, ти, він ...

1. Clusini legatos Romam, qui auxilium ab senatu peterent, misere. – Жителі Клузія відправили в Рим послів, які б (= щоб вони) просили допомоги у сенату.

2. Sunt multi, qui eripiunt aliis, quod aliis largiantur. – Є багато людей, які віднімають в одних будь-що, щоб дати це іншим.

5. Обмеження (обмежувально-означальні речення)

Означальне речення може містити в собі обмеження загальної думки головного речення. Обмежувально-означальні речення зустрічаються з такими виразами: quod sciam – наскільки я знаю, quod intellegam, quod sentiam – наскільки я розумію, quod meminerim – наскільки я пам’ятаю. Обмежувальне значення означального речення часто буває підкреслене часткою quidem, яка стоїть після відносного займенника.

Adeo excellebant Aristides abstinentia, ut unus post hominum memoriam, quem quidem nos audierimus, cognomine iustus sit appellatus. – Арістід настільки відзначався безкорисливістю, що він єдиний, за пам’яті людей, про якого ми почули, отримав прізвисько „справедливий”.

6. Умову (умовно-означальні речення): який = якщо я, ти, він ...

Означальне речення може за змістом містити в собі протасис умовного періоду будь-якого типу: реального, потенціального, ірреального.

1. Perpetuo vincit, qui utitur clementia. – Постійно перемагає той, хто (= якщо він) користується ласкою.

2. Quemcunque quaerit calamitas, facile invenit. – Кого шукає (= якщо когось шукає) біда, легко знаходить.

3. Haec qui videat, nonne cogatur confiteri? – Хто бачив би (= якщо би хто-небудь бачив) це, невже він не був би змушений зізнатися?

4. Qui videret, urbem captam diceret. – Хто бачив би (= якщо би хто-небудь бачив), говорив би, що місто захоплене.

Тут qui videret за змістом дорівнює протасису ірреального умовного періоду.

Уподібнення способу (Attractio (assimilatio) modi)

У підрядних означальних і умовних реченнях іноді замість очікуваного індикатива вживається кон’юнктив внаслідок аttractio (assimilatio) modi (уподібнення способу). Аttractio (assimilatio) modi виникає тоді, коли підрядне означальне чи умовне речення залежить від дієслова в кон’юнктиві або інфінітивного звороту іншого речення. Його суть полягає в тому, що керуючий кон’юнктив або інфінітив у сферу своєї семантики включає індикатив, яким він керує. Кон’юнктив керуючого речення поширюється на підрядне речення з індикативом.

1. Di tibi dent, quaecunque optes. – Нехай боги дадуть тобі все те, що ти бажаєш.

2. Nemo adhuc inventus est, cui, quod haberet, esset satis. – До тепер не знайшовся ніхто, якому було б достатньо того, що він має.

3. Pluris putare, quod utile videatur, quam, quod honestum, turpissimum est. – Є дуже ганебно вважати дорожчим те, що здається корисним, ніж те, що здається благородним.

4. Si solos eos diceres miseros, quibus moriendum esset, neminem tu quidem eorum, qui viverent, exciperes. – Якщо би ти назвав нещасними тільки тих, яким слід померти, то не виключив би нікого з тих, хто живе.

Тексти