1. Чисто умовні;

2. Умовно-побажальні;

3. Умовно-ітеративні. Чисто умовні речення

Є три види чисто умовних речень:

1. modus (casus) realis;

2. modus (casus) potentialis;

3. modus (casus) irrealis

Реальний або індикативний вид (Modus (casus) realis)

Реальний вид вказує на те, що дія головного здійснюється, якщо умова підрядного є реальна, справжня, здійснима.

Об’єкт (підмет) вказує на умову, яка відноситься до теперішнього, минулого чи майбутнього часу (умову об’єктивну, реальну, дійсну).

При modus realis виступають всі часи дійсного способу як у протасис, так і в аподозис. В аподозисі, крім часів індикатива, можуть виступати такі часові форми:

1. imperativus;

2. coniunctivus hortativus;

3. coniunctivus prohibitivus;

4. інші.

Futurum I у протасисі означає одночасну дію по відношенню до дії майбутнього часу чи imperativus в аподозисі.

Futurum II у протазисі означає попередню дію по відношенню до дії майбутнього часу чи imperativus в аподозисі.

Схема:

1. Si id credis, erras. – Якщо ти в це віриш, ти помиляєшся.

2. Si id credebas, errabas. – Якщо ти в це вірив, ти помилявся.

3. Si id credes, errabis. – Якщо ти в це будеш вірити, ти помилятимешся.

4. Si id credidisti, erravisti. – Якщо ти в це повірив, ти помилився.

5. Si id credideras, erraveras. – Якщо ти в це колись повірив, ти помилився.

6. Si id credideris, erraveris. – Якщо ти в це повіриш, ти помилишся.

Приклади:

1. Si vis amari, ama. – Якщо хочеш бути коханою, люби.

2. Parvi sunt foris arma, nisi est consilium domi. – Мало значить зброя поза державою, якщо немає згоди вдома.

3. Naturam si sequemur ducem, nunquam aberrabimus. – Якщо будемо слідувати за природою як за вождем, то ніколи не помилимося.

Можливий вид (Modus (casus) potentialis)

У можливому виді головне і підрядне речення вказують на дію, що при певних умовах може або могла б здійснитись.

Об’єкт (підмет) вказує на умову, яка відноситься до майбутнього часу, але вона є суб’єктивна, можлива для здійснення. Мовець робить вигляд, що ця умова є бажаною і здійсненною при певних умовах у майбутньому.

В протасис і в аподозис вживаються два часи умовного способу:

a) praesens coniunctivi;

б) perfectum coniunctivi.

Praesens coniunctivi виражає можливу дію недоконаного виду. Українською мовою перекладається умовним способом недоконаного чи доконаного виду.

Perfectum coniunctivi виражає можливу дію доконаного виду, яка передує дії, що передається через praesens coniunctivi. Українською мовою перекладається умовним способом доконаного виду.

При modus potentialis coniunctivus виконує функцію coniunctivus potentialis.

Схема:

1. Si id credаs, errеs. – Якщо б ти в це вірив, ти б помилявся.

2. Si id credideris, erraveris. – Якщо би ти в це повірив, ти б помилився.

Приклади:

1. Populus, si tecum congrеdiatur et si una loqui voce possit, haec dicat. (Cic.) – Народ, якщо зійдеться з тобою і якщо зможе сказати одним голосом, то скаже таке.

2. Si quidem, hercle, mihi regnum detur, nunquam id potius persequar. (Plaut) – Якщо ж навіть, клянусь Геркулесом, мені дається влада (царство), то я б ніколи більше не її добивався.

3. Ego quoque didicerim libentius, si quid attuleris, quam te reprehenderim. – Я теж би вчився охочіше, якщо б ти приніс це раніше, ніж я в тебе вимагав.