Складнопідрядні речення з підрядними наслідковими (консекутивними)

Підрядні наслідкоі речення вказують на наслідок того, про що повідомляється в головному реченні. Вони вводяться сполучниками ut (що), ut non (що не), ut nemo (що ніхто), ut nihil (що ніщо), ut nunquam (що ніколи), neque (і що не). Таке ut називається ut conse-cutivum (що наслідкове). У головному реченні на наслідок можуть вказувати відповідні вказівні займенники зі значенням „такий” чи вказівні прислівники зі значенням „так”, „стільки”, „до такої міри”: hic, haec, hoc – такий, а, е; iste, ista, istud – такий, а, е; ille, illa, illud, is, ea, id, idem, eadem, idem – такий, а, е; tantus, a, um – такий, а, е (за кількістю); talis, e – настільки важливий, а, е, такий, а, е (за якістю); hic – тут; ibi, istic, illic – там; ibidem – там же; ita, sic – так; eiusmodi – так само; adeo – до того; tantopere – настільки, до такої міри; tam – так, настільки.

Однак відповідні вказівні слова можуть бути відсутні. Якщо вони присутні, тоді ut перекладається „що”, а якщо відсутні – „так що”.

Умовний спосіб вживається відповідно до правила consecutio temporum..

Perfectum, plusquamperfectum і coniugatio periphrastica activa з дієсловом sum, fui, esse в кон’юнктиві хоч і можливі, однак, вживаються рідко, оскільки наслідок відбувається переважно одночасно із дією головного речення.

У підрядних наслідкових реченнях присудок стоїть здебільшого в praesens або imperfectum coniunctivі.

1. Tanta vis probitatis est, ut eam in hoste etiam diligamus. – Така ве-лика сила чесності, що її любимо навіть у ворога.

2. Epaminondas adeo fuit veritatis diligens, ut ne ioco quidem menti-retur. – Епамінонд настільки любив правду, що навіть під час жарту не обманював.

Складнопідрядні речення з підрядними підметовими (пояснювальними)

Підрядні підметові речення уточнюють або заміняють підмет головного речення, розкривають або пояснюють його зміст. За значе-нням – близькі до підрядних наслідкових. Вони вводяться сполучни-ком ut (quod) – що, який має назву ut (quod) explicativum (що пояс-нювальне).

Ut explicativum вживається:

1. після дієслів зі значенням „старатися, добиватися, дозволяти” у пасивному стані: permittitur – дозволяється, fit – трапляється, fieri non potest – не може трапитися, relinquitur – залишається, sequitur – випливає;

2. після безособових дієслів: accidit – трапляється, contingit – вдається, est – буває, restat – залишається, placet – подобається, con-venit – вирішується;

3. після деяких зворотів, які складаються з іменників чи прик-метників середнього роду з дієсловом est: mos est, consuetudo est – є звичка, lex est – є закон, in eo res est – справа дійшла до того, proxi-mum est – є найближче та ін.

У підрядних підметових реченнях з ut explicativum вживається praesens coniunctivі після головних часів, imperfectum coniunctivі – після історичних.

1. Ita fit, ut omnino nemo esse possit beatus. – Так буває, що взагалі ніхто не може бути щасливим.

2. Placuit Caesare, ut ad Ariovistum legatos mitteret. – Цезарю годи-лося послати до Аріовіста послів.

3. Reliquum est, ut ego mihi consulam. – Залишається мені потурбу-ватися про себе.

4. Consuli permissum est, ut duas legiones scriberet. – Консулу було дозволено сформувати два легіони.

5. Fieri potest, ut errem. – Може статися так, що я помиляюсь.

Quod explicativum пояснює або визначає зміст головного ре-чення чи окремого його члена і вказує на дійсний факт. Quod expli-cativum вживається:

1. після вказівних займенників hoc, illud, id у будь-якому від-мінку;

2. після дієслів із значенням „траплятися”, „робитися”, „става-тися”, „виникати” у сполученні з прислівниками (іменниками чи прикметниками): bene, male, commode, opportune fit, evenit, accidit – трапляється добре, погано, вигідно, зручно; bene, male, prudenter, gratum facio – роблю добре, погано, розумно, вдячно.

У реченнях з quod explicativum вживається дійсний спосіб будь-якого часу.

1. Inter inanimum et animal hoc maxime interest, quod animal agit ali-quid. – Між неживою і живою істотами – та різниця, що жива щось робить.

2. Hic annus eo fuit insignis, quod urbs Romana a Gallis capta est. – Цей рік відзначився тим, що місто Рим було взяте галлами.

3. Bene facis, quod me adiuvas. – Ти робиш добре, що мені допома-гаєш.

4. Fecisti mihi pergratum, quod librum ad me missisti. – Ти зробив ме-ні велике задоволення, що прислав мені книгу.

Nota bene! Речення з quod explicativum вживається після дієслів, які передають внутрішній стан чи зовнішнй прояв (verba affectuum):

gaudere, laetari – радіти

dolere – страдати

aegre, graviter, moleste ferre – важко переносити

indignari – гніватися, сердитися

suscensere – гніватися, бути роздратованим

mirari, admirari – дивуватися

queri – жалітися, нарікати

gloriari – вихвалятися

laudare – хвалити

reprehendere, vituperare – ганити

gratulari – поздоровляти

Після цих дієслів у реченнях з quod explicativum вживається як дійсний, так і умовний спосіб. Умовний спосіб відповідно до consecutio temporum виступає тоді, коли автор називає не власну думку, а чужу, яка належить іншій особі.

1. Molestissime fero, quod, te ubi visurus sim, nescio. – Я дуже важко переношу те, що не знаю, де тебе побачу.

2. Tibi gratias ago, quod me omni molestia liberasti. – Я дякую тобі за те, що ти звільнив мене від будь-якої неприємності.

3. Socrates accusatus est, quod corrumperet iuventutem. – Сократ був обвинувачений в тому, що псує молодь.

4. Panaetius Africanum laudat, quod abstinens fuerit. – Панетій хва-лить Сціпіона Африканського за те, що він був безкорисливий.

Примiтка.

Різниця між quod explicativum і ut explicativum полягає в тому, що quod explicativum містить відомий факт, що підтверджується прислівниками, а ut explicativum містить невідомий факт і не підтверджується прислівниками.