Вживання часів у підрядних реченнях

Головне речення	Підрядне речення
Indicativus	Coniunctivus
Головні часи	Одночасна дія	Попередня дія	Майбутня дія
Praesens Futurum I Futurum II Imperativus	praesens	perfectum	coniugatio periphrastica activa + sim
Історичні часи	Одночасна дія	Попередня дія	Майбутня дія
Imperfectum Perfectum Plusquamperfectum	imperfectum	plusquamperfectum	coniugatio periphrastica activa + essem

Непряме питання (Quaestio obliqua)

Непряме питання (quaestio obliqua) – це тип підрядних додатко-вих речень, що вводиться питальними словами:

1) питальними займенниками (quis? quid? – хто?, що?; qui?, quae?, quod? – який, а, е?);

2) питальними прислівниками (ubi? – де?, quo? – куди?, quando? – коли?, cur? – чому?);

3) питальними частками (ne? – чи?, num? – чи не?, nonne? – невже не?, utrum…an? – чи...чи?).

Hепряме питання залежить від дієслів із значенням „питати” (rogare, interrogare, quaerere), „знати”, „розуміти” (scire, intellege-re), „говорити” (dicere), „бачити” (videre) і безособових дієслів і зво-ротів notum (ignotum) est (відомо, невідомо).

У непрямому питанні вживається кон’юнктив відповідно до con-secutio temporum.

1. Scio, quem pingas, pinxeris, picturus sis. – Я знаю, кого ти малю-єш, намалював, намалюєш.

2. Scivi, quem pingeres, pinxisses, picturus esses. – Я знав, кого ти малював, намалював, намалюєш.

Складнопідрядні речення з підрядними мети

Підрядні речення мети вводяться сполучниками ut (uti) – щоб, ne – щоб не. Сполучник, який вводить підрядні речення мети, називається ut (ne) finale. У підрядних реченнях мети вживається praesens coniunctivі після головних часів i imperfectum coniunctivі – після історичних часів.

1. Do, ut des; facio, ut facias. – Я даю, щоб ти дав; я роблю, щоб ти робив.

2. Operam dedi, ut te quam primum viderem. – Я потурбувався, щоб якнайшвидше тебе побачити.

Примiтка.

Замість ut eo (щоби тим, з тією метою) при вищому ступені порівняння прикметників вживається quo з кон’юнктивом за правилом ut (ne) finale: Legem brevem esse oportet, quo (ut eo) facilius ab imperitis teneatur. – Закон повинен бути коротким, щоб легше запам’ятовувався недосвідченими.

Складнопідрядні речення з підрядними додатковими

Підрядні додаткові речення вводяться сполучникoм ut (ne) – що, щоб, (щоб не), що має назву ut (ne) obiectivum (що додаткове).

Залежно від значення керівного дієслова існує декілька типів підрядних додаткових речень:

1. після дієслів із значенням „прагнути, бажати” (verba studii et voluntatis): curare – турбуватися, studere – прагнути, optare – бажати, rogare, petere – просити, permittere – дозволяти, monere, suadere – переконувати, imperare – наказувати;

2. після дієслів із значенням „боятися” (verba timendi): timere, metuere, vereri – боятися, periculum est – є небезпека. Ut вживається для висловлення бажання аби щось сталося, а ne – аби щось не сталося. Сполучник ut і ne non перекладається сполучником „що” із запереченням „не”, а сполучник ne – що не, щоби не;

3. після дієслів із значенням „перешкоджати” (verba impedien-di): impedire, prohibere, obstare, repugnare, retinere, resistere – пе-решкоджати; recusare – відмовляти; interdicere – забороняти. Сполучниками підрядності служать ne, quominus, quin (щоб не). Сполучники quominus та quin вживаються тоді, коли перед присудком головного речення є заперечення.

У цих трьох типах підрядних додаткових речень вживається praesens coniunctivі після головних часів та imperfectum coniunctivі – після історичних часів головного речення.

4) після заперечних чи питальних виразів, що означають відсут-ність сумніву (verba dubitandi): non dubitare – не сумніватися, dubi-um non est – не має сумніву, nemo dubitat – ніхто не сумнівається, quis dubitat – хто сумнівається, non dubitare – не треба сумніватися, non multum abest – небагато бракує, nihil abest – нічого не бракує, non abstineo – не стримуюся, retineri non possum – не можу стри-мати себе. Сполучником підрядності служить quin (що, щоб).

У підрядних додаткових реченнях з quin при заперечних виразах вживається coniunctivus за правилом consecutio temporum.

5) до типу підрядних додаткових речень належать непрямі питання.

1. Ante senectutem curavi, ut bene viverem; in senectute, ut bene moriar. – Перед старістю я турбувався про те, щоб добре жити, а під час старості, щоб добре померти.

2. Dent operam consules, ne quid res publica detrimenti capiat. – Не-хай консули потурбуються, щоб республіка не зазнала якоїсь втрати.

3. Valde metuo, ne frigeas in hibernis. – Я дуже боюсь, що будеш мерзнути під час зимових стоянок.

4. Omnes labores te excipere video; timeo, ut sustineаs. – Бачу, що ти усі труднощі береш на себе; боюсь, що ти не витримаєш.

5. Imperator metuebat, ne ad supplicium traderetur. – Полководець боявся, що буде переданий до страти.

6. Plura ne scribam, dolore impedior. – Мені перешкоджає біль біль-ше писати.

7. Epaminondas non recusavit, quominus legis poenam subiret. – Епамінонд не відмовився бути відданим законному покаранню.

8. Non dubito, quin me ames, amaveris, amaturus sis. – Я не сумні-ваюсь, що ти мене любиш, любив, будеш любити.

9. Non dubitavi, quin me amares, amavisses, amaturus esses. – Я не сумнівався, що ти мене любиш, любив, будеш любити.