Умовний можливий (coniunctivus potentialis)

1. Сoniunctivus potentialis

Сoniunctivus potentialis – умовний можливості, що виражає можливу дію або некатегоричне твердження. Вживається у praesens, perfectum, imperfectum coniunctivi. Заперечення – non. Рraesens і perfectum coniunctivi передають можливу дію у теперішньому або у майбутньому часі. Рraesens coniunctivi має значення недоконаного виду, perfectum coniunctivi – доконаного. Іmperfectum coniunctivi означає дію, яку можна було виконати у минулому:

1. O stultum hominem, dixerit quispiam. – О нерозумна людино, можливо хтось скаже.

2. Ubi istum invenias, qui honores amici anteponat suo? – Де б ти міг знайти такого, який би ставив почесті друга вище своїх?

3. Hoc sine ulla disputatione confirmaverim. – Це я б підтвердив без будь-якого вагання.

4. Quis putaret? – Хто б міг подумати?

2. Coniunctivus dubitativus

Coniunctivus dubitativus – умовний сумніву, що виражає сумнів, вагання, непевність у питальній формі. Вживається у першій особі однини і множини. Виступає у praesens або imperfectum coniunctivi. Рraesens coniunctivi передає сумнів у теперішньому або майбутньому часі, іmperfectum coniunctivi – у минулому. Заперечення – non. Перекладається інфінітивом із давальним відмінком особи:

1. Quid faciant leges, ubi sola pecunia regnat? – Що можуть зробити закони там, де панують одні гроші?

2. Quid agam, iudices? Quo me vertam? – Що мені робити, судді? Куди мені звернутися?

3. Quo confugerem, amici, ab hostibus? – Куди мені було втікати, друзі, від ворогів?

Тексти

1. Перекладіть українською мовою і зробіть граматичний аналіз:

І. De Helvetiis

Helvetii, populus bellicosus et imperii cupidus, in animo habebant ex patria sua emigrare et alios agros Galliae occupare. Tum unus ex Helvetiis: “Ex patria nostra, – inquit, – emigremus. Antea autem comparemus nobis frumentum, confirmemus amicitiam cum finitimis, inflammemus aedificia et oppida nostra. Sunt omnino viae duae, quibus ex patria emigrare possumus: altera per Sequanos, altera per provinciam Romanorum. Via, quae per Sequanos ducit, angusta et periculosa est. Per provinciam Romanorum igiter migremus”.

IІ. De equo Troiano

Graeci, laboribus belli Troiani fatigati, de victoria desperaverunt et in patriam redire cupiverunt, sed ab Ulixe retenti sunt, qui iis dolum adhibere suadebat. “Equum ligneum, – inquit, – exstruamus. In equi ventrem fortissimi viri se abdant, ceteri autem naves conscendant reditumque in patriam simulantes ad insulam Tenedum navigent”.

Consilium Ulixis ab omnibus probatum est. Iam Troiani liberos se putabant periculis et magnopere delectabantur. Omnium autem admira-tionem excitabat equus ligneus. Atque nonnullis placuit equum ligneum in arce urbis, ubi Minervae templum erat, collocare. Laocoon autem, Neptuni sacerdos, Troianos fraudem cavere monuit. “Ne traxeritis, – inquit, – equ-um in urbem! Flammis potius eum deleamus! Dolus subest; hostes in equo latent”. Utinam Troiani Laocoonti fidem habuissent! Utinam ne frustra eos monuisset! Troia tum incolumis stetisset et incolae eius capti aut trucidati non essent.

IІI. Quae sint in horto necessaria?

Multa sunt in horto necessaria. Sit primum aquae copia. Dividatur ea ac per rivulos adducatur in omnes horti partes. Claudatur hortus. Ne multae sint arbores, quarum umbra nocet. Vertatur humus, iniciatur stercus. Si dabis terrae, terra dabit.