Українські слова

Катон – Cato, onis, m, римський письменник (234-149 рр. до н.е.)

говорити – dico, dixi, dictum, ere

корінь – radix, icis, f

наука – litterae, arum, f

плід – fructus, us, m

гіркий, а, е – amarus, a, um

солодкий а, е – iucundus, a, um

Талес, грецький філософ, один із семи мудреців (VII-VI ст. до н.е.) – Thales, etis, m

початок – initium, ii, n

вважати – existimo, avi, atum, are

річ – res, rei, f

місяць – luna, ae, f

Цицерон – Cicero, onis, m, римський письменник (106-43 рр. до н.е.)

перевищувати – supero, avi, atum, are

красномовство – eloquentia, ae, f

оратор – orator, oris, m

до – ante (+Acc)

вже – iam

Вправи

1. Напишіть основні форми і провідміняйте в усіх часах системи інфекта активного і пасивного стану:

pingo, advolo, removeo, scio.

2. Утворіть infinitivus praesentis, perfecti, futuri activi et passivi; провідміняйте дієслова в часах системи перфекта активного і пасивного стану:

intellego, desidero, compleo, sentio.

3. Провідміняйте словосполучення:

is pictor celeber (m) – цей знаменитий художник;

illa tabula admirabilis (f) – ця дивовижна картина;

hoc theatrum magnificum (n) – цей славний театр.

4. Утворіть ступені порівняння прикметників від:

celeber, bris, bre; admirabilis, e; magnificus, a, um.

5. Визначіть, від яких латинських числівників походять слова:

унія, дует, тріо, квартет, квінтет, сантиметр, процент.

6. Утворіть аccusativus singularis і pluralis від іменників:

columna, murus, ovum, dominus, vox, ars, avis, linteum, error, artifex, lex, fructus, species.

7. Від яких латинських слів походять українські деривати:

колосальний, вокал, овал, орнамент, сенс, реліквія, консервант, сиґніфікація, перфект, домінант, інтелект, меморіал.

8. Випишіть із текстів інфінітивні звороти аccusativus cum infinitivo та nominativus cum infinitivo.

ТрИнадцяте заняття (Lectio tertia decima)

Labore peracto quies iucunda est

Зробив діло, гуляй сміло!

Дієприкметникові звороти Функції дієприкметника

Дієприкметник у латинській мові виконує дві функції: 1) атрибу-тивну (participium coniunctum (attributivum)); 2) предикативну (participium prae-dicativum).

У дієприкметникових зворотах вживаються дієприкметники тепе-рішнього і минулого часу: participium praesentis activi вказує на од-ночасну дію із дією присудка, participium perfecti passivi – на попе-редню.

Дієприкметникові звороти можуть бути узгодженими та незалежними. Незалежний дієприкметниковий зворот виступає в орудному відмінку і називається аblativus absolutus. Узгоджені дієприкметникові звороти (participium coniunctum та participium praedicativum) виступають у будь-якому відмінку, узгоджуються з підметом чи додатком у роді, числі та виконують дві функції: 1) розгорнутого означення; 2) розгорнутої обставини.

Рarticipium coniunctum (attributivum)

Рarticipium coniunctum – дієприкметник або дієприкметниковий зворот, що виконує функцію простого чи розгорнутого означення і перекладається підрядними означальними реченнями або дієприкметниковими зворотами:

1. Puer, librum legens, frater est mei amici. – Хлопець, що читає книгу, є братом мого друга.

2. Puella, interrogata a magistro, mea soror est. – Дівчина, яку за-питав учитель, моя сестра.

Рarticipium praedicativum

Рarticipium praedicativum – дієприкметник або дієприкмет-никовий зворот, що виконує функцію простої чи розгорнутої обстави-ни часу, причини, допусту, умови, способу дії і перекладається під-рядними обставинними реченнями часу, причини, допусту, умови, способу дії або дієприкметниковими зворотами:

1. Ad Caesarem, bellum in Gallia gerentem, legati multarum civita-tum veniebant. – До Цезаря, що вів війну у Галлії, прибували посли ба-гатьох общин.

2. Progressus septem milia passuum, imperator castra posuit. – Полководець, пройшовши сім тисяч миль, розбив військовий табір.

Рarticipium coniunctum (attributivum) та рarticipium praedicati-vum за формою не відрізняються. Однак, у реченні виконують різні функції: рarticipium coniunctum (attributivum) – функцію означен-ня, рarticipium praedicativum – обставини.