Українські слова

багато з нас – multi nostrum

важкий, а, е – difficilis, e

вірш – carmen, inis, n

говорити – dico, dixi, dictum, ere

готовий, а, е – paratus, a, um

допомагати – iuvo, iuvi, iutum, are

друг – amicus, i, m

завжди – semper

захищати – defendo, ndi, nsum, ere

мистецтво – ars, artis, f

мовчати – taceo, tacui, tacitum, ere

муж – vir, i, m

не тільки, ... а й – non modo, sed etiam

небезпека – periculum, i, n

поет – poeta, ae, m

порада – consilium, ii, n

пристрасний, а, е – cupidus, a, um

розумний, а, е – prudens, entis

славний, а, е – clarus, a, um

Вправи

1. Утворіть gerundium, gerundivum, supinum I et II від дієслів:

saluto, avi, atum, are – вітати

caveo, cavi, cautum, ere – остерігатися

pono, posui, positum, ere – класти

definio, ivi, itum, ire – визначати

2. Провідміняйте словосполучення:

liber legendus (m) – книга, яку слід читати

oratio audienda (f) – промова, яку слід слухати

carmen dictandum (n) – вірш, який слід складати

3. Перекладіть:

facultas docendi, modus vivendi, ad referendum, amandus, amanda, memorandum, agenda.

4. Визначіть синтаксичні функції відмінків ґерундія і перекладіть:

interdum ars scribendi difficilis est;

adulescentes discendi causa in universitatem litterarum veniunt;

legendo et scribendo studet;

ad veniendum parati sumus;

libros ad legendum idoneos mihi dat;

bene discendo mox peritus linguae erit.

5. Перекладіть ґерундивні конструкції:

liber legendus – liber legendus est – liber mihi legendus est;

diligenter discendum erat – mihi diligenter discendum erat;

spes pueri servandi magna est;

spes puerum servandi magna est;

linguae discendae causa ad te venit.

6. Визначіть супіни і перекладіть:

Legati ad senatum auxilium postulatum venerunt.

Hoc est incredibile dictu et difficile intellectu.

7. Замініть ґерундій на ґерундив у першому реченні тексту “De Archimedis morte”.

8. Від яких латинських слів походять українські:

легенда, меморандум, пропаганда, референдум.

ДВАнадцяте заняття (Lectio DUOdecima)

Homo sum: humani nihil

a me alienum puto (Terentius)

Я – людина: вважаю,

що ніщо людське мені не чуже

СИНТАКСИС ДІЄСЛОВА

Інфінітивні синтаксичні звороти

(Accusativus cum infinitivo et nominativus cum infitivo)

Функції інфінітива

Синтаксичні функції інфінітива визначаються ознаками дієслова та іменника.

Як дієслово інфінітив може:

1. керувати відмінком, якого вимагає дієслово: Quem nemo ferro potuit superare nec auro. – Якого ніхто не зміг подолати ні мечем, ні золотом;

2. визначатися прислівником: Felix, qui, quod amat, defendere fortiter audet. – Щасливий той, хто наважується сміливо захи-щати те, що любить;

3. замінювати особові форми дієслова (infinitivus historicus).

Як іменник інфінітив може:

1. виступати у функції підмета, іменної частини присудка і до-датка: Vivere est cogitare. – Жити – значить мислити. Amo legere. – Люблю читати;

2. мати означення, яке виражене прикметником чи займенни-ком середнього роду: Meum intellegere nulla pecunia vendo. – Свій талант я не продаю за жодні гроші;

3. вживатися з прийменниками: Multum interest inter dare et acсipere. – Є велика різниця між давати і отримувати.