Основні форми дієслова

Латинське дієслово має чотири основні форми:

1. 1-а особа однини теперішнього часу дійсного способу активного стану (persona prima praesentis indicativi activi), яка закінчується на ‑о;

2. 1-а особа однини минулого часу доконаного виду активного стану (persona prima perfecti indicativi activi), яка закінчується на -і;

3. cупін (supinum) – віддієслівний іменник, який закінчується на -um;

4. неозначена форма дієслова теперішнього часу активного стану (infinitivus praesentis activi), яка закінчується на -re.

Наприклад:

1-а особа однини теперішнього часу	1-а особа однини минулого часу	Супін	Неозначена форма	Значення
laudo	laudavi	laudatum	laudare	хвалити
doceo	docui	doctum	docere	навчати
lego	legi	lectum	legere	читати
audio	audivi	auditum	audire	слухати

Дієслівні основи

Усі часові форми латинського дієслова утворюються від трьох основ: 1) основи інфекта; 2) основи перфекта; 3) основи супіна.

Вони визначаються за чотирма основними формами дієслова, які подає словник. Основу інфекта одержуємо, відкинувши від неозначеної форми дієслова теперішнього часу закінчення ‑re в І, ІІ, ІV дієвідмінах, ‑ere у ІІІ.

Наприклад:

infinitivus – laudare – основа інфекта lauda-, docere – doce-, legere – leg-, audire – audi-.

Від основи інфекта утворюються недоконані часи (praesens, impеrfectum, futurum I) активного і пасивного стану дійсного, (praesens, futurum I) наказового та (praesens, impеrfectum) умовного способів; неозначені форми теперішнього часу, ґерундій і ґерундив.

Основа перфекта утворюється відкиданням у 1-й особі однини минулого часу доконаного виду активного стану закінчення -і, наприклад: 1-а особа перфекта laudavi – основа перфекта laudav-, docui – docu-, legi – leg-, audivi – audiv-.

Від основи перфекта утворюються доконані часи (perfectum, plusquamperfectum, futurum II) активного стану дійсного та (perfectum, plusquamperfectum) умовного способів, неозначена форма дієслова минулого часу активного стану (infinitivus perfecti activi).

Основу супіна визначаємо, відкинувши від супіна закінчення -um, наприклад, супін – laudatum – основа супіна laudat-, doctum – doct-, lectum – lect-, auditum – audit-. Від основи супіна утворюється дієприкметник минулого часу доконаного виду пасивного стану (participium perfecti passivi), який є частиною доконаних часів пасивного стану, і діє­прикметник майбутнього часу активного стану (participium futuri activi).

Усі часи і форми, утворені від основи супіна (крім дієприкметників), аналітичні (описові).

Дієвідміни латинського дієслова

Відповідно до закінчення основи інфекта всі дієслова діляться на чотири дієвідміни.

Основа інфекта закінчується:

у І дієвідміні на -a;

у ІІ дієвідміні на -e;

у ІІІ дієвідміні на приголосний, -i, -u;

у ІV дієвідміні на -i.

Дієвідміна	Іnfinitivus	Основа інфекта	Закінчення основи
І	laudare	lauda-	-a-
II	docere	doce-	-e-
III	legere	leg-	приголосний
IV	audire	audi-	-i-

Примiтка.

До ІІІ дієвідміни належать також дієслова із закінченням основи на -u: statuere – постановляти, tribu­ere – ділити. Крім того, група дієслів з основою на -i: cupio, ere – бажати cаpio, ere – брати facio, ere – робити

Nota bene!

Щоб розрізняти дієслова ІІ і ІІІ дієвідмін, треба звернути увагу на те, що у дієсловах ІІ дієвідміни в неозначеній формі e довге і наголошене. У словах ІІІ дієвідміни голосний e короткий і наголос переходить на третій склад від кінця слова: exercere (II) – тренувати, вправляти agere (III) – діяти, робити habere (II) – мати defendere (III) – захищати