Дієслівні ознаки ґерундія

Як дієслово ґерундій керує відмінками (тобто вимагає прямого чи непрямого додатка). Ґерундій вимагає того ж відмінка, що й дієслово, від якого він утворений: E terrae cavernis ferrum elicimus, rem ad colendum agros necessariam. – Із надр землі видобуваємо залізо, матеріал, що є необхідним для обробітку землі.

Як дієслово визначається прислівником: Saepe dubitando ad veritatem pervenimus. – Часто сумніваючись, приходимо до істини.

Ґерундій не має часів і пасивного стану, значення його – активне.

Орудний способу дії (Ablativus modi)

Ablativus modi – це аблатив іменника з прийменником cum або без прийменника. Означає спосіб, яким виконується дія. Відповідає на питання як?, яким способом?, яким чином? Може вживатися в адвербіальних виразах: consilio – з наміром, ratione, arte – методично, vi – силоміць, iure – справедливо, merito – заслужено, casu – випадково.

Перекладається орудним відмінком із прийменником „з”, „із” чи прислівниково.

1. Audendo virtus crescit, tardando timor. – Із сміливості мужність зростає, а із зволікання – страх.

2. Daedalus casu hominem necavit. – Дедал випадково вбив людину.

Орудний знаряддя (Ablativus instrumenti)

Ablativus instrumenti означає знаряддя або засіб, за допомогою якого що-небудь робиться. Якщо знаряддям служить особа, тоді вживається accusativus із прийменником per . До ablativus instru-menti належать назви осіб, які розглядаються як інструмент чи знаряддя. Перекладається орудним відмінком і відповідає на питання ким? чим?:

1. Pyrrhus lapide ictus interiit. – Пірр загинув, будучи вдарений каменем.

2. Cornibus tauri, apri dentibus, morsu leones se tutantur. – Бики захищаються рогами, кабани – іклами, леви – укусом.

3. Caesar militibus murum perducit. – Цезар зробив стіну воїнами.

Ґерундив (Gerundivum)

Gerundivum або participium futuri passivi (дієприкметник майбутнього часу пасивного стану) – це віддієслівний прикметник, що має значення повинності, необхідності у пасивному стані. Він утворюється додаванням до основи інфекта суфікса –nd для дієслів І-ІІ дієвідмін та -end ІІІ-ІV дієвідмін і родових закінчень І-ІІ відміни –us (m), –a (f), –um (n):

I lauda-nd-us, a, um – той (та, те), якого (яку, яке) слід хвалити

II doce-nd- us, a, um – той (та, те), якого (яку, яке) слід навчати

III leg-end- us, a, um – той (та, те), якого (яку, яке) слід читати

IV audi-end- us, a, um – той (та, те), якого (яку, яке) слід слухати

Ґерундив відмінюється за І-ІІ відмінами і виконує в реченні дві функції:

1. предикативну;

2. атрибутивну.

Предикативна функція Описова дієвідміна пасивного стану

(Coniugatio periphrastica passiva)

Ґерундив у предикативній функції виступає частиною складено-го присудка та виражає повинність, необхідність. Він виступає як прикладка до додатка після таких дієслів: do – даю, trado – передаю, habeo – маю, relinquo – залишаю, curo – турбуюсь, suscipio – беру на себе. У такій функції ґерундив перекладається інфінітивом або віддієслівним іменником із прийменниками на, для:

1. Populus Romanus Crasso bellum gerendum dedit. – Римський народ доручив Крассу вести війну.

2. Caesar obsides Aeduis custodiendos tradit. – Цезар доручає едуйцям охороняти заручників.

Ґерундив поєднується з формами дієслова sum, fui, esse в усіх часах і способах та утворює описову дієвідміну пасивного стану (сoniugatio periphrastica passiva):

Praesens: laudandus, a, um sum – я повинен бути хваленим

Imperfectum: laudandus, a, um eram – я повинен був бути похва-леним

Perfectum: laudandus, a, um fui – я повинен був бути похваленим

Plusquamperfectum: laudandus, a, um fueram – я повинен був бу-ти похваленим

Futurum I: laudandus, a, um ero – я повинен буду бути похвале-ним

Futurum II: laudandus, a, um fuero – я повинен буду бути похва-леним

Coniugatio periphrastica passiva виражає повинність, необхідність і перекладається словами „слід”, „треба”, „необхідно” плюс інфінітив основного дієслова:

1. Patria аmanda et defendenda est. – Батьківщину треба любити і захищати.

2. Pacta sunt servanda. – Договорів слід дотримуватись.

3. Quod erat demonstrandum. – Що й треба було доказати.

4. Pax quaerenda erit. – Мир необхідно буде здобувати.

При сoniugatio periphrastica passiva іноді вказується діюча осо-ба, яка передається давальним відмінком – dativus auctoris (даваль-ний відмінок діючої особи). Dativus auctoris перекладається назив-ним відмінком:

1. Liber mihi legendus est. – Я повинен читати книжку.

2. Amici vobis amandi erant. – Ви повинні були любити друзів.

Безособова описова дієвідміна пасивного стану складається із ґе-рундива середнього роду однини і дієслова sum, fui, esse в будь-яко-му часі, узгодженого в особі і числі:

1. Vincendum aut moriendum est. – Слід перемагати або вмерти.

2. Parendum est legibus. – Треба підкорятися законам.