Українські слова

будівля – aedificium, ii, n

високий, а, е – altus, a, um

грек – Graecus, i, m

карта – charta, ae, f

гарний, а, е – pulcher, chra, chrum

ліс – silva, ae, f

луг – pratum, i, n

мати в достатку – abundo, avi, atum, are (+Abl)

місто – oppidum, i, n

наш, а, е – noster, tra, trum

острів – insula, ae, f

показувати – monstro, avi, atum, are

прикрашати – orno, avi, atum, are

римлянин – Romanus, i, m

ріка – fluvius, ii, m

розміщений, а, е – situs, a, um

тварина – bestia, ae, f

учень – discipulus, i, m

учитель – magister, tri, m

храм – templum, i, n

Вправи

1. Провідміняйте словосполучення:

а) circulus vitiosus (m) – блудне коло;

б) noster collega doctus (m) – наш вчений колега;

в) tuum praemium magnum (n) – твоя велика нагорода;

г) vestrum desiderium pium (n) – ваше добре побажання.

2. Провідміняйте дієслова в praesens indicativi activi і утворіть imperativus:

teneo, ui, tentum, ere;

mitto, misi, missum, ere.

3. Визначіть відмінок і виділіть основу іменників:

insularum, equos, exempla, locis, imperia, frumento, metalli, discipulum, caelum, amicos, rusticorum.

4. Утворіть форму називного, знахідного і кличного відмінків множини іменників середнього роду:

pratum, templum, curriculum, aedificium, studium.

5. Перекладіть українською мовою:

a foro, de elephantis, inter dominos, sine loco, in hortum, apud populos.

6. Поставте закінчення і перекладіть:

Mult… agricol… prope silv… habitant.

Discipul… fabul… de lup… avid… narrat.

7. Доберіть з української, англійської, німецької, французької, іспанської мов слова, що утворилися за допомогою латинських суфіксів -arius, -orium, ‑mentum. Доповніть ними ряд:

укр.: нотаріус, коментарій, лабораторія, арґумент, ...

aнгл.: notary, ...

нім.: Notar, ...

фр.: notaire, ...

іспан.: notario, ...

8. Від яких латинських слів утворені українські деривати:

аґрарний, коґнітивний, колегія, дисципліна, домінант, філіал, ґрація, локальний, тон, транквілізатор, вентиляція, уніфікація.

П’яте заняття (lectio quinta)

Homo locum ornat, non locus hominem

Людина прикрашає місце, а не місце – людину

Третя відміна (Declinatio tertia) Загальна характеристика третьої відміни

Третя відміна – найбільша і найпоширеніша серед усіх відмін латинської мови. У ній представлені іменники та прикметники трьох родів: чоловічого, жіночого та cереднього з різними основами та різними закінченнями в nominativus singularis, а в родовому відмінку однини спільне закінчення -is. Історично в третій відміні об’єднались два типи основ: на приголосний звук і на голосний -і. Слова першої групи утворюють третю приголосну відміну, слова другої групи – третю голосну відміну. До окремої групи (третьої мішаної відміни) входять слова з основою на -i, що зазнали впливу приголосної відміни.

Різноманітність закінчень у Nоm. sіпg. пояснюється існуванням двох способів творення цієї відмінкової форми – сигматичного (тобто за допомогою s) й асигматичного (без s).

1. Основи, що закінчуються на -c, -g, -t, -d, утворюють сигматичний номінатив:

   Nom. sing.	Gen. sing.	основа
   rex lux civitas palus	reg-is luc-is civitat-is palud-is	reg- (rec + s > rex) luc- (luc + s > lux) civitat- (civitat + s > civitas) palud- (palud + s > palus)

2. Основи на -1, -r, -n, -s утворюють асигматичний номінатив:

Nom. sing.	Gen. sing.	основа
consul victor flumen flos	consul-is victor-is flumin-is flor-is	consul- victor- flumin- flor-

Оскільки основа іменників третьої відміни здебільшого не збігається із називним відмінком однини, то слід запам'ятовувати дві форми – nomіnаtivus і gеnеtivus singularis. За формою gеnеtivus singularis можна визначити практичну основу іменника, відкинувши закінчення -is:

Nom. sing	Gen. sing	основа
homo	hominis	homin-
radix	radicis	radic-
regio	regionis	region-
tempus	temporis	tempor-

У словнику іменники третьої відміни записуються за загальним правилом, тобто у nomіnаtivus і gеnеtivus singularis, але у gеnеtivus singularis звичайно вказується не тільки закінчення -is, а й останній склад основи: functio, onis, f – функція; latus, eris, n – сторона тощо. Якщо основа у nomіnаtivus і gеnеtivus singularis однакова, то в словнику вказується тільки закінчення родового відмінка -is: vallis, is, f – долина; nubes, is, f – хмара.

Таблиця відмінкових закінчень третьої відміни:

Число	Singularis			Pluralis
Casus	рід			рід
	m	f	n	m	f	n
Nom.	-s (-x) або нульове	-s (-x) або нульове	нульове	-es	-es	-a, -ia
Gen.	-is	-is	-is	-um -ium	-um -ium	-um -ium
Dat.	-i	-i	-i	-ibus	-ibus	-ibus
Acc	-em	-em	=Nom.	-es	-es	-a, -ia
Abl.	-e, -i	-e, -i	-e, -i	-ibus	-ibus	-ibus
Voc.	=Nom.	=Nom	=Nom.	=Nom.	=Nom.	=Nom.

Основа переважної більшості іменників третьої відміни закінчується на приголосний і невеликої групи – на голосний. У третій відміні виділяється група іменників, які при відмінюванні майже в усіх відмінках (окрім gеnеtivus pluralis) мають такі самі закінчення, як і слова з основою на приголосний і тільки у gеnеtivus pluralis – як іменники з основою на голосний. Цей різновид третьої відміни називається мішаним.

Отже, третя відміна умовно поділяється на три групи: приголосну, голосну і мішану.

Різницю у відмінкових закінченнях приголосної, голосної і мішаної груп іменників третьої відміни наочно ілюструє таблиця:

Група	Відмінки
	Abl. sing	Gen. plur	Nom., Acc., Voc. plur. (середній рід)
приголосна	-e	-um	-a
голосна	-i	-ium	-ia
мішана	-e	-ium	-a