Особливості іменників (прикметників) другої відміни

1. У словах чоловічого роду на -us у кличному відмінку однини закінчення -е. Порівняйте: друже, народе, брате.

2. Іменники (прикметники), які у називному відмінку однини закінчуються на -er, зберігають ‑е у всіх відмінках або тільки в називному і в кличному відмінках однини.

3. Власні імена на -ius, -eius, -aius у кличному відмінку однини мають закінчення -і, -еі, ‑аі: Valerius – Valeri, Pompeius – Pompei, Gaius – Gai. Загальний іменник filius, ii, m – син у кличному відмінку має форму fili.

4. Деякі іменники в родовому відмінку множини зберігають стару форму на -um замість ‑orum.

Вони означають:

а) вагу і міру:

iugerum, i, n – юґер, ≈ 2519 м², Gen. plur. – iugerum

modius, i, m – модій, ≈ 8,754 літри, Gen. plur. – modium

nummus, i, m – монета, Gen.plur. – nummum

sestertius, ii, m – сестерцій, срібна монета до 217 р. до н.е., Gen.plur. – sestertium;

б) назви посад і визначення службового становища:

decemvir, i, m – децемвір, Gen.plur. – decemvirum

faber, bri, m – майстер, Gen.plur. – fabrum.

5. Іменник deus, i, m – бог у кличному відмінку однини має форму deus; у називному і кличному відмінках множини – dei або di; у давальному й орудному відмінках множини – deis або dis; у родовому відмінку множини часто вживається форма deum замість deorum.

Правило середнього роду. У середньому роді в називному, знахідному і кличному відмінках однакові закінчення, як у називному. У множині в цих відмінках закінчення ‑а. Порівняйте: озера, міста, вікна.

Латинські назви найважливіших хімічних елементів

Усі латинські назви хімічних елементів є іменниками середнього роду другої відміни (тобто в Nom. Sing. закінчуються на -um). Винятки: Phosphorus, i, m – фосфор; Sulphur, uris, n – сірка.

Латинська назва	Символ	Українська назва
Aluminium Argentum Arsenicum Aurum Barium Bismuthum Borum Bromum Calcium Carboneum Chlorum Cuprum Ferrum Fluorum Iodum Hydrogenium Nitrogenium Oxygenium Hydrargўrum Kalium Lithium Magnesium Manganum Natrium Phosphorus Plumbum Silicium Stibium Sulphur Thallium Zincum	Al Ag As Au Ba Bi B Br Ca C Cl Cu Fe F I H N O Hg K Li Mg Mn Na P Pb Si Sb S Ti Zn	алюміній арґентум арсен аврум барій бісмут бор бром кальцій карбон хлор купрум ферум флуор йод гідроґен нітроґен оксиґен меркурій калій літій магній марганець натрій фосфор плюмбум сіліцій стибій сульфур талій цинк

1. Назви кислот

Кислоти (acida) бувають кисневі й безкисневі.

1. Назви кисневих кислот утворюються приєднанням відповідного суфікса (який характеризує ступінь окислення) до основи кислотоутворювального елемента.

На найвищий ступінь окислення кислотоутворювального елемента вказує суфікс -ic -um:

H₂SO₄ Acidum sulphuricum – сульфатна кислота

HNO₃ Acidum nitriсum – нітратна кислота.

Якщо елемент утворює дві кислоти, то назва кислоти з нижчим ступенем окислення утворюється за допомогою суфікса -os -um:

H₂SO₃ Acidum sulphurosum – сульфітна кислота

HNO₂ Acidum nitrosum – нітритна кислота.

Якщо ж є не два, а більше ступенів окислення, то кожен з них характеризується відповідними префіксами і суфіксами:

1) HClO₄ Acidum per-chlor-ic-um – хлорна кислота;

2) HClO₃ Acidum chlor-ic-um – хлорнувата кислота;

3) HClO₂ Acidum chlor-os-um – хлориста кислота;

4) HClO Acidum hypo-chlor-os-um – хлорнуватиста кислота.

2. Назви безкисневих кислот утворюються за допомогою префікса hydro- і суфікса -ic -um:

HCl Acidum hydrochloricum – хлороводнева (соляна) кислота

HI Acidum hydroiodicum – йодоводнева кислота

HCN Acidum hydrocyanicum – ціанистоводнева кислота.