ПЕРЕДМОВА 1
ЗМІСТ
Фонетика 1
Латинський алфавіт (Alphabetum Latinum) 1
Вимова голосних 2
Дифтонги i диграфи 3
Диграфи 3
Вимова приголосних 4
Лiтера «у» 7
Буквосполучення з «h» 8
Буквосполучення з «ngu», «qu», «su», «ti» 9
Наголос (Accentus) 10
Подiл на склади 10
Довгота i короткiсть складу 11
Вправи 13
Морфологія Дієслово (Verbum) 16
Коротка характеристика граматичної будови 16
Частини мови 17
Граматичні категорії дієслова 17
Основні форми дієслова 18
Дієслівні основи 19
Дієвідміни латинського дієслова 20
Теперішній час дійсного способу активного стану 21
Дієслово sum, esse (бути) 22
Наказовий спосіб теперішнього часу (Imperativus praesentis) 22
Тексти 23
Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови: 24
Лексичний мінімум 25
Латинські слова 25
Українські слова 26
Вправи 27
Іменник (Nomen substantivum) Прикметник (Nomen adiectivum) 28
Граматичні категорії іменника (прикметника) 28
Основні (словникові) форми іменника (прикметника) 30
Перша відміна (Declinatio prima) 30
Відмінкові закінчення першої відміни: 31
Словотворення іменників першої відміни 32
Прийменники (Praepositiones) 33
Синтаксис простого поширеного речення 34
Тексти 35
Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови: 36
Лексичний мінімум 36
Латинські слова 36
Українські слова 39
Вправи 40
Друга відміна (Declinatio secunda) 42
Парадигма другої відміни 42
Особливості іменників (прикметників) другої відміни 44
Латинські назви найважливіших хімічних елементів 45
1. Назви кислот 46
2. Назва оксидів, пероксидів, гідроксидів, закисів 47
3. Назви солей безкисневих кислот 48
4. Назви деяких вуглеводневих і кислотних радикалів 48
5. Словотворення 49
Словотворення другої відміни 50
Іменникові основи 50
Дієслівні основи 50
Граматичний аналіз частин мови 51
Зразок граматичного аналізу 51
Схема граматичного аналізу 52
Тексти 53
Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови: 54
Лексичний мінімум 56
Латинські слова 56
Українські слова 60
Вправи 60
Третя відміна (Declinatio tertia) 62
Загальна характеристика третьої відміни 62
Третя приголосна відміна (Classis consonans) 64
Третя голосна відміна (Classis vocalis) 64
1. Прикметники третьої відміни 65
2. Іменники третьої голосної відміни 67
3. Рівноскладові іменники жіночого роду 67
Третя мішана відміна (Classis mixta) 68
Ознаки роду іменників третьої відміни 69
Закінчення nominativus i genetivus singularis у третій відміні 70
Найважливіші винятки з правил 71
Особливості відмінювання іменників третьої відміни 73
Утворення латинських назв солей 73
Словотворення третьої відміни 75
Тексти 77
Запам’ятайте такі латинські прислів’я і крилаті вислови: 78
Лексичний мінімум 80
Латинські слова 80
Українські слова 85
Вправи 86
Часи системи інфекта 88
Минулий час недоконаного виду дійсного способу 88
Майбутній час (перший) дійсного способу активного стану 89
Пасивний стан часів системи інфекта 90
Особливості утворення часів системи інфекта 91
Висновки до теми «Часи системи інфекта» 91
Синтаксис відмінків у пасивній конструкції 92
Займенники (вказівні, відносні, зворотний) 92
1. Вказівні займенники (Рronomina demonstrativa) 92
2. Відносні займенники (Рronomina relativa) 93
3. Зворотний займенник (Рronomen reflexivum – sui (себе) 93
Тексти 94
Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови: 95
Лексичний мінімум 96
Латинські слова 96
Українські слова 101
Вправи 101
Іменник. Четверта і п’ята відміни (Nomen substantivum. Declinatio quarta et quinta) 103
Іменники четвертої відміни (Declinatio quarta) 103
Іменники п’ятої відміни (Declinatio quinta) 105
Словотворення четвертої та п’ятої відмін 106
Таблиця відмінкових закінчень п’яти відмін іменників 107
Займенники (особові, вказівні, неозначені, заперечні) 108
Тексти 109
Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови: 110
Лексичний мінімум 111
Латинські слова 111
Українські слова 115
Вправи 116
Ступені порівняння прикметників (Gradus comparationis adiectivorum) Дієприкметники (Participia) 118
Вищий ступінь порівняння прикметників 118
Найвищий ступінь порівняння прикметників 119
Особливості утворення найвищого ступеня 119
Неправильні ступені порівняння прикметників 120
1. Суплетивні ступені порівняння 120
2. Описовий спосіб утворення ступенів порівняння прикметників 120
3. Складні прикметники на -dicus, -ficus, -volus 121
Неповні ступені порівняння 121
Синтаксис відмінків при ступенях порівняння прикметників 122
1. Орудний порівняння (Ablativus comparationis) 122
2. Родовий частковий (Genetivus partitivus) 122
Дієприкметники (Participia) 123
1. Дієприкметник теперішнього часу активного стану (Participium praesentis activi) 123
2. Дієприкметник минулого часу доконаного виду пасивного стану (Рarticipium perfecti passivi) 124
Тексти 124
Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови: 126
Лексичний мінімум 126
Латинські слова 126
Українські слова 128
Вправи 129
Числівник (Nomen numerale) 131
Кількісні й порядкові числівники 131
1. Утворення кількісних числівників 133
2. Утворення порядкових числівників 134
Відмінювання числівників 134
Узгодження числівників з іменниками 135
Розділові та прислівникові числівники 136
Синтаксис відмінків при числівниках 138
Словотворення за допомогою латинських числівників 138
Римський календар 139
Рік, місяці 140
Дні тижня 142
Pимський календар 144
Римські міри і грошові одиниці 145
Міри 145
Ваги 145
Монети 146
Тексти 146
Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови: 148
Лексичний мінімум 148
Латинські слова 148
Українські слова 151
Вправи 151
Система перфекта (система доконаних часів) 153
Часи системи перфекта дійсного способу активного стану 153
1. Минулий час доконаного виду дійсного способу активного стану (Рerfectum indicativi activi) 153
2. Давноминулий час дійсного способу активного стану (Рlusquamperfectum indicativi activi) 154
3. Майбутній час доконаного виду дійсного способу активного стану (Futurum II (secundum) indicativi activi) 155
Часи системи перфекта дійсного способу пасивного стану 156
1. Минулий час доконаного виду дійсного способу пасивного стану (Рerfectum indicativi passivi) 156
2. Давноминулий час дійсного способу пасивного стану (Рlusquamperfectum indicativi passivi) 158
3. Майбутній час доконаного виду дійсного способу пасивного стану (Futurum II (secundum) indicativi passivi) 158
Тексти 159
Українські слова 164
Вправи 164
Лексичний мінімум 11
Латинські слова 11
Тексти 23
Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови: 25
Лексичний мінімум 25
Латинські слова 25
Українські слова 27
Вправи 28
Тексти 33
Українські слова 36
Вправи 37
Дієслово sum, fui, esse (бути): 40
Минулий час недоконаного виду умовного способу 40
Минулий час доконаного виду умовного способу активного та пасивного стану (Рerfectum coniunctivi activi et passivi) 42
Давноминулий час умовного способу активного та пасивного стану (Рlusquamperfectum coniunctivi activi et passivi) 43
Рlusquamperfectum coniunctivi passivi 44
Тексти 48
Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови: 49
Лексичний мінімум 50
Латинські слова 50
Українські слова 54
Вправи 54
Тексти 64
Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови: 67
Лексичний мінімум 68
Латинські слова 68
Українські слова 73
Вправи 74
Тексти 89
Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови: 92
Лексичний мінімум 93
Латинські слова 93
Українські слова 101
Вправи 102
СІМНАДЦЯТЕ ЗАНЯТТЯ (lectio septIma decIma) 104
Уподібнення способу (Attractio (assimilatio) modi) 112
У підрядних означальних і умовних реченнях іноді замість очікуваного індикатива вживається кон’юнктив внаслідок аttractio (assimilatio) modi (уподібнення способу). Аttractio (assimilatio) modi виникає тоді, коли підрядне означальне чи умовне речення залежить від дієслова в кон’юнктиві або інфінітивного звороту іншого речення. Його суть полягає в тому, що керуючий кон’юнктив або інфінітив у сферу своєї семантики включає індикатив, яким він керує. Кон’юнктив керуючого речення поширюється на підрядне речення з індикативом. 112
Тексти 113
Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови: 114
Лексичний мінімум 115
Латинські слова 115
Українські слова 120
Вправи 120
ПЕРШЕ ЗАНЯТТЯ (LECTIO PRIMA)
Scienta potentia est
Знання – сила
Фонетика
Латинський алфавіт (Alphabetum Latinum)
Творцями фонетичного письма вважають фінікійців. У ІХ ст. до н.е. фінікійське письмо запозичили греки, які внесли до фінікійського алфавіту істотні доповнення – графеми для позначення голосних звуків.
До кінця V ст. до н.е. у Греції сформувались дві алфавітні системи: східна, як основа грецького алфавіту, і західна (халкідська), яка через етрусків стала основою латинського алфавіту. З часом графеми зазнали змін і до І ст. до н.е. набули вигляду, що відомий як латиниця, і яким досі користується більшість народів.
З уваги на те, що латинська мова тривалий час функціонувала на території Європи поряд з національними мовами, вона зазнала їхнього впливу. Цей вплив позначився на читанні латинських текстів. Існує два види вимови: перший прагне відтворити деякі особливості вимови класичної латини, другий – відображає середньовічну латинську вимову і за традицією – найпоширеніший у практиці викладання.
Латинський алфавіт класичного періоду складається з 24 букв.
Латинські літери |
Назва літери |
Вимова |
Aa |
а |
а |
Bb |
бе |
б |
Cc |
це |
к, ц |
Dd |
де |
д |
Ee |
е |
е |
Ff |
еф |
ф |
Gg |
ґе |
ґ |
Hh |
га |
г |
Ii |
і |
і, й |
Kk |
ка |
к |
Ll |
ель |
ль |
Mm |
ем |
м |
Nn |
ен |
н |
Oo |
о |
о |
Pp |
пе |
п |
ку |
к |
|
Rr |
ер |
р |
Ss |
ес |
с, з |
Tt |
те |
т |
Uu |
у |
у |
Vv |
ве |
в |
Xx |
ікс |
кс, кз |
Yy |
іпсилон |
і |
Zz |
зета |
з |
Вимова голосних
Звуки поділяються на голосні (vocales) і приголосні (consonantes). У латинській мові є 12 голосних звуків: шість довгих [a, e, i, o, u, yˉ ] та шість коротких [a, e, i, o, u, ў], які відповідають шістьом буквам a, e, i, o, u, y. Для позначення довготи і короткості прийнято надрядкові знаки: ˉ (знак довготи), ˘ (знак короткості). За свідченням римських граматиків, на вимову довгого голосного потрібно вдвоє більше часу, ніж для короткого.
а – вимовляється вiдкрито, як український [a]:
arma [арма] – зброя
acidum [ацiдум] – кислота
е – вимовляється твердо, як український [е]:
ego [еґ о] – я
eruditus [ерудiтус] – освічений
i – позначає голосний звук [і] та приголосний звук [й]:
для позначення голосного вимовляється, як український [i]:
ignis [iґнiс] – вогонь,
для позначення приголосного вимовляється, як український [й] у двох випадках:
а) на початку слова або складу перед голосним:
ianua [йануа] – дверi
iniuria [iнюрiа] – несправедливiсть
coniunctio [кон’юнкцiо] – сполучник
б) у серединi слова мiж двома голосними:
maior [майор] – бiльший
maialis [маялiс] – травневий
о – вимовляється, як український [о]:
origo [орiґо] – походження
ortus [ортус] – схiд
u – вимовляється, як український [у]:
urbs [урбс] – мiсто
unus [унус] – один
у – вимовляється, як український [i] i вживається у словах грецького походження:
pyramis [пiрамiс] – пiрамiда
synthesis [синтезіс] – набiр, комплекс, синтез.
Дифтонги I диграфи
Сполучення двох голосних, якi вимовляються одним звуком, називається диграфом, а одним складом – дифтонгом. У латинськiй мовi є три дифтонги: au, eu, ei.
Дифтонг au вимовляється, як [aв]:
aurum [аврум] – золото
Aurora [Аврора] – Аврора, ранкова зоря
Дифтонг eu вимовляються, як [eв]:
Europa [Европа] – Европа (Європа)
pleura [плеура] – плевра
Дифтонг ei вимовляється, як [ей]:
hei [гей] – гей!
Диграфи
Диграф ae означає звук [e]:
aes [ec] – мiдь
aether [етер] – етер (ефiр)
Диграф oe вимовляється, як український [е]:
oeconomia [економiя] – правильне ведення господарства
oenomelum [еномелюм] – вино з медом.
Примiтка.
|
1. Якщо ae i oe вимовляються окремо, то над голосним е ставиться двi крапки aë, oë, або риска – ae, oe: aena [аена] – мiдний чан aeneus [аенеус] – мiдний aër [аер] – повiтря aloe [алое] – алоє diploë [дiплое] – губка. 2. У словах, якi закiнчуються на -eus, -eum, сполучення -eu- не є дифтонгом, оскільки воно розбивається на склади: vit-re-us – скляний o-le-um – олiя. |
Вимова приголосних
У латинськiй мовi – 18 приголосних (consonantes). Бiльшiсть приголосних вимовляється як вiдповiднi звуки українського алфавiту. Зупинімося на тих, якi мають рiзне звучання залежно вiд позицiї у словi.
с – вимовляється, як українськi [ц] i [к].
c перед e, i, y, oe, ae, eu вимовляється, як [ц]:
centenarium [центенарiум] – центнер
cera [цера] – вiск
circulus [цiркулюс] – коло
cisterna [цiстерна] – пiдземне водосховище
citrus [цiтрус] – цитрусове дерево
cyclus [цiклюc] – цикл
cyaneus [цiанеус] – темно-синiй
cycnus [цiкнус] – лебiдь
cylindrus [цiлiндрус] – цилiндр, валок
caelum [целюм] – небо
caеremonia [церемонiя] – пошана, культ
coenobita [ценобiта] – монах
coeptum [цептум] – початок
coetus [цетус] – зв’язок, збори
ceu [цев] – нiби
У рештi випадкiв c вимовляється, як український [к]:
color [кольор] – колiр
calor [кальор] – тепло
culmen [кульмен] – верхiвка, точка
cautio [кавцiо] – обережнiсть
calcium [кальціум] – кальцій
credo [кредо] – вiрю.
Вимова латинського звука «c», як український [ц] традицiйна в українськiй навчальнiй практицi. Встановлено, що в латинськiй мовi класичної епохи c в усiх позицiях звучало, як український [к]. Перехiд до звучання [ц] почався у ранньому середньовiччi.
g – вимовляється, як український [ґ] у словах ґрунт, ґудзик
gravitas [ґравiтас] – важкiсть, тягар
granum [ґранум] – зерно
gloria [ґльорiа] – слава
h – вимовляється приблизно, як український [г] у словах глина, огiрок:
hortus [гортус] – сад
habilitas [габiлiтас] – придатнiсть
k – вживається для позначення звука [к] i трапляється у декiлькох словах, запозичених з інших мов:
kalium [калiум] – калiй
Kaeso [Кезо] – Кезон, чоловiче iм’я
Kalendae [Калєнде] – Календи, перше число мiсяця
kefir [кефiр] – кефiр
kinesis [кiнезіс] – рух
l – вимовляється м’яко, як український [ль]:
lapis [ляпiс] – камiнь
lac [ляк] – молоко
littera [лiттера] – буква, літера
s – вимовляється здебiльшого, як український [с]:
subsidium [субсiдiум] – допомога, пiдтримка, субсидія
sequester [секвестер] – посередник
sal [саль] – сiль
Примiтка.
|
У серединi слова мiж двома голосними (в iнтервокальнiй позицiї) або мiж голосною, з одного боку, i приголосним m або n, – з іншого, s вимовляється, як український [з]: petrosus [петрозус] – кам’янистий lusor [люзор] – спiвець neoplasma [неоплазма] – новоутворення suspensio [суспензiо] – суспензiя |
Nota bene! |
S, що стоїть пiсля префiкса на початку кореня, вимовляється, як український звук [с]: designatio [десiґнацiо] – позначення consistentia [консiстенцiя] – консистенцiя Проте у префiксах dys-, des-, ex- s перед голосним читається, як [з]: dysenteria [дiзентерiа] – дизентерiя desinfectio [дезiнфекцiо] – дезинфекцiя exsaltatio [екзальтацiо] – радiсне збудження |
x – вiдповiдає українським словосполученням [кс] i [кз]:
radix [радiкс] – корiнь
lex [лекс] – закон
Примiтка.
|
На початку слова мiж голосними x вимовляється, як [кз]: exitus [екзiтус] – кiнець exemplum [екземплюм] – приклад |
z – вимовляється, як український [з] і трапляється у словах грецького походження:
zona [зона] – зона, пояс,
zodiacus [зодiакус] – зодiак
zoon [зоон] – тварина
zephyrus [зефiрус] – захiдний вiтер
У словах негрецького походження z читається як [ц]:
zincum [цiнкум] – цинк
influenza [iнфлюенца] – iнфлюенца (один з видiв грипу).