Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Latina_2006_bez_nagolosiv.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2.47 Mб
Скачать

ПЕРЕДМОВА 1

ЗМІСТ

Фонетика 1

Латинський алфавіт (Alphabetum Latinum) 1

Вимова голосних 2

Дифтонги i диграфи 3

Диграфи 3

Вимова приголосних 4

Лiтера «у» 7

Буквосполучення з «h» 8

Буквосполучення з «ngu», «qu», «su», «ti» 9

Наголос (Accentus) 10

Подiл на склади 10

Довгота i короткiсть складу 11

Вправи 13

Морфологія Дієслово (Verbum) 16

Коротка характеристика граматичної будови 16

Частини мови 17

Граматичні категорії дієслова 17

Основні форми дієслова 18

Дієслівні основи 19

Дієвідміни латинського дієслова 20

Теперішній час дійсного способу активного стану 21

Дієслово sum, esse (бути) 22

Наказовий спосіб теперішнього часу (Imperativus praesentis) 22

Тексти 23

Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови: 24

Лексичний мінімум 25

Латинські слова 25

Українські слова 26

Вправи 27

Іменник (Nomen substantivum) Прикметник (Nomen adiectivum) 28

Граматичні категорії іменника (прикметника) 28

Основні (словникові) форми іменника (прикметника) 30

Перша відміна (Declinatio prima) 30

Відмінкові закінчення першої відміни: 31

Словотворення іменників першої відміни 32

Прийменники (Praepositiones) 33

Синтаксис простого поширеного речення 34

Тексти 35

Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови: 36

Лексичний мінімум 36

Латинські слова 36

Українські слова 39

Вправи 40

Друга відміна (Declinatio secunda) 42

Парадигма другої відміни 42

Особливості іменників (прикметників) другої відміни 44

Латинські назви найважливіших хімічних елементів 45

1. Назви кислот 46

2. Назва оксидів, пероксидів, гідроксидів, закисів 47

3. Назви солей безкисневих кислот 48

4. Назви деяких вуглеводневих і кислотних радикалів 48

5. Словотворення 49

Словотворення другої відміни 50

Іменникові основи 50

Дієслівні основи 50

Граматичний аналіз частин мови 51

Зразок граматичного аналізу 51

Схема граматичного аналізу 52

Тексти 53

Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови: 54

Лексичний мінімум 56

Латинські слова 56

Українські слова 60

Вправи 60

Третя відміна (Declinatio tertia) 62

Загальна характеристика третьої відміни 62

Третя приголосна відміна (Classis consonans) 64

Третя голосна відміна (Classis vocalis) 64

1. Прикметники третьої відміни 65

2. Іменники третьої голосної відміни 67

3. Рівноскладові іменники жіночого роду 67

Третя мішана відміна (Classis mixta) 68

Ознаки роду іменників третьої відміни 69

Закінчення nominativus i genetivus singularis у третій відміні 70

Найважливіші винятки з правил 71

Особливості відмінювання іменників третьої відміни 73

Утворення латинських назв солей 73

Словотворення третьої відміни 75

Тексти 77

Запам’ятайте такі латинські прислів’я і крилаті вислови: 78

Лексичний мінімум 80

Латинські слова 80

Українські слова 85

Вправи 86

Часи системи інфекта 88

Минулий час недоконаного виду дійсного способу 88

Майбутній час (перший) дійсного способу активного стану 89

Пасивний стан часів системи інфекта 90

Особливості утворення часів системи інфекта 91

Висновки до теми «Часи системи інфекта» 91

Синтаксис відмінків у пасивній конструкції 92

Займенники (вказівні, відносні, зворотний) 92

1. Вказівні займенники (Рronomina demonstrativa) 92

2. Відносні займенники (Рronomina relativa) 93

3. Зворотний займенник (Рronomen reflexivum – sui (себе) 93

Тексти 94

Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови: 95

Лексичний мінімум 96

Латинські слова 96

Українські слова 101

Вправи 101

Іменник. Четверта і п’ята відміни (Nomen substantivum. Declinatio quarta et quinta) 103

Іменники четвертої відміни (Declinatio quarta) 103

Іменники п’ятої відміни (Declinatio quinta) 105

Словотворення четвертої та п’ятої відмін 106

Таблиця відмінкових закінчень п’яти відмін іменників 107

Займенники (особові, вказівні, неозначені, заперечні) 108

Тексти 109

Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови: 110

Лексичний мінімум 111

Латинські слова 111

Українські слова 115

Вправи 116

Ступені порівняння прикметників (Gradus comparationis adiectivorum) Дієприкметники (Participia) 118

Вищий ступінь порівняння прикметників 118

Найвищий ступінь порівняння прикметників 119

Особливості утворення найвищого ступеня 119

Неправильні ступені порівняння прикметників 120

1. Суплетивні ступені порівняння 120

2. Описовий спосіб утворення ступенів порівняння прикметників 120

3. Складні прикметники на -dicus, -ficus, -volus 121

Неповні ступені порівняння 121

Синтаксис відмінків при ступенях порівняння прикметників 122

1. Орудний порівняння (Ablativus comparationis) 122

2. Родовий частковий (Genetivus partitivus) 122

Дієприкметники (Participia) 123

1. Дієприкметник теперішнього часу активного стану (Participium praesentis activi) 123

2. Дієприкметник минулого часу доконаного виду пасивного стану (Рarticipium perfecti passivi) 124

Тексти 124

Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови: 126

Лексичний мінімум 126

Латинські слова 126

Українські слова 128

Вправи 129

Числівник (Nomen numerale) 131

Кількісні й порядкові числівники 131

1. Утворення кількісних числівників 133

2. Утворення порядкових числівників 134

Відмінювання числівників 134

Узгодження числівників з іменниками 135

Розділові та прислівникові числівники 136

Синтаксис відмінків при числівниках 138

Словотворення за допомогою латинських числівників 138

Римський календар 139

Рік, місяці 140

Дні тижня 142

Pимський календар 144

Римські міри і грошові одиниці 145

Міри 145

Ваги 145

Монети 146

Тексти 146

Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови: 148

Лексичний мінімум 148

Латинські слова 148

Українські слова 151

Вправи 151

Система перфекта (система доконаних часів) 153

Часи системи перфекта дійсного способу активного стану 153

1. Минулий час доконаного виду дійсного способу активного стану (Рerfectum indicativi activi) 153

2. Давноминулий час дійсного способу активного стану (Рlusquamperfectum indicativi activi) 154

3. Майбутній час доконаного виду дійсного способу активного стану (Futurum II (secundum) indicativi activi) 155

Часи системи перфекта дійсного способу пасивного стану 156

1. Минулий час доконаного виду дійсного способу пасивного стану (Рerfectum indicativi passivi) 156

2. Давноминулий час дійсного способу пасивного стану (Рlusquamperfectum indicativi passivi) 158

3. Майбутній час доконаного виду дійсного способу пасивного стану (Futurum II (secundum) indicativi passivi) 158

Тексти 159

Українські слова 164

Вправи 164

Лексичний мінімум 11

Латинські слова 11

Тексти 23

Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови: 25

Лексичний мінімум 25

Латинські слова 25

Українські слова 27

Вправи 28

Тексти 33

Українські слова 36

Вправи 37

Дієслово sum, fui, esse (бути): 40

Минулий час недоконаного виду умовного способу 40

Минулий час доконаного виду умовного способу активного та пасивного стану (Рerfectum coniunctivi activi et passivi) 42

Давноминулий час умовного способу активного та пасивного стану (Рlusquamperfectum coniunctivi activi et passivi) 43

Рlusquamperfectum coniunctivi passivi 44

Тексти 48

Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови: 49

Лексичний мінімум 50

Латинські слова 50

Українські слова 54

Вправи 54

Тексти 64

Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови: 67

Лексичний мінімум 68

Латинські слова 68

Українські слова 73

Вправи 74

Тексти 89

Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови: 92

Лексичний мінімум 93

Латинські слова 93

Українські слова 101

Вправи 102

СІМНАДЦЯТЕ ЗАНЯТТЯ (lectio septIma decIma) 104

Уподібнення способу (Attractio (assimilatio) modi) 112

У підрядних означальних і умовних реченнях іноді замість очікуваного індикатива вживається кон’юнктив внаслідок аttractio (assimilatio) modi (уподібнення способу). Аttractio (assimilatio) modi виникає тоді, коли підрядне означальне чи умовне речення залежить від дієслова в кон’юнктиві або інфінітивного звороту іншого речення. Його суть полягає в тому, що керуючий кон’юнктив або інфінітив у сферу своєї семантики включає індикатив, яким він керує. Кон’юнктив керуючого речення поширюється на підрядне речення з індикативом. 112

Тексти 113

Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови: 114

Лексичний мінімум 115

Латинські слова 115

Українські слова 120

Вправи 120

ПЕРШЕ ЗАНЯТТЯ (LECTIO PRIMA)

Scienta potentia est

Знання – сила

Фонетика

Латинський алфавіт (Alphabetum Latinum)

Творцями фонетичного письма вважають фінікійців. У ІХ ст. до н.е. фінікійське письмо запозичили греки, які внесли до фінікійського алфавіту істотні доповнення – графеми для позначення голосних звуків.

До кінця V ст. до н.е. у Греції сформувались дві алфавітні системи: східна, як основа грецького алфавіту, і західна (халкідська), яка через етрусків стала основою латинського алфавіту. З часом графеми зазнали змін і до І ст. до н.е. набули вигляду, що відомий як латиниця, і яким досі користується більшість народів.

З уваги на те, що латинська мова тривалий час функціонувала на території Європи поряд з національними мовами, вона зазнала їхнього впливу. Цей вплив позначився на читанні латинських текстів. Існує два види вимови: перший прагне відтворити деякі особливості вимови класичної латини, другий – відображає середньовічну латинську вимову і за традицією – найпоширеніший у практиці викладання.

Латинський алфавіт класичного періоду складається з 24 букв.

Латинські літери

Назва літери

Вимова

Aa

а

а

Bb

бе

б

Cc

це

к, ц

Dd

де

д

Ee

е

е

Ff

еф

ф

Gg

ґе

ґ

Hh

га

г

Ii

і

і, й

Kk

ка

к

Ll

ель

ль

Mm

ем

м

Nn

ен

н

Oo

о

о

Pp

пе

п

Qq

ку

к

Rr

ер

р

Ss

ес

с, з

Tt

те

т

Uu

у

у

Vv

ве

в

Xx

ікс

кс, кз

Yy

іпсилон

і

Zz

зета

з

Вимова голосних

Звуки поділяються на голосні (vocales) і приголосні (consonantes). У латинській мові є 12 голосних звуків: шість довгих [a, e, i, o, u, yˉ ] та шість коротких [a, e, i, o, u, ў], які відповідають шістьом буквам a, e, i, o, u, y. Для позначення довготи і короткості прийнято надрядкові знаки: ˉ (знак довготи), ˘ (знак короткості). За свідченням римських граматиків, на вимову довгого голосного потрібно вдвоє більше часу, ніж для короткого.

а – вимовляється вiдкрито, як український [a]:

arma [арма] – зброя

acidum [ацiдум] – кислота

е – вимовляється твердо, як український [е]:

ego [еґ о] – я

eruditus [ерудiтус] – освічений

i – позначає голосний звук [і] та приголосний звук [й]:

для позначення голосного вимовляється, як український [i]:

ignis [iґнiс] – вогонь,

для позначення приголосного вимовляється, як український [й] у двох випадках:

а) на початку слова або складу перед голосним:

ianua [йануа] – дверi

iniuria [iнюрiа] – несправедливiсть

coniunctio [кон’юнкцiо] – сполучник

б) у серединi слова мiж двома голосними:

maior [майор] – бiльший

maialis [маялiс] – травневий

о – вимовляється, як український [о]:

origo [орiґо] – походження

ortus [ортус] – схiд

u – вимовляється, як український [у]:

urbs [урбс] – мiсто

unus [унус] – один

у – вимовляється, як український [i] i вживається у словах грецького походження:

pyramis [пiрамiс] – пiрамiда

synthesis [синтезіс] – набiр, комплекс, синтез.

Дифтонги I диграфи

Сполучення двох голосних, якi вимовляються одним звуком, називається диграфом, а одним складом – дифтонгом. У латинськiй мовi є три дифтонги: au, eu, ei.

Дифтонг au вимовляється, як [aв]:

aurum [аврум] – золото

Aurora [Аврора] – Аврора, ранкова зоря

Дифтонг eu вимовляються, як [eв]:

Europa [Европа] – Европа (Європа)

pleura [плеура] – плевра

Дифтонг ei вимовляється, як [ей]:

hei [гей] – гей!

Диграфи

Диграф ae означає звук [e]:

aes [ec] – мiдь

aether [етер] – етер (ефiр)

Диграф oe вимовляється, як український [е]:

oeconomia [економiя] – правильне ведення господарства

oenomelum [еномелюм] – вино з медом.

Примiтка.

1. Якщо ae i oe вимовляються окремо, то над голосним е ставиться двi крапки aë, oë, або риска – ae, oe:

aena [аена] – мiдний чан

aeneus [аенеус] – мiдний

aër [аер] – повiтря

aloe [алое] – алоє

diploë [дiплое] – губка.

2. У словах, якi закiнчуються на -eus, -eum, сполучення -eu- не є дифтонгом, оскільки воно розбивається на склади:

vit-re-us – скляний

o-le-um – олiя.

Вимова приголосних

У латинськiй мовi – 18 приголосних (consonantes). Бiльшiсть приголосних вимовляється як вiдповiднi звуки українського алфавiту. Зупинімося на тих, якi мають рiзне звучання залежно вiд позицiї у словi.

с – вимовляється, як українськi [ц] i [к].

c перед e, i, y, oe, ae, eu вимовляється, як [ц]:

centenarium [центенарiум] – центнер

cera [цера] – вiск

circulus [цiркулюс] – коло

cisterna [цiстерна] – пiдземне водосховище

citrus [цiтрус] – цитрусове дерево

cyclus [цiклюc] – цикл

cyaneus [цiанеус] – темно-синiй

cycnus [цiкнус] – лебiдь

cylindrus [цiлiндрус] – цилiндр, валок

caelum [целюм] – небо

caеremonia [церемонiя] – пошана, культ

coenobita [ценобiта] – монах

coeptum [цептум] – початок

coetus [цетус] – зв’язок, збори

ceu [цев] – нiби

У рештi випадкiв c вимовляється, як український [к]:

color [кольор] – колiр

calor [кальор] – тепло

culmen [кульмен] – верхiвка, точка

cautio [кавцiо] – обережнiсть

calcium [кальціум] – кальцій

credo [кредо] – вiрю.

Вимова латинського звука «c», як український [ц] традицiйна в українськiй навчальнiй практицi. Встановлено, що в латинськiй мовi класичної епохи c в усiх позицiях звучало, як український [к]. Перехiд до звучання [ц] почався у ранньому середньовiччi.

g – вимовляється, як український [ґ] у словах ґрунт, ґудзик

gravitas [ґравiтас] – важкiсть, тягар

granum [ґранум] – зерно

gloria [ґльорiа] – слава

h – вимовляється приблизно, як український [г] у словах глина, огiрок:

hortus [гортус] – сад

habilitas [габiлiтас] – придатнiсть

k – вживається для позначення звука [к] i трапляється у декiлькох словах, запозичених з інших мов:

kalium [калiум] – калiй

Kaeso [Кезо] – Кезон, чоловiче iм’я

Kalendae [Калєнде] – Календи, перше число мiсяця

kefir [кефiр] – кефiр

kinesis [кiнезіс] – рух

l – вимовляється м’яко, як український [ль]:

lapis [ляпiс] – камiнь

lac [ляк] – молоко

littera [лiттера] – буква, літера

s – вимовляється здебiльшого, як український [с]:

subsidium [субсiдiум] – допомога, пiдтримка, субсидія

sequester [секвестер] – посередник

sal [саль] – сiль

Примiтка.

У серединi слова мiж двома голосними (в iнтерво­кальнiй позицiї) або мiж голосною, з одного боку, i приголосним m або n, – з іншого, s вимовляється, як український [з]:

petrosus [петрозус] – кам’янистий

lusor [люзор] – спiвець

neoplasma [неоплазма] – новоутворення

suspensio [суспензiо] – суспензiя

Nota bene!

S, що стоїть пiсля префiкса на початку кореня, вимовляється, як український звук [с]:

designatio [десiґнацiо] – позначення

consistentia [консiстенцiя] – консистенцiя

Проте у префiксах dys-, des-, ex- s перед голосним читається, як [з]:

dysenteria [дiзентерiа] – дизентерiя

desinfectio [дезiнфекцiо] – дезинфекцiя

exsaltatio [екзальтацiо] – радiсне збудження

x – вiдповiдає українським словосполученням [кс] i [кз]:

radix [радiкс] – корiнь

lex [лекс] – закон

Примiтка.

На початку слова мiж голосними x вимовляється, як [кз]:

exitus [екзiтус] – кiнець

exemplum [екземплюм] – приклад

z – вимовляється, як український [з] і трапляється у словах грецького походження:

zona [зона] – зона, пояс,

zodiacus [зодiакус] – зодiак

zoon [зоон] – тварина

zephyrus [зефiрус] – захiдний вiтер

У словах негрецького походження z читається як [ц]:

zincum [цiнкум] – цинк

influenza [iнфлюенца] – iнфлюенца (один з видiв грипу).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]