Фінансові норми і нормативи

Розрізняють 4 групи фінансових норм:

І – норми, що централізовано затверджуються органами законодавчої і виконавчої влади (ставки з/п, ставки податків та зборів...);

ІІ - норми, що грунтуються на матеріальних потребах (норми витрат на харчування, освітленняґ, опалення у бюджетних установах);

ІІІ – норми, що визначаються міністерствами та іншими органами центральної виконавчої влади для підвідомчих організацій;

ІV – норми і нормативи, що характеризують пропорції економічного і соціального розвитку держави (ВВП на душу населення).

Ліміти – певні обмеження в інтересах держави, підприємства або громадянина (ліміт залишку готівки в касі...).

Фінансові стимули:

1)бюджетне фінансування ефективних напрямів розвитку економіки (у тому числі дотації підприємствам, діяльність яких має важливе значення для економіки);

2)фінансування підготовки та перепідготовки кадрів;

3)спеціальні фінансові пільги (податкові, право застосування прискореної амортизації).

Фінансові санкції покликані посилити матеріальну відповідальність суб’єктів господарювання щодо взятих на себе зобов’язань. Існує два види фінансових санкцій:

1)штрафи;

2)пеня – особливий вид штрафу, який застосовують у разі невчасного виконання певних зобов’язань і нараховується за кожний день прострочення. Розмір пені встановлюється у % від суми простроченого платежу, а коли мова йде про невчасне виконання зобов’язань перед державою, часто залежить від облікової ставки НБУ.

Облікова ставка – ставка, за якою НБУ надає кредити комерційним банкам.

5. Фінансовий контроль як важлива складова фінансового механізму держави

Фінансовий контроль як одна з функцій управління фінансами являє собою особливу діяльність щодо перевірки формування і використання фондів фінансових ресурсів у процесі створення, розподілу та споживання ВВП з метою оцінки обгрунтованості та ефективності прийнятих рішень і результатів їх виконання.

Принципи фінансового контролю:

1)незалежність

2)гласність

3)превентивність (попереджувальний характер)

4)дієвість

5)регулярність

6)об’єктивність

7)всеохоплюючий характер.

Залежно від суб’єктів, які здійснюють контроль існують такі його види:

1)загальнодержавний (здійснюється державними оргнами законодавчої і виконавчої влади і спеціальними державними органами);

2)муніципальний (контроль органів місцевого самоврядування);

3)відомчий (суб’єктами контролю є контрольно-ревізійні служби галузевих міністерств та інших вищих органів управління);

4)внутрішньогосподарський – здійснюється економічними службами підприємств, установ, організацій (бухгалтерія, фінансовий відділ);

5)громадський (здійснюється громадськими організаціями);

6)аудиторський – незалежний фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах.

Законодавство визначає аудит, як перевірку публічної бухгалтерської звітності, обліку первинних даних, документів та іншої інформації щодо господарської діяльності підприємств з метою визначення достовірності їх звітності та обліку відповідно до чинного законодавства і встановлених нормативів.

Аудит здійснюється незалежними особами – аудиторами або аудиторськими фірмами. Аудиторські перевірки можуть проводитися з ініціативи керівництва, власників або засновників підприємства. Крім того, для певних підприємств і організацій чинним законодавством встановлений обов’язковий аудит: зокрема для банків, інвестиційних компаній, та фондових бірж, страхових компаній, кредитних спілок, недержавних пенсійних фондів. Крім проведення контрольної роботи аудиторські послуги можуть надаватися у вигляді консультацій з питань організації бухгалтерського обліку та приведення фінансово-господарської діяльності у відповідність до чинного законодавства, у тому числі податкового.

Аудиторські фірми – комерційні організації, тому всі свої послуги вони виконують за плату, розмір якої обумовлюється у договорі між замовником та аудиторською фірмою.

Крім того, існують такі види фінансового контролю:

1)попередній – проводиться до початку здійснення фінансових операцій;

2)поточний – проводиться у процесі здійснення певних операцій

3)наступний (кінцевий) – проводиться після здійснення певних фінансових операцій.

Методи фінансового контролю:

1)перевірки

2)ревізія

3)спостереження і обстеження

Ревізія – метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації з питань дотримання законодавства, достовірності обліку і звітності, а також з метою документального викриття недостач, несанкціонованих витрат, привласнень та крадіжок, попередження фінансових зловживань.

Перевірка здійснюється з метою докладного вивчення фінансово-господарської діяльності підприємства, установ, орагнізацій або їх підрозділів.

Види ревізій і перевірок:

1)комплексні ( охоплюють всі сторони діяльності підприємства);

2)часткові;

3)тематичні (одночасно проводяться в однотипних установах з певного переліку питань);

4)планові і позапланові;

5)суцільні і вибіркові (залежно від повноти залучення докуметів).

12