Визначення антигенів. Які речовини та клітини вляються антигенами?
Антигени
— це біополімери, що входять до складу
структурних елементів клітин або
відділені від них, які здатні
зумовлювати імунні реакції: синтез
антитіл, активацію клітинного імунітету,
підвищену чутливість, імунну пам'ять
або імунологічну толерантність.
Анти-генами є органічні речовини
мікробного, рослинного й тварин-ного
походження. Хімічні елемен-ти, прості
та складні неорганічні речовини
антигенність не виявляють. Антигенами
можуть бути як шкідливі, так і
нешкідливі для організму сполуки.
Анти-генами є віруси, бактерії, гриби,
найпростіші, клітини й тканини, що
потрапили в організм унаслідок
інфекції, ін'єкції або трансплантації,
а також клітинні стінки, цитоплазматичні
мембрани, рибосоми, мітохондрії, окремі
біополімери, що входять до їх складу,
мікробні токсини, екстракти гельмінтів,
отрути змій та комах, природні білкові
речовини, деякі поліцукриди мікробного
поход-ження, рослинні токсини тощо.
Вірусні частинки, бактеріальні й
тваринні клітини містять у своєму
складі велику кількість різних за
хімічною природою біополімерів, а тому
є дуже складними в анти-генному
відношенні. Різноманіття антигенів у
природі зростає завдяки тому, що
багато неантигенних субстанцій
набу-вають антигенних властивостей
у суміші або при сполученні з іншими
речовинами.
Існує функціональна відмінність між
поняттями «антиген» та «імуноген».
Антигеном є будь-який аґент, що специфічно
зв'язується з функціональними елементами
імунної відповіді — рецепторами
лімфоцитів та антитілами. Імуногеном
є будь-який аґент, здатний індукувати
імунну відповідь. Отже, всі імуногени
є антигенами, але не всі антигени
можуть бути імуногенами. Ця відмінність
особливо важлива для низькомолекулярних
субстанцій, таких як антибіотики,
деякі лікарські препарати, наркотики,
токсичні речовини, окремі хімічні
радикали. Вони не здатні самостійно
викликати імунну відповідь, однак
набувають цієї здатності після
кон'югації з високомолекулярними,
наприклад білковими, молекулами або
в суміші з деякими речовинами. Такі
субстанції називають гаптенами.
Структуру, до якої кон'югують гаптен,
називають носієм, а антигени в цьому
випадку називають кон'югованими. Існує
поділ антигенів на повні антигени —
ті, що здатні самостійно індукувати
синтез специфічних антитіл і взаємодіяти
з ними in vitro та in vivo, та неповні антигени
(гаптени)
Гаптени
Існує функціональна відмінність між поняттями «антиген» та «імуноген». Антигеном є будь-який аґент, що специфічно зв'язується з функціональними елементами імунної відповіді — рецепторами лімфоцитів та антитілами. Імуногеном є будь-який аґент, здатний індукувати імунну відповідь. Відмінність між цими поняттями є важливою, оскільки багато субстанцій не здатні самостійно індукувати імунну відповідь, але здатні зв'язуватися з антитілами чи рецепторами лімфоцитів, які були специфічно індуковані. Отже, всі імуногени є антигенами, але не всі антигени можуть бути імуногенами. Ця відмінність особливо важлива для низько-молекулярних субстанцій, таких як антибіотики, деякі лікарські препарати, наркотики, токсичні речовини, окремі хімічні радикали. Вони не здатні самостійно викликати імунну відповідь, однак набувають цієї здатності після кон'югації з високомолекулярними, наприк-лад білковими, моле-кулами або в суміші з деякими речовинами. Такі субстанції називають гаптенами. Структуру, до якої кон'югують гаптен, називають носієм, а антигени в цьому випадку називають кон'юго-ваними. Гаптенами також можуть бути речовини складної хімічної природи з великою молекуляр-ною масою: деякі бактеріальні поліцукриди, регулярні полі-пептиди, нуклеїнові кислоти, ліпіди. Існує поділ антигенів на повні антигени — ті, що здатні самостійно індукувати синтез специфічних антитіл і взаємодіяти з ними in vitro та in vivo, та неповні антигени (гаптени). Гаптени є частиною повного або кон'югованого антигену. Антитіла, що утворюються до кон'югату білка з гаптеном, можуть також реагувати і з вільними гаптенами Імунну відповідь індукують лише повні антигени. Гаптени імунної відповіді не викликають, однак вони взаємодіють із сироват-ками, які містять специфічні до них антитіла. Якщо в сироватці міститься надлишок гомо-логічного гаптену, то при дальшому добавлянні повного антигену реакція не відбувається, оскільки рецепторні групи антитіл заблоковані гаптеном — так звана реакція затримки. Її широко застосовують для вивчення природи і хімічного складу антигенів та сил взаємодії антигену й антитіл.