60. Конкурентоспроможність послуг та шляхи підвищення якості продукції

Конкуренція (від лат. concurere – зіштовхуюсь) – економічний процес взаємодії, взаємозв’язку і боротьби між підприємствами, що виступають на ринку з метою забезпечення кращих можливостей збуту своєї продукції, задоволення різноманітних потреб покупців і одержання найбільшого прибутку.

Поведінське трактування конкуренції – боротьба за гроші покупця шляхом задоволення його потреб.

Структурне трактування конкуренції – аналіз структури ринку для визначення ступеню свободи покупця та продавця на ринку (форми ринку) та способу виходу з нього.

Функціональне трактування конкуренції – суперництво старого з новим, з інноваціями.

Конкуренція є об’єктивним економічним законом розвинутого товарного виробництва, дія якого є для товаровиробників зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, збільшення масштабів виробництва, прискорення НТП, впровадження нових форм організації виробництва, форм і систем заробітної плати тощо.

Чиста конкуренція виникає тоді, коли багаточисленні продавці та покупці займаються купівлею-продажем гомогенного продукту. На такому ринку не існує продуктової диференціації, і через багаточисельність продавців та покупців жоден з них, діючи незалежно та поодинці, не може впливати на ринкові ціни.

Досконала конкуренція визначається в мікроекономіці як чиста конкуренція з двома додатковими характеристиками.

Ефективна (реальна) конкуренція виникає, коли покупці та продавці діють незалежно, навіть якщо ринок не є чисто чи досконало конкурентним. Щоб бути ефективною, конкурентна система має бути відкритою та вільною, а її учасники — порівнюваними, оскільки суперництво між нерівними неможливо назвати справжньою конкуренцією. Змагання також стає менше схожим на конкуренцію, коли в ньому виграє меншість, а програє більшість. У цьому випадку результатом буде монополія, що перешкоджає ефективній конкуренції

Предметом конкуренції є товари, а об’єктом – споживачі та покупці. Розділення «предмета» та «об’єкта» конкуренції вказує на дві сфери впливу у конкурентній боротьбі: товар і споживач.

Конкурентоспроможність – комплексне поняття і передбачає декілька рівнів конкурентних переваг. Щоб забезпечити лідируючі позиції на ринку, важливою стратегічною задачею стає випередження конкурентів за декількома факторами: зовнішніми і внутрішніми.

До зовнішніх відносяться:

• Конкуренти;

• Відсутність можливості виходу з ринку;

• Легкість доступу на ринок;

• Стандартні товари;

• Конкурентоспроможність товару;

• Конкурентоспроможність підприємства;

• Ціна;

• Швидкі технологічні зміни.

До внутрішніх відносяться:

• Імідж;

• Концепція та якість продукції;

• Асортимент продукції;

• Збут продукції.

Конкурентоспроможність продукції — це комплекс споживчих та вартісних характеристик, які визначають його успіх на ринку, тобто спроможність саме даного товару бути обміняним на гроші в умовах широкої пропозиції з боку інших конкуруючих товаровиробників.

Конкурентоспроможність підприємства слід розуміти, як реальну та потенційну спроможність, а також наявні для цього можливості підприємства вивчати попит, проектувати, виготовляти та реалізувати товари, які за своїми параметрами у комплексі більш привабливі для споживачів, ніж товари конкурентів.

Конкурентоспроможність персоналу, тобто робітників, спеціалістів, керівників підприємства — це вміння кожного з них і всіх разом, діяти як одне ціле, швидко і єфективно сприймати і реалізувати різні новинки в кожній стадії життєвого циклу продукції.

Критерій конкурентоспроможності — важливий елемент апарату даної категорії. Визначається стабільністю місця на своєму ринку підприємства і його продукції, а також рівнем продажі продукції підприємства на ринках.