Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Економіка підприємства.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
641.54 Кб
Скачать

32. Сутність податкової системи, її функції, принципи та недоліки

Податки — це установлені вищим органом державної законодавчої влади обов’язкові платежі, що сплачують фізичних і юридичних осіб і бюджет у розмірах у терміни, передбачені законом.

Об’єктом оподатковування є прибуток, що визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника визначених податків і суму амортизаційних відрахувань платника податків.

Функція податку — це прояв його сутності в дії, спосіб вираження його властивостей. Функція показує, яким чином реалізується суспільне призначення даної фінансової категорії як інструмента вартісного розподілу і перерозподілу національного доходу. Податки виконують три найважливіші функції:

  1. Забезпечення фінансування державних витрат (фіскальна функція).

  2. Підтримка соціальної рівноваги шляхом зміни співвідношення між доходами окремих соціальних груп з метою згладжування нерівності між ними (соціальна функція).

  3. Державне регулювання економіки (регулююча функція).

В усіх державах, при всіх суспільних формаціях податки, насамперед, виконували фіскальну функцію, тобто забезпечували фінансування суспільних витрат, у першу чергу витрат держави. Протягом останніх півтора-двох десятиліть помітний розвиток одержали соціальна і регулююча функції.

Існує чотири основних принципи оподатковування:

  1. Принцип справедливості, що затверджує загальність обкладання податками і рівномірність розподілу між громадянами відповідно за їхніми доходами.

  2. Принцип визначеності, що вимагає, щоб сума, спосіб і час платежу були точно заздалегідь відомі платнику.

  3. Принцип зручності припускає, що податок повинний стягуватися в такий час і такий спосіб, що представляють найбільші зручності для платника.

  4. Принцип економії, що полягає в скороченні витрат стягування податку, у раціоналізації системи оподатковування.

Сучасні принципи оподатковування відбивають реалії економічного і політичного життя держав і полягають у наступному:

  1. Рівень податкової ставки має установлюватися з урахуванням можливостей платника податків, тобто рівня доходів.

  2. Оподатковування доходів має носити однократний характер.

  3. Обов’язковість сплати податків.

  4. Система і процедура виплати податків мають бути простими, зрозумілими і зручними для платників податків і економічними для установ, що збирають податки.

  5. Податкова система має бути гнучкою і легко адаптуватися до мінливих суспільно-політичних і економічних потреб.

  6. Податкова система повинна забезпечувати перерозподіл створюваного валового внутрішнього продукту і бути ефективним інструментом державної економічної політики.

33. Класифікація податків

Податки можна класифікувати так:

  • за формою оподаткування — прямі та непрямі;

  • за об’єктом оподаткування — на доходи на споживання (сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні) і на майно;

  • залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки — загальнодержавні та місцеві;

  • за способом стягнення — розкладні (вони встановлюються спочатку в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини за територіальними одиницями, а на низовому рівні — між платниками) та окладні (передбачають встановлення спочатку ставок, а потім розміру податку для кожного платника; загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників).

Найбільшого значення набула класифікація податків на прямі та непрямі. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників. Це податки на їхні доходи та майно. Непрямі податки — це податки на споживання, тобто на товари та послуги. Непрямі податки є частиною ціни реалізованих товарів. З їх підвищенням зростають ціни. До непрямих податків відносяться:

    • ПДВ

    • Податок на прибуток підприємств

    • Прибутковий податок з громадян

    • Акцизний збір

    • Плата за користування природними ресурсами

    • Місцеві податки та збори

    • Ввізне мито

    • Неподаткові надходження

    • Державні цільові фонди

Прямі податки містять:

  • особистий прибутковий податок,

  • податок на прибуток корпорацій, на соціальне страхування і на фонд заробітної плати (соціальні податки),

  • майнові податки, в тому числі податки на власність, тощо.

Майнові податки — це податки на майно (землю, житлові будинки, гаражі, обладнання, машини, цінні папери тощо), спадщину і дарування. Податкам на спадщину і дарування прихильники сильної соціальної політики надають особливого значення.

Основними видами непрямих податків є:

  • акцизи (специфічні та універсальні),

  • фіскальні монополії,

  • мита.

Специфічні акцизи включаються в ціни окремих товарів. Як правило, це товари, рівень споживання яких є малоеластичним щодо рівня цін, а також специфічні товари. Найзначнішими специфічними акцизами є акцизи на спиртне, бензин, тютюнові вироби.

Відповідно до чинного законодавства в Україні акцизний збір — це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари. Ставки цього податку є більш низькими на товари вітчизняного виробництва і більш високими на імпортні товари. Така диференціація ставок зумовлена політикою держави на підтримку вітчизняних виробників.

Мито — податки на імпортні, експортні та транзитні товари. Залежно від мети застосування розрізняють мито фіскальне (збільшення доходів бюджету), протекційне (захист внутрішнього ринку), антидемпінгове (різновид протекційного), преференційне (пільгове).